вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2019 р. Справа№ 917/59/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Козир Т.П.
при секретарі Даниленко Т.О.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 04.12.2019.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.07.2019 (повний текст складено 01.08.2019)
у справі №917/59/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"
про визнання випадку страховим та стягнення 611 212,87 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС"(далі - позивач) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - відповідач) з позовом про визнання випадку (пожежу, що сталася у складі ТОВ "ТК "ЮЛіС" 14.06.2018) страховим та стягнення з відповідача 611 212,87 грн., з яких 577 105,17 грн. - страхове відшкодування, 29 316,94 грн. - інфляційні, 4 790,76 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані необґрунтованою відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу за Договором добровільного страхування майна, що є предметом іпотеки (застави) № DNH0UI-246 від 25.05.2018.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.03.2019 справу № 917/59/19 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що мережа в будівлі виконана згідно затвердженим Наказом міністерства енергетики та вугільної промисловості Правилами улаштування електроустановок від 15 лютого 2017 року, відтак пожежа не була наслідком порушення ТОВ «ТК «ЮЛіС».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 призначено справу до розгляду на 09.10.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" про відкладення розгляду справи №917/59/19 відмовлено.
30.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.
09.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019.
09.10.2019 представник позивача в судовому засіданні заявив про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Тищенко А.І., Яковлєва М.Л., від розгляду справи №917/59/19. Обґрунтовуючи заяву про відвід колегії суддів заявник посилається на те, що представником позивача під час судового засідання було заявлене клопотання про відкладення з метою надання часу на звернення із адвокатським запитом до Полтавського міськрайонного управління Головного управління ДСНС України у Полтавській області щодо отримання інформації про факт застосування вказаним органом до посадової особи ТОВ "ТК ЮЛіС" санкцій передбачених ст. 188-8 КУпАП. Однак, судовою колегією під час судового засідання 09.10.2019 було безпідставно відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання, а тому зазначені обставини свідчать про упередженість суду по відношенню до позивача, у зв'язку із чим вважає за необхідне заявити відвід складу суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 визнано заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" відвід колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Тищенко А.І., Яковлєва М.Л., від розгляду справи №917/59/19 необґрунтованим. Вирішено передати справу №917/59/19 для визначення автоматизованою системою відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України складу суду, який має вирішити питання про відвід колегії суддів, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019 заяву ТОВ "ТК "ЮЛіС" про відвід суддів Куксова В.В., Тищенко А.І., Яковлєва М.Л. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" про відвід суддів Куксова В.В., Тищенко А.І., Яковлєва М.Л. від розгляду справи № 917/59/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 призначено на 30.10.2019.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4354/19 від 30.10.2019 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/59/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.10.2019 для розгляду справи № 917/59/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" на рішення Господарського суду міста Києва прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Козир Т.П. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" на рішення Господарського суду міста Києва призначено на 04.12.2019.
В судовому засіданні 04.12.2019 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 04.12.2019 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 залишити без змін.
Третя особа в судове засідання 04.12.2019 не з'явилася. Про поважність причин нез'явлення суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третьої особи та її повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 04.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" (страхувальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (вигодонабувач) укладено Договір (поліс) добровільного страхування майна № DNH0UI-246 (надалі також - Договір страхування), що є предметом іпотеки, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, що є предметом іпотеки (застави) (надалі - застраховане майно).
Відповідно умов до розділу 5 Договору страхування: 5.1. Вид застрахованого майна - товари в обороті (папір для копіювальних машин, портфелі, рюкзаки, зошити, калькулятори); 5.2. Страхова сума - 2 326 302,61 грн.; 5.3. Заставна вартість на дату укладення договору - 2 326 302,61 грн.; 5.4. Страховий тариф - 0,24%; 5.5. Страхова премія - 5 583,13 грн.; 5.6. Місце дії Договору (адреса місцезнаходження застрахованого майна) - м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47Б, нежитлові приміщення в будинку В-ІІ.
