Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"05" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1064/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.,
секретар судового засідання: Макарчук В.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Козлов А.І., довіреність б/н від 11.11.2019;
від відповідача: Гриневич І.М. - голова ОСББ "Хлібна,25",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.С. ЛТД"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"Хлібна 25"
про стягнення 61 816,98 грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "А.С.С. ЛТД" звернулось з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна 25" про стягнення 61816,98 грн., з яких: 39294,14 грн. - вартість використаних матеріалів при виконанні робіт, 21872,84 грн. - вартість здійснених відновлювальних робіт, 650,00 грн. - штраф.
Ухвалою господарського суду від 16.10.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 14.11.2019.
В судовому засіданні від 14.11.2019 суд оголосив перерву до 20.11.2019.
В судовому засіданні від 20.11.2019 суд оголосив перерву до 05.12.2019
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач, мотивуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного договору № 4/2019 на виконання робіт з реконструкції та ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання і водовідведення від 12.03.2019 не оплатив вартість здійснених відновлювальних робіт в сумі 21872,84 грн та вартість використаних матеріалів при виконанні робіт в розмірі 39294,14 грн.
За ухилення від підписання акту надання послуг від 27.05.2019 позивач в порядку п. 6.3 договору нарахував відповідачу штраф в сумі 650,00 грн.
Як на правову підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 526, 530, 610, 611, 612, 655, 662, 663, 665, 837, 839, 843, 853, 854 ЦК України, ст. ст. 173, 175 ГК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач, у порядку визначеному ст. 165 ГПК України, відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судових засіданнях представник відповідача заперечила проти позову та вказала, що відповідач оплатив виконані позивачем роботи за актом надання послуг від 10.04.2019. На підтвердження оплати надала відповідні копії платіжних доручень.
Щодо виконання позивачем робіт за актом від 27.05.2019 в сумі 3250,00 грн відповідач заперечила та звернула увагу, що такі роботи виконувались позивачем в окремо визначеній квартирі, яка знаходиться у цьому ж будинку. Підставою надання послуг за вказаним актом позивач вказав договір № 4/2/2019 від 24.05.2019, що не є предметом розгляду у даній справі.
Водночас, відповідач заперечив факт отримання від відповідача матеріалів за видатковою накладною № 20 від 10.04.2019 та № 39 від 27.05.2019.
Представник відповідача також зауважила, що ремонт каналізації був здійснений ФОП Михайличенко К.П., на підтвердження чого надала договір, укладений між ОСББ "Хлібна 25" та ФОП Михайличенко К.П. від 25.03.2019, рахунок-фактуру № ЦК-0001471 від 09.04.2019, видаткову накладну № ЦК-0018399 від 11.04.2019 та акт надання послуг № 265 від 25.03.2019 (а.с. 31- 32,30 зворотна сторона).
Крім того вказує, що видаткова накладна № 20 від 10.04.2019 головою ОСББ не підписувалась, а була підписана керуючим ОСББ "Хлібна,25" Рибачук В.Д., який був звільнений з даної посади за неналежне виконання своїх обов'язків.
Зазначає, що ОСББ "Хлібна, 25" товар за видатковою накладною № 20 від 10.04.2019 не отримувало.
На підставі викладених обставин представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволені позову.
Господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
У судовому засіданні 05.12.2019 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
12.03.2019 між Об'днанням співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна,25" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.С. ЛТД" (виконавець, відповідач) укладено договір № 4 /2019 на виконання робіт з реконструкції та ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання і водовідведення (а.с. 12-13).
Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечити виконання робіт з реконструкції та ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання і водовідведення, далі - "Послуга", у загальних приміщеннях будинку за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, буд.25, а замовник зобов'язується оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначається даним договором.
Згідно п.1.2. договору, виконавець приймає на себе виконання з ведення реконструкцій та ремонтних робіт внутрішньо-будинкових мереж водопостачання і водовідведення у загальних приміщеннях будинку, відповідно до акту виконаних робіт.
У пункті 2.1 договору сторони визначили, що вартість, кількість та строки відновлювальних ремонтних робіт визначаються окремо, за договором з замовником.
Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця коштів протягом 10 банківських днів після дати підписання акту виконаних робіт.
Умовами п. 2.4 договору сторони погодили, що робота вважається виконаною, а акт прийнятий замовником, якщо після надання підписаного виконавцем акту в термін трьох робочих днів замовник не пред'явив претензії в письмовій формі.
Відповідно до п. 3.1, даний договір починає діяти з моменту його підписання сторонами.
Згідно п. 5.1 замовник взяв на себе, зокрема, зобов'язання:
- своєчасно здійснювати оплату в строки, зазначені в даному договорі (п. 5.1.1);
- підписувати надані виконавцем акти та надавати мотивовану відмову від їх підписання протягом 3-х робочих днів з моменту їх отримання (п. 5.1.2).
