вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3868/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовська К.В., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Павлик Лілії Іванівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 80 029,76 грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Темченко Р.Ю. - адвокат
Вільний слухач ОСОБА_1
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Павлик Лілії Іванівни про стягнення 80 029,76 грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії.
Ухвалою від 04.09.2019 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.
13.09.2019 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2019.
Ухвалою суду від 07.10.2019 підготовче судове засідання відкладено до 28.10.2019.
Ухвалою від 28.10.2019 закрито підготовче засідання призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.11.2019.
У судовому засіданні 12.11.2019 відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на позов.
Суд відхилив клопотання про поновлення строку на подачу відзиву до суду, оскільки всупереч нормам ст. 168 ГПК України відповідачем не доведено поважності причин пропуску цього строку.
Суд зазначає, що кореспонденція направлялась відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві, додатках до неї та яка є підтвердженою згідно у витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
У судовому засіданні 12.11.2019 оголошено перерву до 03.12.2019.
Позивач у судове засідання призначене на 03.12.2019 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень щодо неможливості явки у судове засідання не надав.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 03.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з встановленням факту порушення відповідачем правил користування електричною енергією, правильності нарахування заборгованості за використану відповідачем активну електроенергію енергію та правомірності вимоги позивача про стягнення плати за користування недоврахованою активною електроенергією.
Як зазначено в позовній заяві, 05.09.2002 між ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", правонаступник якого є АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Павлик Лілією Іванівною (відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №601162.
26.06.2008 між ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго", правонаступник якого є АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Павлик Лілією Іванівною (відповідач, споживач) укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №601162 (а.с.45-54).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 45 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та. здійснює інші платежі згідно з умовами, цього Договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» між Постачальником та Споживачем та «Загальна схема-електропостачання», який є невід'ємною частиною даного Договору або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.
Згідно з п. 4.2.3 Договору, споживач несе відповідальність у разі таких дій або бездіяльності:
- самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії;
- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу пошкодження та (або) зняття пломб з засобів обліку;
- споживання електроенергії поза засобом обліку;
- інших умов, визначених Методикою.
Відповідно до п. 4.2.4 Договору, Споживач несе відповідальність за технічний стан розрахункових засобів обліку та пломб на них, які знаходяться на його території, забезпечує їх охорону та збереження відповідно до акта про пломбування.
01.09.2016 представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було здійснено перевірку Відповідача за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тимірязєва, 1/82.
Під час перевірки Відповідача було виявлено порушення п. 6.40 ПКЕЕ, а саме: виявлені явні ознаки втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показів, вплив на лічильник електричної енергії НІК 2303 АРП1 № 00224012 радіочастотним випромінюванням радіочастотного пристрою, в наслідок чого спожита електрична енергія споживається та лічильником не дораховується.
Позивач за участю Відповідача, який від підпису відмовився, склали акт про порушення № 117110 від 01.09.2016, в якому зафіксовано порушення пункту 6.40 ПКЕЕ та встановлено ознаки втручання в параметри розрахункового засобу обліку електричної енергії з метою зміни його показників шляхом впливу на лічильник електричної енергії НІК 2303 АРП 1 радіочастотним випромінюванням радіочастотним приладом, який призводить до недообліку електричної енергії. У акті зазначено, що споживач відмовився віддати радіочастотний випромінювач (убрав його).
Також, фахівцями центральної філії Українського державного центру радіочастот здійснено фіксацію роботи незаконно діючого РЕЗ (НДП) з відповідними характеристиками, на території, яка належить відповідачу, та складено протокол № 01092016/4060 від 01.09.2016 інструментальної оцінки характеристик виявленого незаконно діючого РЕЗ, ВП (НДП). Факт роботи незаконно діючого пристрою з частотою випромінювання 545,240 МГц в безпосередній близькості від лічильника НІК 2303 АРП1, за адресою відповідача зафіксовано фахівцями Центральної філії українського державного центу радіочастот і знайшло відображення в Протоколі інструментальної оцінки характеристик виявленого незаконно діючого РЕЗ ВП (НДП) № 01092016/4060 та спектрограмі випромінювання РЕЗ.
Висновком експертного електротехнічного дослідження №18901 від 31.05.2018 підтверджено, що радіовипромінювач з характеристиками, що зазначено в протоколі №01092016/4060 від 01.09.2016 вірогідніше за все буде впливати на компоненти схеми лічильників НІК 2303 АРП 1 1100МС зав. № 0224012 та НІК 2303 АРП 1 1100МС зав. №0224603 за умови частоти сигналу 80-150 МГц та при випромінюваній потужності від 25 Вт і мінімальній відстані радіочастотного випромінювача від корпусів електролічильників за таких умов відбудеться часткове або повне роботи схем електролічильників. Радіочастотне випромінювання не викликає ніяких фізичних та хімічних незворотних змін матеріалів, з яких виготовлено прилад обліку, або їх властивостей, не залишає ознак такого радіочастотного впливу. Встановити факт втручання в процес обліку електричної енергії лічильником шляхом електромагнітного впливу не надається за можливим.
