Провадження № 22-ц/803/3308/19 Справа № 182/3294/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Тихомиров І. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
03 грудня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідачі: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс», ОСОБА_5 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року, яке постановлено суддею Тихомировим І.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 30 листопада 2018 року, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ТОВ «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс», ОСОБА_5 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.
В обґрунтування позову зазначено, що 10 вересня 2013 року, приблизно о 06:45 годин, відповідач ОСОБА_4 , керуючи належним підприємству TOB Індустріал-Сервіс» автомобілем марки «OPEL ASTRA OTGF69», державний знак НОМЕР_1 , рухався по проспекту Трубників, збоку Альпова у бік вул. Корбута в м. Нікополі Дніпропетровської області, де в районі «Вічного вогню», розташованого по проспекту Трубників, не прийнявши заходів належної уваги, обережності, не впевнившись, що маневр буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху в ході випередження транспортного засобу, змінив напрямок руху та допустив зіткнення з мопедом марки «Хонда такт», під керуванням ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мопеду «Хонда такт» ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Померлий ОСОБА_6 доводиться позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рідним сином та чоловіком ОСОБА_3 , від шлюбу з яким вони мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючи автомобілем марки «OPEL ASTRA OTGF69», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі без позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.
Цим же вироком ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст.1 п. В Закону України «Про амністію у 2014 році».
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 11852 грн. 34 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4 моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 25 000 грн. і на користь ОСОБА_3 25 000 грн.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2016 року вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України скасовано в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
Позивачі зауважують на тому, що автомобіль OPEL ASTRA OTGF69, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Право керування вказаним транспортним засобом мала його дружина ОСОБА_5 - відповідач по справі.
Відповідач ОСОБА_4 користувався даним автомобілем за спільною згодою подружжя ОСОБА_9 та працюючи в ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», використовував вказаний автомобіль в службових цілях.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 березня 2013 року, була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно полісу № АЕ/0452416 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 січня 2013 року відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих становить 100 000 грн. на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн., франшиза - 500 грн.
У зв'язку з втратою сина та чоловіка в їх сім'ї були зруйновані усі життєві плани, що завдало їм значної моральної шкоди. Позивачі, переживаючи втрату сина та чоловіка, відчувають постійні моральні та душевні страждання, які супроводжуються депресією, безсонням, постійним перебуванням у пригніченому та нервовому стані.
Всі ці обставини завдали батькам та дружині загиблого ОСОБА_6 неабиякого болю, оскільки з того часу, коли сталася ця дорожньо-транспортна пригода вони вимушені повторювати розповідь про те, як жив їх син та чоловік, як їм стало відомо про його загибель, про обставини, що передували цьому, щоразу знов переживаючи ці події.
На підставі наведеного вище, в останній редакції позовних вимог, позивачі просили суд стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на свою користь витрати на поховання в сумі 11 850,32 грн., страхову виплату у зв'язку зі смертю потерпілого в розмірі 41 292 грн., а також моральну шкоду в розмірі 13 764 грн., які були розраховані відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, просили стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ «ВО «Індустріал-Сергвіс» суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 286 236 грн.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 764 грн. з яких на користь ОСОБА_1 - 4 588,00 грн., на користь ОСОБА_2 - 4 588 грн., на користь ОСОБА_3 - 4 588 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 121 236 грн. з яких на користь ОСОБА_1 - 45 412 грн., на користь ОСОБА_2 - 45 412 грн., на користь ОСОБА_3 - 30 412 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1212,36 грн.
В апеляційній скарзі позивачі ставлять питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ «ВО «Індустріал-Сергвіс» в солідарному порядку суми заподіяної їм моральної шкоди в розмірі 286 236 грн., та стягнення на їх користь з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» витрат на поховання в сумі 11 850,32 грн., страхової виплати у зв'язку зі смертю потерпілого в розмірі 41 292 грн. та моральної шкоди в розмірі 13764 грн. посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вони не мають права на страхове відшкодування, відповідно до вимог ст.1200 ЦК України та ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зауважують на тому, що ними було документально підтверджено розмір витрат на поховання відповідними чеками та накладними, тому вважають що вказані витрати мають бути стягнуті на їх користь з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Також позивачі вважають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні їх позовних вимог до ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», оскільки ОСОБА_4 скоїв злочин, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», яке також повинно нести відповідальність.
