27 листопада2019 року
м. Київ
Справа № 522/11608/14
Провадження № 13-89кс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року в межах кримінального провадження № 1201460500005286 за обвинуваченням
ОСОБА_21 , громадянина України, який народився у м. Владивостоці Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року задоволено клопотання прокурора, кримінальне провадження щодо ОСОБА_21 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, закрито, ОСОБА_21 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_21 в апеляційному порядку було оскаржено адвокатом ОСОБА_22 , діючою в інтересах захисту ОСОБА_23 .
В апеляційній скарзі адвокат ставила питання про скасування ухвали місцевого суду, оскільки суд порушив вимоги ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і, звільняючи ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності, без законних підстав фактично виклав обвинувачення ОСОБА_23 .
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.
Апеляційний суд дійшов висновку, що вказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не встановив факту вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_23 , а лише виклав доводи прокурора з його клопотання, а тому ухвала суду першої інстанції безпосередньо не стосується інтересів цієї особи.
Зміст вимог касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення змінити, виключити з їх мотивувальної частини посилання на обставини обвинувачення ОСОБА_23 в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем з використанням завідомо підроблених документів.
Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд кримінального провадження проводився тільки щодо ОСОБА_21 , тоді як ОСОБА_23 участі в ньому не брав. Однак суд, ухвалюючи рішення щодо ОСОБА_21 , зазначив прізвище ОСОБА_23 , його посаду та інші обставини, за яких, на переконання органу досудового розслідування, були вчинені кримінальні правопорушення, та фактично встановив факт вчинення останнім злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) від 29 жовтня 2019 року кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на підставі ч. 5 ст. 434-1 КПК передано на розгляд Великої Палати у зв'язку з тим, що, на думку колегії суддів, справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Мотиви колегії суддів Касаційного кримінального суду
У зазначеній ухвалі Касаційний кримінальний суд, посилаючись на положення ч. 2 ст. 24 КПК, вказав, що гарантоване цією кримінально-процесуальною нормою право особи, яка не була учасником провадження, оскаржити судове рішення, очевидно може бути реалізоване саме тією особою, чиїх прав, свобод чи інтересів воно стосується (чи її представником або захисником).
Крім того, на відміну від загального правила, коли право на оскарження судового рішення мають лише учасники провадження, ч. 2 ст. 24 КПК передбачає специфічне правило locus standi (правова підстава для звернення до суду або вчинення іншої процесуальної дії в суді) для осіб, які не були учасниками провадження, гарантуючи право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
На користь позиції, що прокурор має таке право, касаційний суд зазначив ст. 425 КПК, яка не містить формальних обмежень щодо підстав оскарження для прокурора та послався на висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2016 року, що норми, які містяться в п. 20 ч. 2 ст. 36 і п. 6 ч. 1 ст. 425 КПК, наділяють прокурора як сторону кримінального провадження правом подати касаційну скаргу на судові рішення, зазначені у ст. 424 КПК, з підстави порушення права обвинуваченого на захист, тобто правом ініціювати відкриття касаційного провадження з метою ухвалення касаційним судом рішення на користь засудженого (справа № 5-332кс15).
Крім того, колегією суддів проведено системний аналіз положень, які визначають повноваження прокурора щодо звернення до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій не ставиться питань стосовно правильності рішень судів щодо суті пред'явленого обвинувачення, а ставиться виключно питання щодо порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка не була учасником провадження.
Аналізуючи вказані вище положення, касаційний суд дійшов висновку, що ініціювання перегляду судових рішень (у тому числі в касаційному порядку) з метою захисту прав осіб, які не є учасниками кримінального провадження, відноситься до функції представництва інтересів громадян в суді. Разом із тим, таке представництво прокурором інтересів громадян можливе лише у випадках, коли останні неспроможні самостійно захистити свої права.
Відтак, на переконання колегії суддів, прокурор може подати касаційну скаргу в інтересах особи, яка не є учасником кримінального провадження, лише за умови, якщо така особа через наявність указаних в законі обставин не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати відповідні процесуальні повноваження. Наявність цих підстав має бути окремо обґрунтована прокурором, який до звернення до суду з касаційною скаргою повинен повідомити про це громадянина та його законного представника. У разі, якщо прокурором не будуть належним чином обґрунтовані й доведені передбачені Законом України «Про прокуратуру» повноваження щодо представництва інтересів громадянина в суді, суд касаційної інстанції повинен відмовити у відкритті касаційного провадження за такою касаційною скаргою прокурора. В разі, якщо таке провадження було відкрито - воно підлягає закриттю, крім випадків, коли касаційна скарга містить також інші вимоги, які підлягають розгляду (у такому випадку доводи касаційної скарги прокурора, які стосуються інтересів особи, яка не є учасником кримінального провадження, суд касаційної інстанції не розглядає).
Позиція Великої Палати
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 434-1 КПК, підставою для передачі кримінальної справи на розгляд Великої Палати є обґрунтований висновок суду, що розглядає справу в касаційному порядку, про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні права та свободи.
Передаючи справу, як таку, що містить виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, касаційному суду належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або/та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Велика Палата згідно з ч. 6 ст. 434-2 КПК перевіряє підстави для такої передачі кримінального провадження на її розгляд.
Ухвала колегії суддів про передачу кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_21 на розгляд Великої Палати не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми і того, що передача кримінального провадження на розгляд Великої Палати необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правовозастосовчої практики.
Колегія суддів не наводить жодних прикладів судової практики, які би підтверджували наявність виключної правової проблеми у кримінальних провадженнях за участю прокурорів в контексті представництва ними інтересів громадянина в суді та визначення повноважень прокурора щодо звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій не ставиться питань щодо правильності рішень судів по суті пред'явленого обвинувачення, а ставиться виключно питання щодо порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка не була учасником провадження.
Тобто, колегія суддів не розкриває процесуального та матеріального аспектів виключності правової проблеми у цій справі.
Навпаки, наводить перелік правових норм в їх системному зв'язку між собою та робить беззаперечний висновок про наявність у прокурора повноважень щодо звернення в порядку касаційної процедури із касаційною скаргою із зазначених вище питань.
Твердження касаційного суду про те, що наведена ним позиція не є загальноприйнятою та не виключає існування досить поширеної серед науковців і практиків протилежної точки зору, яка ґрунтується на автономному тлумаченні ст. 425 КПК як такої, що не містить жодних обмежень для прокурора в поданні касаційних скарг, не є достатньою підставою для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати на підставі ч. 5 ст. 434-1 КПК.
На думку Великої Палати, колегія суддів має процесуальні можливості в порядку касаційної процедури ухвалити відповідне судове рішення щодо оскаржених ухвал.
Згідно з ч. 6 ст. 434-2 КПК якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі кримінального провадження на її розгляд, таке кримінальне провадження повертається відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для подальшого розгляду, про що постановляється ухвала.
Таким чином, Велика Палата не вбачає підстав для передачі кримінального провадження на її розгляд та повертає його колегії суддів Касаційного кримінального суду для подальшого розгляду.
Керуючись статтями 434-1, 434-2 КПК, Велика Палата
кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року в межах кримінального провадження № 1201460500005286 по обвинуваченню ОСОБА_21 , повернути колегії суддів Другоїсудової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_18
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_10 ОСОБА_9 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_19 ОСОБА_20
Ухвала оформлена суддею ОСОБА_10 відповідно до ч. 3 ст. 441 КПК.