ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
22 січня 2010 року 15:17 № 2а-16266/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Кочана В. М. та Пісоцької О. В., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»
до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України
проскасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 22 січня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Приватне акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»(надалі - «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі -«Відповідач'або «ДКЦПФР») про визнання протиправним та скасування розпорядження ДКЦПФР від 1 грудня 2009 року № 185-В про відмову у реєстрації звіту Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'про результати закритого (приватного) розміщення акцій; зобов'язання ДКЦПФР прийняти рішення про реєстрацію звіту Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'про результати закритого (приватного) розміщення акцій та видати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 1 грудня 2009 року № 185-В про відмову у реєстрації звіту Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'про результати закритого (приватного) розміщення акцій, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а, відтак, підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що застосування ДКЦПФР в якості підстави для відмови в реєстрації звіту Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'про результати закритого (приватного) розміщення акцій відповідних положень Закону України «Про господарські товариства'є неправомірним, оскільки до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення іншого, спеціального закону -Закону України «Про акціонерні товариства».
На думку представника Позивача, відповідно до вимог чинного законодавства України, у Відповідача взагалі відсутні повноваження щодо відмови в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Частина 2 статті 35 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», як вказав представник Позивача, взагалі не повинна застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки вказаною нормою права регламентовано лише процедуру затвердження звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, в той час як Позивачем на реєстрацію подавався звіт про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
В обґрунтування неправомірності висновку Відповідача про незаконну участь у Зборах акціонерів-власників акцій, випуск яких не було підтверджено свідоцтвом про реєстрацію випуску цінних паперів, представник Позивача посилався на те, що жодною нормою чинного законодавства України право акціонера брати участь у загальних зборах товариства не поставлено у залежність від наявності свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів.
Представник ДКЦПФР в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником ДКЦПФР було зазначено про те, що, приймаючи оскаржуване розпорядження, ДКЦПФР діяла відповідно до наданих їй чинним законодавством України повноважень та на підставі положень відповідних законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
При перевірці поданих Позивачем документів, як зазначила представник Відповідача, ДКЦПФР було встановлено, що Позивачем було прийнято звіт про результати закритого (приватного) розміщення акцій з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим було прийнято рішення про відмову ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'у реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
Так, представник Відповідача, зокрема, покликалася на порушення Позивачем положень статей 41 та 44 Закону України «Про господарські товариства'при визначенні кворуму та підрахунку голосів під час голосування з питань порядку денного загальних зборів акціонерів ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», а також вказала на те, що застосований Позивачем метод кумулятивного голосування при прийнятті рішення на загальних зборах акціонерів не передбачено Законом України «Про господарські товариства».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та представника Відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'державне регулювання ринку цінних паперів -здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Статтею 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема, здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, встановлює вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, в тому числі іноземних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства України), які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів; здійснює реєстрацію випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України (пункти 1, 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).
Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, визначено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Відповідно до частини 6 статті 35 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок'у разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів емітент подає Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку у визначений нею строк звіт про результати закритого (приватного) розміщення. У двотижневий строк після подання емітентом звіту про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів йому видається свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів. Порядок реєстрації випуску акцій визначено Положенням про порядок реєстрації випуску акцій, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 квітня 2007 року № 942 (надалі -також «Положення»).
Відповідно до пункту 2 Положення реєстрація випуску акцій, реєстрація проспекту емісії акцій, реєстрація змін до проспекту емісії акцій, реєстрація звіту про результати відкритого (публічного) розміщення акцій або реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі -реєструвальний орган) відповідно до цього Положення.
Пунктом 5 Положення визначено, що при закритому (приватному) розміщенні акцій у разі збільшення розміру статутного капіталу товариства за рахунок додаткових внесків здійснюється реєстрація випуску акцій та реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
Реєструвальний орган протягом 30 днів після отримання заяви та всіх необхідних документів для реєстрації випуску та проспекту емісії акцій (випуску акцій) здійснює реєстрацію випуску та проспекту емісії акцій (випуску акцій) або відмовляє в реєстрації (пункт 6 Положення).
Відповідно до пункту 8 Положення реєструвальний орган протягом 14 календарних днів після отримання заяви та всіх необхідних документів для реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій здійснює його реєстрацію або відмовляє в реєстрації.
Пунктом 16 Положення визначено, що відмова в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій складається у разі: а) порушення вимог законодавства, пов'язане з розміщенням акцій, зокрема: виявлення на момент реєстрації порушень порядку скликання та/або проведення загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та розміщення акцій, внесення змін до статуту товариства, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу; проведення розміщення акцій з порушенням умов, зазначених у рішенні про розміщення акцій; б) невідповідності поданих документів вимогам цього Положення; в) прийняття уповноваженою особою реєструвального органу або судом рішення про зупинення розміщення акцій, яке є чинним на дату реєстрації, у порядку, передбаченому законодавством; г) відсутності будь-якого з документів, визначених у главі 4 розділу II цього Положення; ґ) визнання емісії акцій недобросовісною, а саме: порушення емітентом вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»; невідповідності поданих документів вимогам законодавства; унесення недостовірних відомостей до проспекту емісії акцій та до документів, які подаються для реєстрації випуску акцій, проспекту емісії акцій, змін до проспекту емісії акцій; систематичного або грубого порушення емітентом прав інвесторів.
Розділом ІІ Положення визначено порядок реєстрації випуску акцій при збільшенні розміру статутного капіталу товариства
24 квітня 2009 року Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»(яке згодом, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 10 вересня 2009 року) було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'було прийнято рішення про збільшення розміру статутного розміру капіталу товариства з 80 000 000 гривень до 153 100 000 гривень шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків з 80 000 акцій до 153 100 акцій та про закрите (приватне) розміщення акцій.
6 травня 2009 року Позивачем до ДКЦПФР було подано заяву про реєстрацію випуску акцій.
Як підтверджується тимчасовим Свідоцтвом про реєстрацію випуску акцій від 1 червня 2009 року № 163/1/09-Т Відповідачем було зареєстровано зазначений випуск акцій у кількості 73 100 акцій.
10 вересня 2009 року було проведено загальні збори акціонерів Позивача, на яких було прийнято рішення про затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства, з урахуванням результатів розміщення акцій та про затвердження результатів закритого (приватного) розміщення акцій та звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій (протокол № 3 Загальних зборів Позивача). При цьому кворум загальних зборів визначався виходячи із кількості акцій, яка дорівнює 153 100 акцій за результатами розміщення.
17 листопада 2009 року Позивачем до ДКЦПФР було подано заяву про реєстрацію звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій № 1912 та додано пакет відповідних документів (супровідний лист № 1911 від 17 листопада 2009 року).
Супровідним листом № 2397 від 27 листопада 2009 року Позивачем додатково до листа № 1911 від 17 листопада 2009 року було надіслано додаткові документи.
Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 185-В від 1 грудня 2009 року Приватному акціонерному товариству «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'відмовлено у реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
Позивач вважає розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 185-В від 1 грудня 2009 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до наступних висновків.
В спірних правовідносинах Позивачем на реєстрацію подано звіт про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
Статтею 35 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок'визначено порядок подання та реєстрації звіту про результати розміщення цінних паперів.
Суд звертає увагу на необґрунтованість посилання представників Позивача на відсутність у Відповідача повноважень щодо відмови у реєстрації звіту, оскільки частиною 2 статті 35 вказаного Закону, так як і пунктом 6 Положення, прямо передбачено повноваження Відповідача щодо відмови у реєстрації звіту у визначених чинним законодавством випадках.
Суд також звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 185-В від 1 грудня 2009 року про відмову в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі'означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб'означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відмова Відповідача у реєстрації звіту Позивача мотивована тим, що, по-перше, Позивачем порушено встановлені законом вимоги щодо визначення кворуму та порядку підрахунку голосів при проведенні загальних зборів акціонерів (статті 41 та 44 Закону України «Про господарські товариства»); по-друге, неправомірно застосовано кумулятивний метод голосування на загальних зборах; та, по-третє, порушення вимог щодо складу власників акцій, які брали участь в голосуванні.
Стосовно посилань Відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення на вимоги Закону України «Про господарські товариства'та висновку про непоширення положень Закону України «Про акціонерні товариства'на спірні правовідносини, Суд звертає увагу на наступне.
Закон України «Про господарські товариства'прийнято 19 вересня 1991 року. Вказаний Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.
Водночас, Закон України «Про акціонерні товариства», який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів, прийнято 17 вересня 2008 року.
Таким чином, враховуючи принцип дії нормативно-правового акту в часі та предметного регулювання, Суд приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення Закону України «Про акціонерні товариства», як спеціального закону та такого, що прийнятий пізніше в часі.
Вищевказане підтверджується і змістом пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якого до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства'у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу. Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Загальні збори Позивача було проведено на підставі Зведеного облікового запису власників цінних паперів станом на 10 вересня 2009 року, наданого депозитарієм ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», в якому зазначено, що кількість випущених акцій складає 153 100 акцій.
Відповідно, кворум загальних зборів був визначений правильно, виходячи із вищезазначеної кількості акцій, які станом на дату проведення загальних зборів обліковувалися.
Таким чином, суд вважає, що висновки ДКЦПФР стосовно порушення вимог статей 41 та 44 Закону України «Про господарські товариства'є необґрунтованим.
Стосовно аргументів ДКЦПФР стосовно порушення вимог законодавства при здійсненні кумулятивного голосування стосовно пунктів 9 (Обрання наглядової ради) та 10 (Обрання Ревізійної комісії) Порядку денного Загальних зборів акціонерів Позивача, які відбулися 10 вересня 2009 року, суд вважає за необхідне зазначити, що Позивач звертався до ДКЦПФР звертався до неї з проханням про реєстрацію звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Відповідно, відмова у реєстрації звіту може ґрунтуватися виключно на підставах порушення емітентом вимог законодавства стосовно проведення процедури збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, емісії акцій, розміщення акцій тощо. Питання про обрання членів органів управління емітента не належать до переліку питань, які впливають на процедуру збільшення статутного капіталу, емісії акцій, розміщення акцій тощо. Відповідно, можливо порушення вимог законодавства при розгляді питань про обрання членів органів управління не можуть бути підставою для відмови емітенту у реєстрації звіту про результати розміщення акцій.
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що при прийнятті розпорядження від 1 грудня 2009 року № 185-В про відмову у реєстрації звіту Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'про результати закритого (приватного) розміщення акцій, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.
Приймаючи оскаржуване рішення, Відповідач діяв з порушенням повноважень, не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 1 грудня 2009 року № 185-В про відмову Приватному акціонерному товариству «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'у реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
3. Зобов'язати Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку України прийняти рішення про реєстрацію звіту Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів'про результати закритого (приватного) розміщення акцій та видати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій.
3. Стягнути 3 грн. 40 коп. судових витрат з рахунків Державного Бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів».
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді В. М. Кочан
О. В. Пісоцька