вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2019 р. Справа№ 910/6785/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Хрипуна О.О.
Кравчука Г.А.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 (повний текст складено 26.06.2019)
у справі №910/6785/19 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"
про стягнення 11444,03 грн,
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про стягнення заборгованості за договором №644-12 від 05.12.2012 у розмірі 11444,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №644-12 та додаткових угод до нього, згідно яких позивачем надано відповідачу доступ до внутрішніх стояків струменів з місцями для розміщення відповідного сертифікованого телекомунікаційного устаткування в технічних приміщеннях та його підключення до внутрішньобудинкових інженерних мереж у будинку, а також позивач підтримує внутрішньобудинкові мережі та приміщення в належному технічному стані, а відповідач в свою чергу оплачує позивачу експлуатаційні витрати. Як стверджує позивач, відповідач, в порушення умов договору, не сплачував відповідні платежі у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 11444,03 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі №910/6785/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" заборгованість у розмірі 11444,03 грн, 1921 грн судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконано належним чином договірних зобов'язань за договором №644-12 від 05.12.2012 в частині оплати експлуатаційних витрат та плати за користування внутрішніх стояків струменів та плати за користування місцями розміщення сертифікованого обладнання. Окрім того, суд у мотивувальній частині рішення відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі №910/6785/19 в частині відмови позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати, пов'язані із поданням апеляційної скарги в розмірі 5881,50 грн.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що у відповідності до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України до розміру витрат на правову допомогу при розподілі судових витрат входить не лише вартість оплачених робіт/послуг, а й вартість робіт/послуг, що підлягають сплаті відповідно до договору про надання правничої допомоги, тому посилання суду на ненадання позивачем доказів фактично понесених судових витрат, як на підставу для відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу є незаконним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019. Постановлено розгляд справи здійснювати без участі учасників справи в порядку письмового провадження.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі №910/6785/19 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд помилково оцінив як належні і достатні докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем гарантійні листи №509, №820, №391, №522, №490, та претензію за вих. №110/005-1121 від 17.10.2019, посилаючись на те, що гарантійні листи щодо сплати заборгованості не належать до первинних документів бухгалтерської звітності, самі по собі не породжують будь-яких прав та обов'язків сторін, у той час як зобов'язання сторін в спірних правовідносинах повинні підтверджуватись первинними документами, зокрема, договором, актом прийому-передачі, накладними, рахунками, виписками з рахунків тощо. Крім того, скаржник вказував, що зі змісту гарантійних листів не вбачається, з яких саме правових підстав виникла заборгованість, сплату якої гарантував відповідач.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі №910/6785/19. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" відповідач просить рішення суду залишити без змін в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду в цій частині ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" позивач просить рішення суду залишити без змін в частині задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду в цій частині ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також у відзиві позивач просив покласти на відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 8881,50 грн.
Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційних скарг здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
05.12.2012 між Комунальним підприємством з ремонту і експлуатації житлового фонду "Житло-Сервіс" (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі - організація) було укладено договір №644-12 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1 якого підприємство надає організації можливість доступу до внутрішніх стояків слабих струмів з місцями для розміщення відповідного сертифікованого телекомунікаційного устаткування в технічних приміщеннях та його підключення до внутрішньобудинкових інженерних мереж у будинках, згідно з додатком №1, підтримує внутрішньобудинкові мережі та приміщення в належному технічному стані, а організація, на умовах цього договору оплачує підприємству експлуатаційні витрати.
Відповідно до п. 3.1. договору, організація зобов'язується до 25-го числа кожного місяця сплачувати підприємству грошові кошти за цим договором в розмірі, визначеному у додатку №1 та додатку №2 до цього договору. Перша оплата за цим договором на умовах попередньої оплати в розмірі місячного нарахування здійснюється організацією протягом 3-х банківських днів на підставі рахунку-фактури, яку організація отримує у підприємства.
Згідно п. 3.2 договору, розмір плати відшкодування витрат на використання електроенергії, яка сплачується організацією після підписання цього Договору, визначений у додатку №2.
Відповідно до п. 3.3. договору, підприємство до 15 числа кожного поточного місяця здійснює нарахування попередньої оплати за цим договором на наступний розрахунковий період і надає (надсилає) організації до 20 числа поточного місяця рахунок-фактуру.
Згідно п.п. 3.4, 3.5 договору, розмір попередньої плати не перевищує 100 % нарахованої плати за місяць. Різниця між попередньою оплатою та фактичною сумою оплати за цим договором: в разі недоплати - оплачується організацією, в разі переплати - вважається оплатою за майбутні розрахункові періоди по договору. Сума щомісячної плати за цим договором може змінюватись у зв'язку зі зміною вартості послуг, цін та тарифів, які впливають на розмір оплати, зміною кількості будинків, про що укладається додаткова угода. Про зміну суми оплати зацікавлена сторона письмово повідомляє іншу сторону з обґрунтуванням причин, що зумовили зміну щомісячної оплати за 5 робочих днів до бажаної дати.
Відповідно до додатку №1 до вказаного договору, розмір плати за користування внутрішніх стояків слабих струменів та місцями розміщення сертифікованого обладнання на місяць становить 2160,00 грн з ПДВ.
Відповідно до додатку №2 до вказаного договору, розмір на відшкодування втрат використання електроенергії на місяць становить 148,59 грн з ПДВ.