Пунктом 6.3 сторони передбачили, що у випадку безпідставної відмови будь-якої зі сторін від підписання акту виконаних робіт, сторона, яка безпідставно відмовилася або ухиляється від підписання акта, сплачує іншій стороні штраф у розмірі 20% від суми, яка підлягає оплаті.
Приписами п. 7.1 договору сторони визначили, що постачальником матеріальних ресурсів за цим договором є виконавець, якщо інше письмово не погоджено із замовником.
Позивач вказує, що на виконання умов договору ним виконано роботи на загальну суму 21872,84 грн., що позивач підтверджує актом надання послуг від 10.04.2019 на суму 18622,84 грн. ( а.с. 14) та актом надання послуг від 27.05.2019 на суму 3250,00 грн. (а.с. 16).
Загальна вартість використаних матеріалів при виконанні позивачем робіт склала 39294,14 грн, що позивач підтверджує видатковим накладними № 20 від 10.04.2019 на суму 37245,68 грн. та № 39 від 27.05.2019 на суму 2048,46 грн.(а.с. 15,17).
Позивач, звернувшись до суду, зазначає, що відповідач умови укладеного договору в частині оплати вартості використаних матеріалів при виконанні робіт та здійснених відновлювальних робіт ОСББ "Хлібна 25" не виконав, внаслідок чого у нього утворилась перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 61166,98 грн.
За безпідставну відмову від підписання акту виконаних робіт, в порядку п. 6.3 договору, позивач заявив до стягнення з відповідача штраф в розмірі 650,00 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №4/2019 на виконання робіт з реконструкції та ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання і водовідведення, який за своєю правовою природою є договором підряду.
До предмету доказування у даному спорі відносять обставини щодо виконання відповідачем робіт в межах договору № 4/2019 на виконання робіт з реконструкції та ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання і водовідведення та щодо оплати таких робіт відповідачем.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
За умовами статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як встановлено судом, у п. 2.1 договору сторони погодили, що вартість, кількість та строки відновлювальних ремонтних робіт визначаються окремо за договором з замовником.
Проте, матеріали справи не містять окремого договору, в якому б сторонами було погоджено вартість відновлювальних робіт, обсяг та строки відновлювальних ремонтних робіт, які мав виконати позивач як підрядник (виконавець) під час реконструкції та ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання.
Складені керуючим справами ОСББ "Хлібна,25" Рибачуком В.Д. дефектні акти від 12.03.2019 не підтверджують обсяг відновлювальних ремонтних робіт внутрішньо-будинкової мережі водопостачання. До того ж, дефектні акти, є односторонніми та не містять інформації щодо ціни робіт, обсягу робіт тощо.
Дефектні акти фактично містять перелік матеріалів, який співпадає з переліком матеріалів, вказаних у видаткових накладних № 20 від 10.04.2019 та № 39 від 27.05.2019.
Як на доказ виконання ремонтних відновлювальних робіт за договором позивач посилається на акти надання послуг від 10.04.2019 на суму 18622,84 грн( а.с. 14) та від 27.05.2019 на суму 3250,00 грн (а.с. 16).
При цьому, суд зазначає, що підписаним обома сторонами договору, є лише акт надання послуг від 10.04.2019 на суму 18622,84грн.
Відповідач оплатив виконані позивачем роботи на загальну суму 19000,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями № 16 від 17.04.2019, № 29 від 02.05.2015, № 39 від 24.05.2019. Позивач під час розгляду справи підтвердив факт здійснених відповідачем оплат на суму 19000,00 грн.
Отже, в межах укладеного між сторонами договору безспірним є факт виконання позивачем робіт на суму 18622,84грн. та оплату відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 19000,00 грн.
Оскільки відповідач оплатив роботи, виконані за актом надання послуг від 10.04.2019 на суму 18622,84 грн до моменту звернення до суду, тому спір на момент звернення до суду вже був відсутній,а вимоги позивача в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Стовно стягнення з відповідача вартості здійснених відновлювальних робіт в сумі 3250,00 грн, виконання яких позивач обгрунтовує актом надання послуг від 27.05.2019 , то суд такі вимоги позивача вважає безпідставними та не підтвердженими належними та допустимими доказами з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013" встановлені типові форми документів, необхідних для передання - приймання робіт: 1) "Акт приймання виконаних підрядних робіт" (ф. № КБ-2в); 2) "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" (ф. № КБ-3).
Як вже встановлено судом, підставою для проведення розрахунків сторонами у договорі визначено акт приймання виконаних робіт.
У пункті 2.2 сторони погодили, що оплата здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця коштів протягом 10 банківських днів після дати підписання акту виконаних робіт.
Вказані документи, в силу вимог законодавства, повинні містити інформацію про вартість виконаних робіт, зданих замовнику, а також про витрати, пов'язані з виконанням цього обсягу робіт.
Долучений до матеріалів справи позивачем акт надання послуг від 27.05.2019 відповідачем не підписано, тобто сторонами не погоджено обсяг та вартість виконаних робіт.
До того ж, суд приймає до уваги, що за актом надання послуг № 39 від 27.05.2019 були виконані наступні роботи: заміна стояка каналізації, заміна стояка водопостачання, підключення лічильника води, прокладення труби під рушникосушник.
