Справа № 357/7152/19
2/357/3342/19
Категорія 25
(ЗАОЧНЕ)
09 грудня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів, -
02.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 28.02.2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач отримав у нього грошову суму у розмірі 36 000 грн. і зобов'язався повернути зазначену суму грошових коштів до 31.12.2018 року. Станом на день подання даного позову відповідачем не було повернуто кошти. Він неодноразово зустрічався з відповідачем і наголошував про повернення боргу, однак відповідач ігнорує його вимоги. В зв'язку з порушенням зобов'язання з повернення позики, він просив стягнути з відповідача 3% річних в порядку ст.625 ЦК України, що становить 535,56 грн. Враховуючи, що в добровільному порядку вирішити спір виявилося неможливим, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму коштів за договором позики в розмірі 36 000 грн., 3% річних в розмірі 535,56 грн. та судові витрати у справі.
23.07.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов до суду не подав.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 28.02.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, що підтверджується розпискою (а.с.52), відповідно до якої відповідач отримав від позивача кошти в розмірі 36 000 грн., зі строком повернення до 31.12.2018 року.
Відповідач, ОСОБА_2 , у визначений строк кошти позивачу не повернув, тому ОСОБА_1 02.07.2019 року звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)... Договір позики є укладеним з моменту передання грошей...
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі... На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до ч.3 ст.545 ЦК України, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже, враховуючи, що борговий документ був наданий позивачем до суду, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.
На підставі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику... у такій самій кількості..., що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.610 ЦК України: невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Позивачем доведено факт укладення договору позики, факт отримання відповідачем коштів та порушення ним зобов'язання щодо їх повернення, тому враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання щодо повернення у визначений договором строк грошових коштів, вони підлягають стягненню відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, що становить 535,56 грн.
Суд, при визначенні розміру 3% річних, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів в розмірі 535,56 грн. з розрахунку: 36 000 грн. (3%) х 181 ( кількість днів прострочення) /365.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач відзив з належними та допустимими доказами в заперечення проти позову та спростування доводів позивача не подав.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача стягується заборгованість за договором позики в розмірі 36 000,00 грн. та 3 % річних в розмірі 535,56 грн.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду та заяви про забезпечення позову (а.с. 1), тому, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 526, 536, 545, 610, 625, 626, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), про стягнення грошових коштів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 28.02.2018 року в розмірі 36000, 00 грн., три відсотки річних в розмірі 535,56 грн. та судові витрати в розмірі 768,40 грн., всього 37303,96 грн. ( тридцять сім тисяч триста три гривні 96 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 11.12.2019 року.
СуддяО. В. Бондаренко