Згідно з п. 8 Договору страхування, цей договір укладено на виконання Договору застави № PLVKLOK48550/DZ від 25.05.2018, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та Страхувальником, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № PLVKLOK48550 від 25.05.2018.
Як встановлено у п. 9.2 Договору страхування, розмір безумовної франшизи складає 3% від страхової суми.
Строк дії Договору страхування дорівнює 12-ти місяцям з 26.05.2018 по 25.05.2019. (п. 10.1 Договору страхування)
Періоди страхування - з 26.06.2018 по 25.05.2019. (п. 11.1 Договору страхування)
Як вбачається із матеріалів справи, 14.06.2018 о 17 год. 40 хв. у складському приміщенні на 2-му поверсі будівлі № 9 по вул. Бірюзова, 47Б, виникла пожежа, за наслідками чого було частково знищено застраховане майно позивача за указаним Договором страхування.
14.06.2018 комісією у складі головного інспектора ВНЗС Полтавського МРУ ГУ ДСНС у Полтавській області Пругло В.О., старшого інспектора ДБЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області Дубового В.П, директора ТОВ "Центр-Інвест" Щербини Ю.Є., слідчого СВ ВП № 1 ПВП ГУ НП України в Полтавській області Шульги Є.О., громадянина ОСОБА_1 складено Акт про пожежу.
19.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій повідомлено про знищення застрахованого за Договором № DNH0UI-246 від 25.05.2018 майна, а саме, рюкзаків, портфелів, зошитів, що відбулося 14.06.2018 внаслідок пожежі за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47Б.
22.06.2018 на замовлення відповідача СОД Гамідаровою Ю.П. складено Акт огляду та обстеження будівлі, будинку, споруди та встановлення стану майна.
09.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 0765 від 09.07.2018, у якому просив проінформувати про стан розгляду справи про виплату страхового відшкодування.
У відповідь на вказане звернення відповідач листом № 5802 від 20.02.2018 повідомив позивача, що страховий акт не складався, так як рішення про визнання події 14.06.2018, страховою або не страховою ПрАТ СК "ВУСО" не прийнято у зв'язку з відсутністю висновків пожежно-технічної експертизи, а також відсутня експертиза з визначення розміру матеріального-збитку, яка не може бути проведена до рішення по справі. Таким чином, ПрАТ СК "ВУСО" не має можливості скласти страховий акт у зв'язку з відсутністю документів згідно п.4.1.4 та 4.1.5 Публічного договору-оферти щодо добровільного страхування майна.
У листі від 03.09.2018 № 6985/887082 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" з приводу розгляду заяви позивача від 19.06.2018 на виплату страхового відшкодування за збитки, що виникли внаслідок події, що відбулася 14.06.2018, повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування.
26.06.2019 позивач направив відповідачу претензію № 0862 від 25.09.2018 про виплату страхового відшкодування у розмірі 577 105,17 грн., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, яка залишилась без відповіді та виконання.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" безпідставно та необґрунтовано відмовилось від виконання своїх грошових зобов'язань зі сплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування майна № DNH0UI-246 від 25.05.2018, укладеного сторонами, після настання обумовленого ним страхового випадку. У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати випадок (пожежу, що сталася у складі ТОВ "ТК "ЮЛіС") страховим та стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 577 105,17 грн., а також інфляційні у розмірі 29 316,94 грн. та 3% річних у розмірі 4 790,76 грн. у зв'язку з простроченням такої виплати.
Заперечуючи проти задоволення повних вимог, відповідач зазначає, що страховий випадок не настав внаслідок порушення позивачем Правил пожежної безпеки і виплата страхового відшкодування не повинна здійснюватись, тому відмова відповідача у цій виплаті у даному випадку є правомірною.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що поданий відповідачем Висновок за результатами проведення пожежно-технічного дослідження № 08/18 від 16.08.2018 не викликає сумнівів у його правдивості та обґрунтованості, складений уповноваженою особою, а позивач не спростував встановлених експертом обставин належним чином, а тому відповідачем було обґрунтовано відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;
3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.
Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;
4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;
5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;
6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.
Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до розділу 2 Умов добровільного страхування майна, які є Додатком № 1 до Публічного договору-оферти щодо добровільного страхування майна, (надалі також - Умови), страховим випадком визнається пошкодження або знищення Майна в результаті:
2.1.1. Безпосереднього впливу вогню (пожежі, спалаху, удару блискавки, замикання електричних ланцюгів в приладах і/або проводці, вибуху нафтопродуктів, обладнання), здатного самостійно розповсюджуватися поза місцями, спеціально призначеними для його затримки;
2.1.2. Вибуху - стрімко протікаючого процесу вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу, який супроводжується вивільненням великої кількості тепла і утворенням газів;
2.1.3. Стихійних лих (землетрусу, урагану, смерчу, вихору, селю, повені, обвалу, зсуву, просідання ґрунту);
2.1.4. Аварії - розповсюдження води або інших рідин у зв'язку із пошкодженням трубопроводів (водопостачання, каналізації, опалювання, паливопроводів і ін.), проникнення води і іншої рідини з інших приміщень;
2.1.5. Протиправних дій третіх осіб - крадіжки з проникненням в застраховане приміщення або в приміщення, в якому,знаходиться застраховане майно; грабежу або розбою у межах території страхування; умисного знищення або пошкодження застрахованого майна;
2.1.6. Падіння на застраховане майно пілотованих об'єктів, що, літають, або їх уламків.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2018 о 17 год 40 хв у складському приміщенні на 2-му поверсі будівлі № 9 по вул. Бірюзова, 47Б, виникла пожежа, за наслідками чого було частково знищено майно позивача (канцелярські торгово-матеріальні цінності, п'ять вікон, внутрішню електричну мережу, внутрішнє оздоблення стін та стелі), що підтверджується Актом про пожежу від 14.06.2018, складеним комісією у складі головного інспектора ВНЗС Полтавського МРУ ГУ ДСНС у Полтавській області Пругло В.О., старшого інспектора ДБЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області Дубового В.П, директора ТОВ "Центр-Інвест" Щербини Ю.Є., слідчого СВ ВП № 1 ПВП ГУ НП України в Полтавській області Шульги Є.О., громадянина ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
На виконання умов Договору страхування 19.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій повідомлено про знищення застрахованого за Договором № DNH0UI-246 від 25.05.2018 майна, а саме, рюкзаків, портфелів, зошитів, що відбулося 14.06.2018 внаслідок пожежі за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47Б.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Умов, страховик впродовж десяти робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової Заяви на виплату страхового відшкодування і інших документів відповідно до Розділу 4 Договору, складає Страховий Акт. Зазначений термін може збільшуватися відповідно до п. 5.11.
Якщо випадок визнаний страховим, страхове відшкодування виплачується впродовж 5-ти робочих днів з дня складання Страхового Акту.
Згідно з п. 5.10 Умов, Страховик має право відстрочити складання Страхового Акту і виплату страхового відшкодування, якщо:
5.10.1. У нього є мотивовані сумніви щодо правомірності вимог на отримання страхового відшкодування - до отримання роз'яснень компетентних органів, але не більше, ніж на три місяці з дня отримання заяви на виплату страхового відшкодування;
5.10.2. Розмір збитку впродовж встановленого в п.5.2. строку визначити неможливо - до моменту визначення розміру збитку, але не більше, ніж три місяці з дня отримання заяви на виплату страхового відшкодування;
5.10.3. Порушено кримінальну справу за фактом настання страхового випадку і ведеться розслідування обставин, які привели до настання страхового випадку, - до закінчення розслідування або судового розгляду.
09.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 0765 від 09.07.2018, у якому просив проінформувати про стан розгляду справи про виплату страхового відшкодування.
У відповідь на вказане звернення відповідач листом № 5802 від 20.02.2018 повідомив позивача, що страховий акт не складався, так як рішення про визнання події 14.06.2018, страховою або не страховою ПрАТ СК "ВУСО" не прийнято у зв'язку з відсутністю висновків пожежно-технічної експертизи, а також відсутня експертиза з визначення розміру матеріального-збитку, яка не може бути проведена до рішення по справі. Таким чином, ПрАТ СК "ВУСО" не має можливості скласти страховий у зв'язку з відсутністю документів згідно п.4.1.4 та 4.1.5 Публічного договору-оферти щодо добровільного страхування майна.
Частина 4 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначає, що у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею.
Як встановлено у п. 7.3 Умов, Страховик має право, з-поміж іншого, оглянути пошкоджене майно, провести власне розслідування для з'ясування причин і розміру збитку; відмовити у виплаті страхового відшкодування.
За приписами ст. 26 Закону України "Про страхування", підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Водночас, умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Так, у п. 6.3 Умов визначено, що не визнаються страховими випадками події, які відбулися внаслідок:
6.3.1. Ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;
6.3.2. Військових дій, а також маневрів або інших військових заходів;
6.3.3. Громадянської війни, терористичних актів, народних хвилювань всілякого роду або страйків;
6.3.4. Вилучення, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення Майна по розпорядженню державних органів;
6.3.5. Умисних дій страхувальника (вигодонабувача), його представників або працівників, направлених на настання страхового випадку, невиконання, порушення діючих норм і розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду, неприйняття заходів по попередженню можливої загибелі або пошкодження майна;
6.3.6. Дії страхувальника (вигодонабувача), їх робочих або представників в представників в стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних або токсичних речовин;
6.3.7. Здійснення страхувальником (вигодонабувачем), його представниками або робочими навмисного злочину;
6.3.8. Дефектів або недоліків майна, які були відомі Страхувальникові до настання страхового випадку, але про які не було повідомлено страховикові;
6.3.9. Самозаймання, бродіння, гниття, усихання або інші природні процеси, які відбуваються в Майні;
6.3.10. Розкрадання майна під час настання страхового випадку, не застрахованого по ризику втрати майна в результаті протиправних дій третіх осіб.
У листі від 03.09.2018 № 6985/887082 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" з приводу розгляду заяви позивача від 19.06.2018 на виплату страхового відшкодування за збитки, що виникли внаслідок події, що відбулася 14.06.2018, вказано наступне: "Користуючись п.7.3.3 Оферти до Договору (полісу) добровільного страхування майна, що є предметом іпотеки (застави) № DNHOUI-246 від 25.65.2018, Страховик отримав від "Компетентних органів" висновок експерта. Так, за результатами проведення пожежно-технічного дослідження, встановлено, що причиною настання події, а саме виникнення пожежі, є теплові прояви електричного струму в дволамповому світильнику освітлювальної електромережі складу, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки України. Крім того, встановлено, що за результатами проведення головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області планової перевірки приміщення, у якій відбулась подія, були встановлені порушення щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту техногенної та пожежної безпеки (Припис № 33 про усунення, порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 24.05.2018). Так, на підставі вищевикладеного та користуючись п. 6.3.5. Оферта до Договору (полісу) добровільного страхування майна, що є предметом іпотеки (застави) № DNHOUI-246 від 25.05.2018, не визнаються страховими випадками події, які відбулись внаслідок (".. .Умисних дій Страхувальника (Вигодонабувача), його представників, направлених на настання страхового випадку, невиконання, порушення діючих норм і розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду, неприйняття заходів по попередженню можливої загибелі або пошкодження Майна..."). Таким чином, враховуючи вищевикладене, подію, яка відбулась 14.06.2018 року о 17:55, визначено не страховою та ПрАТ "СК "ВУСО" змушене повідомити про відмову у виплаті страхового відшкодування".
Зазначену відмову у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування позивач вважає необґрунтованою, оскільки порушень встановлених законодавством норм та правил з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" не було, що і стало причиною виникнення спору між сторонами у справі.
Так, з наведеного вбачається, що підставою для відмови у визнанні згаданої пожежі страховим випадком та відповідно у виплаті страхового відшкодування стало невиконання, порушення діючих норм і розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду (п. 6.3.5 Умов).
В обґрунтування пояснень порушення скаржником розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду, відповідач посилається на Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 33, виданий Полтавським міськрайонним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" Щербині В.Є., за наслідками проведення планової перевірки приміщень ТОВ "ТК "ЮЛіС", розташованих в м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47-б.
Так, з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки відповідно до статті Кодексу цивільного захисту України, пунктів Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента, зазначеним Приписом № 33 вимагається вжити таких заходів: 1) оснастити автоматичними системами пожежогасіння групові електрощити (п. 1.16 Розділ IV ППБУ); пройти навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму посадовим особам (п. 16 Розділ II ППБУ); провести технічне обслуговування первинних засобів пожежогасіння (п. 3.17 Розділ V ППБУ); дообладнати приміщення автоматичною пожежною сигналізацією (п. 1.2 Розділ V ППБУ); провести замір опору ізоляції силової та освітлювальної електромережі (п. 1.20 Розділ IV ППБУ); провести технічне обслуговування автоматичної пожежної сигналізації (п. 1.1 Розділ V ППБУ), у строк до 30.08.2016. Цей припис для виконання отримав заступник директора 23.05.2016.
Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Відповідно до Порядку проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 № 1337 (в редакції, чинній на момент здійснення перевірки та винесення припису), припис - обов'язкова для виконання суб'єктом господарювання письмова вимога уповноваженої посадової особи ДСНС України або її територіального органу щодо усунення у визначені строки порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, яка складається на підставі акта перевірки.
Згідно з п. 27 вказаного Порядку, контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, здійснюється органом, який його видав.
Твердження скаржника, що на підтвердження виконання припису №33 в матеріалах справи наявний лист № 947 від 15.08.2016 про виконання пунктів припису та докази його направлення Полтавському міськрайонному управлінню Державній служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, судовою колегією залишаються поза увагою через необґрунтованість, а також спростовуються матеріалами справи, а саме листом Полтавського МРУ ГУ ДСНС України від 20.05.2019 №1128/14, з якого вбачається, що заходів реагування (повідомлень, звітів, планів усунення недоліків тощо) керівництвом ТОВ «ТК «ЮЛіС» згідно припису №33 від 24.05.2016 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, винесеного Полтавським МРУ ГУ ДСНС України у Полтавській області не надходило.
Посилання скаржника на ст. 2 ЗУ «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого у 2018 році планових і позапланових перевірок не здійснювалось, у зв'язку із мораторієм на здійснення таких перевірок та на лист ДСНС України від 11.10.2018 №19-2168, як на докази виконання Припису №33, колегія суддів залишає поза увагою з огляду на те, що даний припис датований 2016 роком, а вказані у ньому порушення рекомендовано усунути до 30.08.2016.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що в матеріалах відсутні належні докази того, що вказані порушення були дійсно усунуті скаржником, зокрема, документів, які підтверджують вчинення вказаних у приписі заходів, або ж відомостей від органу, який видав Припис № 33, про усунення порушень за результатами здійснення контролю за виконанням припису.
Щодо посилання скаржника не те, що відповідно до Припису № 33, складеного за результатами планової (позапланової) перевірки порушень щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у період з 10.05.2016 по 23.05.2016, вказано, що перевірено магазин, розташований: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47-б, а не приміщення складу, де сталася пожежа, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до умов Договору оренди № 2 від 01.01.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Інвест" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" (Орендар), Орендодавець передає Орендареві, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить Орендодавцю.
Об'єктом оренди, згідно з п. 1.2 вказаного Договору, є: нежитлові приміщення в будинку В-II за адресою: у м Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47 Б, в якому: адміністративні приміщення - 121,5 кв. м.; складські приміщення - 695,0 кв. м. Загальна площа приміщень, що орендуються в будинку В - II, складає 816,50 кв. м.
Скаржником не спростовано, а також матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що магазин, який перевірявся по Припису № 33, не входить до складу вказаних орендованих приміщень або ж застраховане майно у ньому не знаходилося. При цьому, колегією суддів враховано, що згідно з умовами Договору страхування адресою місцезнаходження застрахованого майна є м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47Б, нежитлові приміщення в будинку В-ІІ.
