вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" грудня 2019 р. Справа№ 911/987/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Козир Т.П.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Даниленко Т.О.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 05.12.2019.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Чернігівської області
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 26.06.2019
у справі №911/987/19 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1
про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки,
Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на незаконну видачу відповідачем-1 наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність №10-4794/15-18-сг від 29.05.2018.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки залишено без розгляду.
Повернуто Прокуратурі Чернігівської області з державного бюджету України судовий збір в сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 767 від 09.04.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/987/19.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №911/987/19 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що оскаржувана ухвала є безпідставною, необґрунтованою та винесеною в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначаючи при цьому, що даний спір стосується витребування земельної ділянки у відповідача-2, скасування наказу не впливає на права ОСОБА_1 , яким за договором купівлі-продажу продані всі права та обов'язки щодо реалізації права власності на спірну земельну ділянку відповідачу-2, тому даний спір підлягає розгляду у межах одного провадження в порядку господарського судочинства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №911/987/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
30.10.2019 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №1757 від 29.07.2019 про сплату судового збору в сумі 677,00 грн. та платіжне доручення №1756 від 29.07.2019 про сплату судового збору в сумі 1244.00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 задоволено клопотання заступника прокурора Чернігівської області про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №911/987/19, відновлено заступнику прокурора Чернігівської області строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №911/987/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №911/987/19. Призначено справу до розгляду на 04.12.2019.
25.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача - 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
03.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 04.12.2019 оголошено перерву на 05.12.2019.
В судовому засіданні 05.12.2019 представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі № 911/987/19.
Позивач, відповідач-1, відповідач-2, третя особа в судове засідання 04.12.2019 не з'явилися. Про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 05.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, у якому прокурор просив суд:
- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області;
- витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Наказ, яким передано у власність фізичній особі-громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0044, прийнятий відповідачем-1 з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, оскільки на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. У зв'язку з чим, прокуратура стверджує, що незаконно відчужена за спірним Наказом земельна ділянка є такою, що вибула з власності держави поза її волею, а тому підлягає витребуванню у добросовісного набувача ТОВ "НИВА ФАРМ", який на даний час є її власником на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки б/н від 04.07.2018, укладеного між ТОВ "НИВА ФАРМ" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за № 819.
Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором заявлено дві позовні вимоги, які хоча і об'єднані спільним предметом (земельна ділянка), проте мають різні підстави позову, які належить досліджувати та розглядати за правилами різного судочинства і розгляд другої позовної вимоги, яка підвідомча господарському суду, не можливий без розгляду першої позовної вимоги, яка підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, має місце порушення правил об'єднання позовних вимог та неможливість вирішення питання про роз'єднання позовних вимог.
Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 зробила висновок про те, що при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (частина перша статті 2 ГПК України у згаданій редакції).
Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду вказаної справи Великою Палатою Верховного Суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Обласний орган Держгеокадастру у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема, надання земельної ділянки громадянину у власність шляхом видання відповідного наказу, діє як орган, через який реалізуються повноваження власника земельних ділянок, та вступає з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, зокрема, заявив вимогу про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на правових висновках Великої Палати Верховного Суду, висловлених у вказаній справі, вважає, що вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов'язки, безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, тому дана вимога має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі №469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, відступати від яких немає правових підстав.
При цьому Північний апеляційний господарський суд керується обов'язковим для нього висновком суду касаційної інстанції у вказаній справі, згідно якого власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Отже, оскільки вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема, задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, яка заявлена другою вимогою у даному позові.
За таких обставин дані вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі, на підставі правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3681/17, викладеного у пункті 39 постанови від 21.08.2019, посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які він спрямований.
З огляду на викладене, вимога позову витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області підвідомча господарському суду, є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання наведеного наказу відповідача-1 недійсним, і з метою ефективного захисту прав позивача може розглядатися окремо, а під час вирішення спору в цій частині господарський суд, згідно обов'язкового правового висновку суду касаційної інстанції, може перевірити доводи і дати оцінку доказам позивача щодо законності спірного наказу відповідача-1 про надання спірної земельної ділянки фізичній особі, залучивши цю фізичну особу до участі у справі в якості третьої особи, оскільки у випадку задоволення позову рішення суду може мати вплив на правовідносини відповідачів у справі.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.226 ГПК України, на підставі якого суд першої інстанції залишив позов без розгляду, суд може залишити позов без розгляду, якщо провадження відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Матеріалами справи встановлено, що залишаючи позов без розгляду з мотивів об'єднання двох вимог, які мають розглядатися за правилами різних юрисдикцій і похідного характеру вимоги, що підвідомча господарському суду, суд першої інстанції наведену норму закону застосував неправильно і залишив позов без розгляду в цілому, не зазначивши попередньо про даний недолік позовної заяви і не надавши позивачу строк на його усунення.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 26.06.2019 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, як така, що перешкоджає подальшому руху справи.
Під час розгляду суд першої інстанції має врахувати викладене, визначитись щодо можливості розгляду вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг, з урахуванням наведеного правового висновку суду касаційної інстанції, та продовжити розгляд позову в частині вимоги витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 у справі №911/987/19 - скасувати.
Матеріали справи №911/987/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.12.2019.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Т.П. Козир
М.Л. Яковлєв