В апеляційній скарзі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивачів до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та постановлення в цій частині нового рішення по справі про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог посилаючись на те, що матеріали цивільної прави не містять звернення позивачів, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до страховика з заявою про страхове відшкодування, тому позовні вимоги позивачів є передчасними.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивачів представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просить залишити апеляційну скаргу позивачів без задоволення та задовольнити апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Заслухавши суддю-доповідача, позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в режимі відеоконференції, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги позивачів та заперечували проти апеляційної скарги ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає залишенню без задоволення,з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2013 року, приблизно о 06:45 годин, відповідач ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «OPEL ASTRA OTGF69», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проспекту Трубників, збоку Альпова у бік вул. Корбута в м. Нікополі Дніпропетровської області, де в районі «Вічного вогню», розташованого по проспекту Трубників, не прийнявши заходів належної уваги, обережності, не впевнившись, що маневр буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху в ході випередження транспортного засобу, змінив напрямок руху та допустив зіткнення з мопедом марки «Хонда такт», під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався попереду в попутному напрямку.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області встановлено, що керуючи автомобілем марки OPEL ASTRA OTGF69, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, а саме: п. 1.3 згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги діючих Правил, а так само бути взаємно ввічливими; п. 10.1. згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій мопеду «Хонда такт» ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.178).
Крім того, матеріалами справи встановлено, що автомобіль OPEL ASTRA OTGF69, державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_8 (том 1 а.с.152,153), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с.168).
Право керування вказаним транспортним засобом мала дружина ОСОБА_8 - відповідач ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_4 користувався даним автомобілем за спільною згодою подружжя ОСОБА_9 , про що ОСОБА_5 зазначила в своїй заяві від 14 липня 2014 року, яка була подана нею під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 (том 1 а.с.166).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 березня 2013 року, була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу № АЕ/0452416 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 січня 2013 року відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих становить 100 000,00 грн. на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн. (том 1 а.с.153).
Померлий ОСОБА_6 доводиться позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рідним сином та чоловіком ОСОБА_3 , від шлюбу з яким народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не входять до кола осіб, що мають право на таке відшкодування у відповідності до ч.1 ст. 1200 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно з п.2 абз. 2 ч.1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Відповідно до п. 2 ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до умов даного виду страхування, зокрема, ст. 23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Пунком 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ, здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є батьками загиблого, є пенсіонерами за віком, з урахуванням їх дохлдів та доходив померлого ОСОБА_6 , вони мали право на утримання від свого сина, тому відповідно до ст. 1200 ЦК України.
Крім того, колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_3 є утриманцем померлого ОСОБА_6 , оскільки від шлюбу з померлим має малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на момент смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач ОСОБА_3 мала право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 1200 ЦК України, оскільки вона є одним з батьків яка здійснює догляд за дитиною, до досягненням нею чотирнадцяти років.
Отже, на підставі вище викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачі по справі мають право на отримання відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого в розмірі 41292 гривень (1147 грн.(мінімальна заробітна плата станом на 17 березня 2013 року) * 36 міс.), що складає 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а саме на 17 березня 2013 року.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги позивачів про неправомірність відмови в задоволенні їх позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, заслуговують на увагу та рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 13764 грн., кожному в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого (41292 грн./3=13764 грн.)
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення витрат на поховання, розмір яких становить 11 850,32 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів на підтвердження визначеної ними суми витрат, а саме: не зазначено з чого саме складаються ці витрати та яка сума витрат була понесена кожним з позивачів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 на поховання загиблого ОСОБА_6 було витрачено 615 грн. (том 1 а.с.156), вказані обставини підтверджуються копією квитанції, виданої на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої сплата коштів мала місце за косметичні послуги та підготовки тіла до поховання, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 , як витрати, пов'язані з похованням загиблого ОСОБА_6 .
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_3 на поховання загиблого ОСОБА_6 було витрачено 139 грн. (том 1 а.с.156), вказані обставини підтверджуються копією квитанції № 48, виданої на ім'я ОСОБА_3 , відповідно до якої сплата коштів мала місце за послуги КЗ «ДОКЛ «Мечнікова», тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_3 , як витрати, пов'язані з похованням загиблого ОСОБА_6 .
