Справа № 234/2850/19
Провадження № 2/234/1602/19
29 листопада 2019 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сухоручко Ю.О.,
за участю секретаря Харькової Т.С.,
справа № 234/2850/18; провадження №2/234/1602/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського, 1д)
до
ОСОБА_1 (зареєстрован за адресою: АДРЕСА_1 ),
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25219,45 гривень за кредитним договором спадкодавця ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору №KTH3RB92655226 від 15.11.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3727,61 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.11.2015 року.
Відповідно до укладеного договору №KTK0RG04820105 від 28.12.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4121,66 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.12.2013 року.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 28.12.2012 року ОСОБА_2 (далі - Позичальник) отримав(ла) кредит у розмірі 4121.66 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.06.2017 року.
Відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України - Спадкоємець, яким постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважає таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленою статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
Виходячи із вищенаведеного, спадкоємець ОСОБА_2 мав право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 28.07.2014 року по 28.01.2015 року.
В такому випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .
Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Першої краматорської державної нотаріальної контори, спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».
15.07.2018 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №KTH3RB92655226 від 15.11.2012 року становить 11256,43 грн., яка складається з наступного 2820,06 заборгованість за кредитом, 2,96 грн. заборгованість за відсотками, 536,76 грн. заборгованість з комісії, 7896,65 грн заборгованість з пені.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №KTK0RG04820105 від 28.12.2012 року становить - 9686,37 грн., яка складається з 2015,59 грн. заборгованість за кредитом, 0,77 грн. заборгованість за відсотками, 739,44грн. заборгованість з комісії, 6930,57 грн. заборгованість з пені.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 28.12.2012 року становить - 4276,65 грн., яка складається з 712,36 грн. заборгованість за кредитом, 3564,29 грн. заборгованість за відсотками.
Просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 25219,45 грн., та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав заяву в якій просить розглядати справу за відсутності представника позивача. (а.с. 85)
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце судового засідання був повідомлен належним чином. Клопотання про відкладення слухання справи від нього також не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12.03.2019 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.
Згідно ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що 15.11.2012 року року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», з одного боку, та ОСОБА_2 було укладено договір №KTH3RB92655226 від 15.11.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3727,61 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.11.2015 року; відповідно до укладеного договору №KTK0RG04820105 від 28.12.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4121,66 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.12.2013 року.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 28.12.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4121.66 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 31.05.2019 року. (а.с. 90-91)
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №KTH3RB92655226 від 15.11.2012 року становить 11256,43 грн., яка складається з наступного 2820,06 заборгованість за кредитом, 2,96 грн. заборгованість за відсотками, 536,76 грн. заборгованість з комісії, 7896,65 грн заборгованість з пені.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №KTK0RG04820105 від 28.12.2012 року становить - 9686,37 грн., яка складається з 2015,59 грн. заборгованість за кредитом, 0,77 грн. заборгованість за відсотками, 739,44грн. заборгованість з комісії, 6930,57 грн. заборгованість з пені.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором №б/н від 28.12.2012 року становить - 4276,65 грн., яка складається з 712,36 грн. заборгованість за кредитом, 3564,29 грн. заборгованість за відсотками.
05.12.2017 року позивачем як кредитором померлого боржника ОСОБА_2 до Першої краматорської державної нотаріальної контори була направлена претензія щодо включення кредиторських вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до спадкової маси після померлого ОСОБА_2 . Одночасно позивач просив повідомити щодо наявності спадкової справи після померлого та відомості про осіб, які подали заяви про прийняття або відмову від прийняття спадщини після померлого та осіб, які вже прийняли спадщину (а.с. 54).
Згідно відповіді Першої краматорської державної нотаріальної від 29.01.2018 року, відомостей щодо спадкодавця ОСОБА_2 за даними спадкового реєстру не знайдено, спадкоємці останнього до нотаріальних органів станом на час надання відповіді не звертались (а.с. 55).
12.06.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 направлено лист-претензію від 12.06.2018 року, якою банк пред'явив останньому свої вимоги про стягнення заборгованості (а.с. 56).
Згідно відповіді державного нотаріуса Першої краматорської державної нотаріальної контори від 14.08.2019 року на запит суду щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_2 - спадкова справа не відкривалась, заяв про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило. (а.с. 98-99)
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1213 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України)
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець, якій постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Проте, зазначені вище норми підлягали б застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Банк стверджує, що відповідач ОСОБА_1 проживав разом із боржником ОСОБА_2 на момент його смерті, а отже, прийняв спадщину.
Разом із цим, цю обставину доводить тільки тим, що у паспортах цих осіб зазначене однакове місце реєстрації.
Проте, на переконання суду, відомості, що містяться в копіях паспортів позичальника та відповідача по справі щодо реєстрації за однією адресою не містять інформацію щодо предмета доказування, а саме місця їх постійного проживання на час відкриття спадщини та не є безумовним доказом того, що відповідач є особою, яка відповідно до вимог частини третьої 1268 ЦК України прийняла спадщину.
При цьому суд враховує положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.
Суд також враховує роз'яснення, що містяться у пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30 березня 2012 року згідно яких з урахуванням положення ст.1282ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Отже спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише за умови прийняття спадщини, лише у межах вартості успадкованого майна та лише у розмірі боргу, який виник за життя спадкодавця.
Проте позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що
- відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 ,
- прийняв будь-яке майно у спадщину
- доказів наявності та вартості успадкованого майна.
При цьому суд звертає увагу, що за положеннями ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не зазначав про неможливість подання будь-якого доказу; питання про витребування доказів позивачем також не ініціювалось.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.
Позивач: АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрован за адресою: АДРЕСА_1 ),
Суддя Краматорського міського
суду Донецької області Ю.О. Сухоручко