02.05.2015 між Комунальним підприємством з ремонту і експлуатації житлового фонду "Житло-Сервіс" та ТОВ "Телесистеми України" було підписано додаткову угоду №1 про внесення змін до договору №644-12 від 05.12.2012, а саме, внесено зміни в додаток №2 до договору "Розрахунок відшкодування втрат використання електроенергії", в якому визначено, що щомісячний розрахунок втрат використання електроенергії здійснюється за формулою: споживання електроенергії згідно потужності обладнання по кожному об'єкту помножений на діючий тариф НКРЕ станом на день розрахунку, що станом на день підписання цієї додаткової угоди становить 157 грн.
30.06.2016 між Комунальним підприємством з ремонту і експлуатації житлового фонду "Житло-Сервіс" та ТзОВ "Телесистеми України" було укладено додаткову угоду №3 про внесення змін до договору №644-12 від 05.12.2012, відповідно до якої з 01.07.2016 виключено із загального переліку об'єктів будинки за адресами: вул. Урлівська 23-А, вул. Урлівська 23-В та відповідно зменшено вартість наданих послуг до 1080,00 грн з ПДВ, визначено, що плата, згідно додатку №1 з 01.07.2016 буде складати 1080,00 грн з ПДВ.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем надавались, а відповідачем були прийняті вищевказані послуги, проте відповідачем зобов'язання щодо оплати виконувались неналежним чином, що підтверджується гарантійними листами відповідача №№ 590,820, 391, 522, 490, копії яких наявні в матеріалах справи.
17.10.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №110/005-1121, в якій просив погасити заборгованість, в тому числі згідно договору №644-12 від 05.12.2012. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.
В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що позивачем у період з липня 2016 року по грудень 2018 року надано послуг згідно договору №644-12 на загальну суму 33038,76 грн, проте відповідачем здійснено оплату частково на загальну суму 21594,73 грн у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 11444,03 грн, що визнано відповідачем у його гарантійних листах №590 від 10.11.2016, №820 від 06.04.2017, №391 від 08.08.2017, №522 від 05.10.2017, №490 від 07.11.2017.
Посилання відповідача на те, що надані позивачем на підтвердження факту визнання відповідачем свого грошового зобов'язання гарантійні листи не є первинними документами в розумінні норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак, не можуть бути належними та достатніми доказами на підтвердження заборгованості відповідача, оскільки самі по собі не підтверджують будь-яких прав та обов'язків сторін, є безпідставними з огляду на те, що умовами договору не передбачено складання та підписання будь-якого документа на підтвердження факту надання послуг у певний період, а тому, доказом надання послуг фактично є договір.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не спростовує факт надання йому відповідних послуг.
Твердження відповідача про те, що в обґрунтування позовних вимог позивачем не надавались рахунки-фактур, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач мав у своєму розпорядженні всі необхідні для здійснення платежу реквізити і відсутність рахунка-фактури не заважала йому виконати договірні зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується не виконане відповідачем зобов'язання за договором в сумі 11444,03 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №644-12 від 05.12.2012 у розмірі 11444,03 грн.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
При цьому, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Відповідна правова позиція викладена також в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" до позовної заяви додано попередній розрахунок суми судових витрат, в якому визначено витрати на професійну правничу допомогу, в т.ч. винагорода за підготовку і подання позовної заяви (що включає аналіз документів, формування правової позиції, складання і подання позову, тощо) в розмірі 8000 грн, винагорода за представництво у суді (три судових засідання, по 1200 грн за кожне судове засідання) в розмірі 3600 грн, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1921 грн.
Колегією суддів встановлено, що 01.02.2019 між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс", як замовником, та Адвокатським об'єднанням "Шенлі" укладено договір №174-19 про надання правничої допомоги, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з юридичного консультування та юридичного представництва, обсяг і перелік яких визначено у додатку №1 до даного договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги (п.1.1 договору про надання правничої допомоги).
Виходячи зі змісту пунктів 6.1 - 6.3 договору про надання правничої допомоги, загальна вартість послуг, що є предметом даного договору становить 600000 грн без ПДВ. Вартість окремих послуг визначається сторонами у Додатку №1 до даного договору. Найменування, обсяг та загальна вартість послуг, наданих за звітний місяць, зазначаються у актах виконаних робіт, що надаються замовнику до 10 числа місяця, наступного за звітним. Замовник підписує і повертає виконавцю один примірник такого акта протягом 3 банківських днів. У разі, якщо замовник після закінчення зазначеного терміну не направить виконавцю підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що акт приймання-передачі вважається підписаним, а послуги - наданими виконавцем і прийнятими замовником у повному обсязі відповідно до умов договору.
Натомість, позивачем до ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення суду не надано акту виконаних робіт, на підтвердження обсягу та загальної вартості наданих виконавцем послуг, що унеможливлює у даному випадку визначити розмір витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката та відповідно здійснити розподіл таких витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу припустився помилкового висновку про те, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Водночас такий висновок не призвів до прийняття неправильного рішення по суті (відмови позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам, викладеним в наявній в матеріалах справи заяві Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" про компенсацію судових витрат, поданій після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення (а.с.65 т.1), оскільки дана заява станом на час перегляду рішення суду не розглянута місцевим господарським судом.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" покладаються судом на відповідача, відповідно до статті 129 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та витрати на професійну правничу допомогу, покладаються судом на позивача, відповідно до статті 129 ГПК України. При цьому колегія суддів звертає увагу на не підтвердження належними доказами обсягу наданих адвокатом Гудзера Т.С. послуг і виконаних робіт та їх вартості з огляду на відсутність акту виконаних робіт.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 у справі справи №910/6785/19 залишити без змін.
Матеріали справи №910/6785/19 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.О. Хрипун
Г.А. Кравчук