Рішення від 03.12.2019 по справі 910/10880/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/10880/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше"

про стягнення 1 335 347,23 грн.

за участю представників:

від позивача: Геньбач Н.О.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" про стягнення 1 611 347,23 грн., з яких: 1 342 789,36 грн. - основний борг, 268 557,87 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №107 від 15.05.2014.

Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2019 відмовив позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.08.2019 позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

29.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

02.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява в якій позивач на підставі ст. 46 ГПК України просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1572690,64 грн, з яких: 1182789,36 грн - основний борг, 236557,87 грн - штраф, 31857,44 грн. - інфляційні втрати, 121485,97 грн - 18% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.09.2019 відкрив провадження у справі № 910/10880/19, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 25.09.2019.

24.09.2019 через електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.09.2019 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" про участь у судовому засіданні 25.09.2019 у режимі відеокоференції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.09.2019 постановив відкласти підготовче засідання у справі № 910/10880/19 на 29.10.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.09.2019 задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні 29.10.2019 у режимі відеоконеренції, доручив забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Харківської області.

30.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява в якій позивач на підставі ст. 46 ГПК України просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1490362,76 грн, з яких: 1112789,36 грн - основний борг, 222557,87 грн - штраф, 25358,38 грн. - інфляційні втрати, 129657,15 грн - 18% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.10.2019, у зв'язку із проходженням суддею Гулевець О.В. у період з 28.10.2019 по 01.11.2019 підготовки у Національній школі суддів України, призначив підготовче засідання по справі № 910/10880/19 на 05.11.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.10.2019 задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні 05.11.2019 у режимі відеоконеренції, доручив забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Харківської області.

У судовому засіданні 05.11.2019, суд розглянувши заяви позивача, подані до суду 02.09.2019 та 30.09.2019, встановив наступне.

Так, у поданій до суду 02.09.2019 заяві вих. №2708/19 від 22.08.2019, позивач на підставі ст. 46 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1572690,64 грн, з яких: 1182789,36 грн - основний борг, 236557,87 грн - штраф, 31857,44 грн. - інфляційні втрати, 121485,97 грн - 18% річних.

У заяві вих. №2309/19 від 23.09.2019 (надійшла до суду 30.09.2019), позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1490362,76 грн, з яких: 1112789,36 грн - основний борг, 222557,87 грн - штраф, 25358,38 грн. - інфляційні втрати, 129657,15 грн - 18% річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У розумінні процесуального законодавства, під збільшенням/зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення/зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Заяви вих. №2708/19 від 22.08.2019 та №2309/19 від 23.09.2019 за своїм змістом є заявами про зменшення позовних вимог.

Водночас, відповідно до заяв вих. №2708/19 від 22.08.2019 та №2309/19 від 23.09.2019 позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 18% річних, які не заявлялися позивачем у позові.

Отже, позивачем у заявах вих. №2708/19 від 22.08.2019 та №2309/19 від 23.09.2019 заявлено додаткові вимоги про стягнення інфляційних втрат та 18% річних, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні заяв в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 18% річних. Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих на суми заборгованості за договором №107 від 15.05.2014.

В той же час, суд приймає до розгляду заяви вих. №2708/19 від 22.08.2019 та №2309/19 від 23.09.2019 в частині вимог стягнення основного боргу та штрафу та позовні вимоги розглядаються в редакції останньої заяви (вих. №2309/19 від 23.09.2019) та відповідно має місце нова ціна позову, а саме: 1 335 347,23 грн, з яких: 1112789,36 грн - основний борг, 222557,87 грн - штраф.

При цьому, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі у частині здійснених відповідачем часткових оплат, оскільки судом прийнято заяви вих. №2708/19 від 22.08.2019 та №2309/19 від 23.09.2019 про зменшення вимог про стягнення основного боргу та штрафу.

У судовому засіданні 05.11.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10880/19 до судового розгляду по суті на 03.12.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.11.2019 задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні 03.12.2019 у режимі відеоконеренції, доручив забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Харківської області.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2019 не з'явився. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 05.11.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 03.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" (покупець, відповідач) укладений договір № 107 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором .

Відповідно до п. 1.2. договору предметом договору є лікарські засоби та супутні товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи.

Згідно з п. 2.1. Договору кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до договору ( п. 3.3. договору).

Відповідно п. 3.5. договору, розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

В пункті 3.7. договору сторони погодили, що при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар, який є в наявності на складі, після узгодження асортименту, ціни і якості товару, що поставляється.

Згідно з п. 5.3. договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін, назва місця призначення обмовляється сторонами при кожній поставці товарів.

Відповідно до п. 5.4. договору товар вважається прийнятим відповідачем: по кількості, згідно супровідних документів; за якістю, згідно сертифікатів якості наданих позивачем.

За змістом п. 7.2. договору за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в пункті 3.5. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з рахуванням індексу інфляції, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення та 18% річних від простроченої суми.

На виконання умов договору позивач у період дії договору здійснював відповідачу поставку обумовленого договором товару, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв'язку із чим за розрахунком позивача (у редакції заяви вих. №2309/19 від 23.09.2019) у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1112789,36 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені (у редакції заяви вих. №2309/19 від 23.09.2019) вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 222557,87 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, позивач на виконання умов договору №№107 від 15.05.2014 здійснював поставку відповідачу товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 3.5. договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 112 789,36 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 1 112 789,36 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 112 789,36 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача (у редакції заяви вих. №2309/19 від 23.09.2019), нарахованого на підставі п. 7.2 договору штрафу у сумі 222557,87 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 7.2. договору, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого в пункті 3.5. договору, відповідач сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 30 календарних днів, оскільки розрахунок штрафу є вірним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 222557,87 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" (01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЗВІРИНЕЦЬКА, будинок 63, ідентифікаційний код 38292018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (61125, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ КАТЕРИНИНСЬКА, будинок 46, ідентифікаційний код 21194014) основний борг у сумі 1112789,36 грн, штраф у сумі 222557,87 грн, судовий збір у розмірі 20030,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.12.2019.

Суддя О.В. Гулевець

Попередній документ
86244277
Наступний документ
86244279
Інформація про рішення:
№ рішення: 86244278
№ справи: 910/10880/19
Дата рішення: 03.12.2019
Дата публікації: 12.12.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (24.02.2020)
Дата надходження: 24.02.2020
Предмет позову: стягнення 1 335 347,23 грн.
Розклад засідань:
05.03.2020 12:20 Північний апеляційний господарський суд
14.04.2020 12:20 Північний апеляційний господарський суд
28.05.2020 14:00 Північний апеляційний господарський суд
04.06.2020 11:00 Північний апеляційний господарський суд