Позивач зазначає, що вищенаведені висновки електротехнічних досліджень судового експерта свідчать про те, що радіочастотне випромінювання здійснює негативний вплив на роботу лічильна електроенергії, зупиняє облік електроенергії, та не залишає ніяких слідів на самому лічильнику.
Листом від 20.02.2019 №210/1007 відповідача запрошено на засідання комісії з розгляду акту про порушення №117110 від 01.09.2016. Зазначений лист було отримано відповідачем 28.02.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30).
За результатами розгляду акту про порушення на комісії Позивача прийнято рішення, оформлене Протоколом №11/19 від 27.03.2019р. (а.с.27) та вирішено нарахувати кількість недорахованої електроенергії згідно п. 2.5 за формулою п. 2.4 Методики. Відповідач на засідання комісії не з'явився.
Період нарахування становить з 29.11.2013р. (технічна перевірка) по 01.09.2016р. (дата усунення порушення).
Відповідачу виставлено рахунок № 121/601162 на суму 80 029,76 грн. за недовраховану активну електроенергію (а.с.32).
Відповідач суму недорахованої електричної енергії у розмірі 80 029,76 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем та відповідачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Правовідносини у сфері електроенергетики регулюються, Законом України "Про електроенергетику, Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.08.1996 за № 417/1442 (з подальшими змінами та доповненнями), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ України від 04.05.2006 № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656.
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України
Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є зокрема крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Згідно п.10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.
Згідно з п.3.6. Правил користування електричною енергією підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил.
Відповідно до п.6.40 ПКЕЕ, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, з пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.
Згідно із п.6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.
У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).
Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Як вбачається з Акту про порушення Правил користування електричної енергії, вони підписані представниками Позивача та представник Відповідача від підпису відмовився.
Відповідно до п.6.42 ПКЕЕ на підставі акту порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
У п. 1.3 Правил користування електричною енергією, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Пунктом 5.1 ПКЕЕ встановлено, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до п.1.2 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006, Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Статтею 237 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції.
Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
На підставі акту №117110 від 01.09.2016 у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562 ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" проведений розрахунок вартості недоврахованої електроенергії за період з 29.11.2013р. (технічна перевірка) по 01.09.2016р. (дата усунення порушення) на суму 80 029,76 грн.
Таким чином, Позивачем проведено перевірку Відповідача зі складенням акту і відображенням порушення та нарахуванням суми заборгованості.
Відповідно до ч. 5 п. 6.41 Правил користування електричною енергією (далі-Правила), у разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).
Частиною 4 п. 4.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією встановлено, що у разі відмови споживача від підписання акта про порушення про це зазначається в акті про порушення. Акт про порушення без підпису Споживача вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
Таким чином, акт про порушення було підписано трьома уповноваженими представниками ПAT "ДТЕК Дніпрообленерго" і такий акт є чинним та враховується судом як доказ по даній справі.
Крім того, суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішенні комісії позивача оформленого Протоколом №11/19 від 27.03.2019р. (а.с.27).
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи порушення відповідачем правил користування електричною енергією та правомірність складання акту про порушення.
Водночас, відповідно до пункту 6.41 ПКЕЕ в акті про порушення, серед іншого, зазначаються вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електроенергії.
Таким чином, уповноважені представники електропостачальної компанії визначають в акті дані, виходячи з принципів необхідності та достатності.
За приписами пункту 2.5 Методики він застосовується в разі виявлення порушень, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2.1 цієї Методики, крім виявлення випадків фіксації індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів.
Судами встановлено, що порушення ПКЕЕ зафіксовано електронним лічильником НІК 2303 АРК1 № 00224012 з вбудованим індикатором впливу радіочастотного випромінювання.
Відтак, у даному випадку розрахунок добового обсягу споживання електроенергії мало бути здійснено на підставі пункту 2.6 Методики, яким унормовано, що в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2.1 цієї Методики, у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електроенергії розраховується за формулою 2.6 Методики.
Однак, всупереч пункту 2.6 Методики ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" визначило обсяг недоврахованої електроенергії виходячи з формули нарахування ОГС за іншою формулою, застосування якої передбаченого за інші види правопорушень в сфері електроенергетики.
Оскільки розрахунок вартості недоврахованої електроенергії виконано із застосуванням неправильних вихідних даних та з порушенням порядку, встановленого Методикою, то рішення комісії в частині розрахунку обсягу та вартості такої електроенергії є неправомірним.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.05.2018 у справі № 904/4590/17 (а.с. 101-106).
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що взадоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 80 029,76 грн. нарахованих за недовраховану електроенергію слід відмовити.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" до Фізичної особи-підприємця Павлик Лілії Іванівни про стягнення 80 029,76 грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.12.2019
Суддя Н.Г. Назаренко