Підставою виконання даних робіт в акті зазначено договір № 4/2/2019 від 24.05.2015, що вказує на те, що дані роботи позивачем були виконані не в межах договору № 4/2019 від 12.03.2019, на якому позивач ґрунтує свої вимоги.
За вказаних обставин, правові підстави для стягнення з відповідача вартості виконаних робіт в розмірі 3250,00 грн відсутні.
Розглядаючи правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості використаних матеріалів при виконанні робіт в загальній сумі 39294,14 грн , підставою для стягнення яких позивач вказує на видаткові накладні № 20 від 10.04.2019 та № 39 від 27.05.2019, суд дійшов висновку, що такі вимоги є безпідставними з огляду на такі обставини.
Як вже встановлено судом та наголошувалось вище, правовідносини сторін склались у зв'язку з укладенням договору підряду.
Пунктом 7.1 договору сторони передбачали, що постачальником матеріальних ресурсів за цим договором є Виконавець, якщо інше письмово не погоджено із замовником.
Водночас, цим же договором сторони визначили, що підставою для проведення розрахунків в межах укладеного договору є підписані акти виконаних робіт, а не видаткові накладні.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, а також зважаючи на погоджені сторонами умови такого договору, суд зазначає, що вартість матеріальних ресурсів, наданих виконавцем, мала би бути погоджена сторонами саме в актах виконаних робіт.
До того ж, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що вказаний у видатковій накладній № 20 від 10.04.2019 товар на суму 37245,68 грн був використаний саме при виконанні робіт у межах укладеного між сторонами договору підряду № 4/2019 від 12.03.2019.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача вартості використаного матеріалу саме при виконанні робіт за договором № 4/2019 від 12.03.2019 позивачем не доведена та не підтверджена належними доказами, внаслідок чого суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині.
Щодо стягнення з відповідача вартості використаних матеріалів при виконанні робіт в сумі 2048,46 грн на підставі видаткової накладної № 39 від 27.05.2019 , то суд зазначає що дана видаткова накладна взагалі не підписана з боку відповідача, а підставою для поставки товару вказано договір № 4/2/2019 від 24.05.2019, який не є підставою позовних вимог та предметом дослідження у даній справі.
Суд зауважує, що правовідносини щодо стягнення вартості товару регулюються іншими правовими нормами, якими позивач не обгрунтовував свої вимоги, що позбавляє суд права виходити за межі позовних вимог.
Доводи відповідача щодо того, що видаткова накладна № 20 від 10.04.2019 головою ОСББ не підписувалась, а була підписана керуючим ОСББ "Хлібна,25" Рибачук В.Д., який був звільнений з даної посади за неналежне виконання своїх обов'язків, внаслідок чого ОСББ "Хлібна 25" даного товару не отримувало, також суд не бере до уваги, оскільки такі обставини не є предметом розгляду даної справи.
Водночас, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що матеріали для ремонтних робіт були придбані у ФОП Михайличенко К.П., оскільки, з наданих відповідачем документів, а саме договору, укладеного між ОСББ "Хлібна 25" та ФОП Михайличенко К.П. від 25.03.2019, рахунку-фактуру № ЦК-0001471 від 09.04.2019, видаткової накладної № ЦК-0018399 від 11.04.2019 та акту надання послуг № 265 від 25.03.2019 (а.с. 31- 32,30 зворотна сторона) слідує, що ФОП Михайличенко К.П. виконувались роботи та поставлялись матеріали на виконання іншого договору, який не пов'язаний з договором, на якому позивач грунтує свої вимоги.
Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 650,00 грн штрафу суд дійшов висновку, що дана вимога також не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як на підставу заявленої вимоги, позивач зсилається на п. 6.3 укладеного між сторонами договору, у якому сторони передбачили, що у випадку безпідставної відмови будь-якої зі сторін від підписання акту виконаних робіт, сторона, яка безпідставно ухиляється від підписання акта, сплачує іншій стороні штраф у розмірі 20% від суми, яка підлягає оплаті.
Підставою для застосування позивачем п. 6.3 договору та рахування відповідачу штрафу в сумі 650,00 грн позивач вказує на те, що відповідач ухилився від підписання акту надання послуг від 27.05.2019 на суму 3250,00 грн., який був направлений відповідачу листом від 29.08.2019 (а.с. 18-20) та отриманий відповідачем 03.09.2019 (а.с. 20).
Однак, як уже встановлено судом, акт надання послуг від 27.05.2019 на суму 3250,00 грн. складений на виконання договору № 4/2/2019 від 24.05.2019 , який не є предметом даного спору, тому факт не підписання відповідачем даного акту не може бути підставою для застосування відповідальності до відповідача, що погоджена сторонами у договорі № 4/2019 на виконання робіт з реконструкції та ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання і водовідведення.
За вказаних вимог, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 650,00 грн. за безпідставністю позовних вимог.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.
В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.12.19
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід.)