Водночас, судова колегія зазначає, що у Акті про пожежу від 14.06.2018, складеному комісією у складі головного інспектора ВНЗС Полтавського МРУ ГУ ДСНС у Полтавській області Пругло В.О., старшого інспектора ДБЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області Дубового В.П, директора ТОВ "Центр-Інвест" Щербини Ю.Є., слідчого СВ ВП № 1 ПВП ГУ НП України в Полтавській області Шульги Є.О., громадянина ОСОБА_1 , ймовірною, а не встановленою причиною зазначеної пожежі вказано коротке замикання електромережі.
Також, у Довідці від 18.06.2018 про причини пожежі, яка виникла 14.06.2018 о 17 год. 40 хв. в складському приміщенні ТОВ «ТК «ЮЛіС» за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47Б, старшим інженером ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС України в Полтавській області зроблено висновок про те, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі стало коротке замикання електромережі.
Судова колегія звертає увагу, що вищевикладеного вбачається, що причина виникнення пожежі визначена ймовірна, а не точна і встановлена, а тому твердження скаржника, що пожежа не була наслідком порушення ТОВ «ТК «ЮЛіС», не підтверджується матеріалами справи.
Натомість, у Висновку за результатами проведення пожежно-технічного дослідження № 08/18 від 16.08.2018, здійсненого судовим експертом Ращинським Ігорем Федоровичем за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", встановлено, що пожежа в складі спричинила матеріальні збитки, пошкоджені будівельні конструкції складу, електромережа, стелажі, канцелярські товари, які зберігаються в складі. Причина пожежі, встановлена в ході проведених досліджень, свідчить про недотримання правил пожежної безпеки, які необхідно виконувати відповідно до діючих в Україні нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
Так, за наслідками вказаного дослідження експертом викладено такі висновки:
1. Осередок пожежі, яка виникла 14.06.2018 у складі ТОВ "Торгова компанія "Юліс" за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47, корп. Б, знаходився у правому ближньому куту складу на верхній полиці стелажу, у центральній її частині.
2. Від осередку пожежі вогонь поширився на поряд розташовані полиці стелажу та частково на інший товар, який зберігається в складі.
3. Причиною виникнення пожежі 14.06.2018 у складі ТОВ "Торгова компанія "Юліс" за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47, корп. Б, є теплові прояви електричного струму в дволамповому люмінесцентному світильнику освітлювальної електромережі складу.
Стан складу канцтоварів ТОВ "Торгова компанія "Юліс" за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47, корп. Б, де 14.06.2018 сталася пожежа, не відповідав вимогам нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки на час виникнення пожежі, а саме: п. п. 1.2, 1.3, 1.18 (розділ W) "Правил пожежної безпеки в Україні", затверджених наказом МВС України 30.12.2014 № 1417, п. 5.9.2 "Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України 21.06.2001 №272.
За приписами ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що поданий відповідачем Висновок за результатами проведення пожежно-технічного дослідження № 08/18 від 16.08.2018 не викликає сумнівів у його правдивості та обґрунтованості, складений уповноваженою особою, а скаржник не спростував встановлених експертом обставин належним чином, а отже судом першої інстанції було вірно прийнято до уваги вказаний експертний висновок як належний та допустимий доказ відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження дійсної причини виникнення пожежі.
Твердження скаржника, що експертний висновок прямо протирічить довідці компетентного органу про причини пожежі, судовою колегією оцінюються критично з огляду на те, що зазначення у довідці, що електричну мережу в будівлі виконано згідно Правил улаштування електроустановок, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.02.2017, не може свідчити про утримання такої електричної мережі в належному стані.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування за Договором страхування.
Позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних є похідними від вимог про стягнення основного боргу, у задоволенні яких відмовлено, а тому також не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛіС" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 у справі №917/59/19 - залишити без змін.
Матеріали справи №917/59/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.12.2019.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
Т.П. Козир