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, на поховання загиблого ОСОБА_6 позивачами по справі було витрачено 2100 грн., на придбання гробу, хреста, подушки, таблички, вінка, корзини, покривала, платку, платку на хрест, салфетки, пов'язок та квітів (том.1 а.с.156), які, на думку колегії суддів, мають бути стягнуті з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивачів в рівних частках, як витрати, пов'язані з похованням загиблого ОСОБА_6 .
При цьому, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про те, що матеріали цивільної прави не містять звернення позивачів, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до страховика з заявою про страхове відшкодування, тому позовні вимоги позивачів є передчасними, оскільки, відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4287/16-К, обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію шкоди від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист.
Отже, МТСБУ приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 764 грн., по 4 588 грн. кожному, та стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 121 236,00 грн. з яких ОСОБА_1 - 45 412,00 грн., ОСОБА_2 - 45 412,00 грн. та ОСОБА_3 - 30 412 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті ДТП, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, визначено в статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.
На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність покладення такого обов'язку на страхову компанію в рамках страхового платежу, зменшивши суму моральної шкоди, визначену позивачами, розмір якої розрахований позивачами без врахування вимог ст. 23 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьої цієї статті, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної (немайнової) шкоди в розмірі 50 000 гр. кожному, суд першої інстанції виходив з принципу справедливості, розумності та виваженості.
Судом першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди враховано той факт, що позивачі втратили сина та чоловіка, понесли значні моральні страждання, які носять триваючий характер, суд вважає, що позивачі зазнали істотних негативних змін в особистому житті, перенесли страждання пов'язані зі смертю рідної людини, з його похованням, проведенням ритуальних заходів і продовжує нести ці душевні страждання.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначено судом першої інстанції з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань.
На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, що підлягає стягненню в відповідачів на користь позивачів з урахуванням відшкодування ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., що підтверджується власноручно написаною нею розпискою від 30 березня 2016 року (том 1 а.с.115)
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення, різниці між фактичним розміром моральної шкоди у розмірі 135 000 грн. (50 000 + 50 000 + 35 000) та страховою виплатою в розмірі 13 764,00 грн., що складає 121 236,00 грн., з ОСОБА_4 , як того вимагає норма ст. 1172 ЦК України.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди доводи апеляційної скарги позивачів про те, що моральна шкода в розмірі 286 236 грн. має бути стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ТОВ «ВО «Індустріал-Сергвіс», оскільки солідарне відшкодування моральної шкоди е передбачено вимогами ЦК України.
При цьому колегія суді погоджується із розміром морального відшкодування, визначеним судом першої інстанції, який визначено з врахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивачів, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Так, за змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
За таких обставин, з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнали позивачі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в загальному розмірі 150000 грн., з яких з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 764 грн., по 4 588 грн. кожному, та з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 121 236 грн. з яких ОСОБА_1 - 45 412,00 грн., ОСОБА_2 - 45 412,00 грн. та ОСОБА_3 - 30 412 грн.
При цьому колегія суддів вважає, що моральна шкода в розмірі 121 236 грн. має бути стягнута саме з відповідача ОСОБА_4 , як з винної особи, оскільки його дії спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6 , при цьому власник транспортного засобу ОСОБА_5 не має нести відповідальності за спричинену моральну шкоду, а відомостей про те, що ОСОБА_4 знаходився в трудових відносина з ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» матеріали справи не містять.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачів підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого та витрат на поховання з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 13764 грн. та витрати на поховання в розмірі 615 грн., а разом 14379 грн.; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 13764 грн.; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 13764 грн. та витрат на поховання в розмірі 139 грн., а разом 13903 грн. та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на поховання по 700 (сімсот) грн. на користь кожного, а всього 2100 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2018 року скасувати в частині відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого та витрат на поховання та постановити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. та витрати на поховання в розмірі 615 (шістсот п'ятнадцять) грн., а разом 14379 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. та витрати на поховання в розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) грн., а разом 13903 (тринадцять тисяч дев'ятсот три) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на поховання по 700 (сімсот) грн. на користь кожного, а всього 2100 грн.
В іншій частині в задоволені цих позовних вимог - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2019 року.
Головуючий:
Судді: