Провадження № 22-ц/803/9789/19 Справа № 184/2076/19 Суддя у 1-й інстанції - Гукова Р. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
10 грудня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 184/2076/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
стягувач - ОСОБА_1 ,
заявник - державний виконавець Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сова Ліна Ахмедівна,
боржник - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року, яка постановлена суддею Гуковою Р.М. у місті Покрові Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 жовтня 2019 року, -
25 вересня 2019 року державний виконавець Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сова Л.А. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань, покладених на нього Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області.
В обґрунтування вимог зазначила, що на виконанні у Покровському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист № 2/184/362/18, який видано 03.10.2018 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 12.03.2015 року в розмірі 734 064,42 грн., 3% річних від простроченої суми, що складає 8520,22 грн., а також судовий збір в сумі 7425,84 грн. Оскільки боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, державний виконавець просить накласти тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 .
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року у задоволенні подання державного виконавця Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення про задоволення подання державного виконавця, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є невмотивованою та такою, що порушує норми процесуального законодавства. Так, зазначає, що кошти, які надійшли 20.08.2019 року та 30.08.2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого листа № 184/916/18, були перераховані не боржником, а іншою особою ОСОБА_3 , яка не має жодного відношення до справи № 184/916/18 та не має ніякого процесуального статусу у виконавчому провадженні № 59668545. Крім того зазначає, що боржник міг виконати добровільно рішення суду лише до відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення боргу, тобто судом першої інстанції безпідставно визнано встановленими обставини, що ОСОБА_2 , станом на 02.08.2019 року, самостійно сплачено борг у сумі 140 000,00 грн. Зокрема зазначає, що в матеріалах справи відсутній будь-який документ, який підтверджував би самостійне погашення боржником боргу по виконавчому провадженні № 59668545. Судом першої інстанції не враховано, зазначені заявником факти ухилення боржника від виконання рішення, а саме: не надання у встановлений законом термін декларації про доходи, приховування свого рухомого майна, відкритої відмови від виконання рішення суду в повному обсязі - надання державному виконавцю письмового зобов'язання про сплату боргу рівними частинами, хоча відповідно до чинного законодавства це можливо здійснювати тільки за рішенням суду, якого у боржника немає.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Вказує, що на теперішній час виконавче провадження закрито, ним в повному обсязі здійснено погашення заборгованості. На підтвердження чого надав постанову державного виконавця Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 07.11.2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист № 2/184/362/18, який видано 03.10.2018 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 12.03.2015 року в розмірі 734 064,42 грн., 3% річних від простроченої суми, що складає 8520,22 грн., а також судовий збір в сумі 7425,84 грн. (а.с.18).
29.07.2019 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Боржником ОСОБА_2 надано до відділу ДВС декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, крім того, 02.08.2019 року боржником ОСОБА_2 надано зобов'язання кожного місяця здійснювати сплату заборгованості за виконавчим документом в сумі 70 000,00 грн. до повного погашення (а.с.19,20-24).
Згідно розпорядження №59668545 від 22 серпня 2019 року грошові кошти у сумі 39800,00 грн., що надійшли 20.08.2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2/184/362/18, виданого 22.07.2019 року перераховано: 36090,90 грн. на користь ОСОБА_1 , 3609,10 грн. - на виконавчий збір, 69,00 грн. - на витрати виконавчого провадження та 31,00 грн. - на витрати виконавчого провадження (а.с.6).
Згідно розпорядження №59668545 від 27 серпня 2019 року грошові кошти у сумі 39800,00 грн., що надійшли 20.08.2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2/184/362/18, виданого 22.07.2019 року перераховано у сумі 36090,90 грн. на користь ОСОБА_1 (а.с.7).
Відповідно до розпорядження №59668545 від 02 вересня 2019 року грошові кошти у сумі 39800,00 грн., що надійшли 20.08.2019 року та 30000,00 грн., що надійшли 30.08.2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2/184/362/18, виданого 22.07.2019р. перераховано у сумі 27272,73 грн. на користь ОСОБА_1 (а.с.8).
Згідно розпорядження №59668545 від 18 вересня 2019 року грошові кошти у сумі 30000,00 грн., що надійшли 29.08.2019 року та 70000,00 грн., що надійшли 17.09.2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2/184/362/18, виданого 22.07.2019 року перераховано у сумі 63636,37 грн. на користь ОСОБА_1 (а.с.9).
Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сови Л.А. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань, покладених на нього Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не доведено факт ухилення боржника від виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у статті 33 Конституції України.
У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.
Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
В розумінні пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», ухиленням, є навмисне чи інше свідоме невиконання боржником обов'язків за рішенням суду, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання та є підставою про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Приймаючи до уваги узагальнення судової практики Верховного Суду, щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Наявність у боржника невиконаних зобов'язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.
Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначає, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Відповідно до другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що повинен існувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто, бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов'язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та гарантій на вільне пересування особи.
Відповідно до положення частини 3 статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Обізнаність боржника про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення коштів, не може свідчити про ухилення від виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, подання державного виконавця обґрунтоване ухиленням ОСОБА_2 від виконання покладеного судовим рішенням обов'язку сплатити грошові кошти.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних відомостей, щодо свідомого ухилення ним від виконання зобов'язань.
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що на теперішній час виконавче провадження закрито, боржником ОСОБА_2 в повному обсязі здійснено погашення заборгованості, про що свідчить надана ним до апеляційного суду постанова державного виконавця Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 07.11.2019 року про закінчення виконавчого провадження ( а.с. 114).
З огляду на вищезазначене, а також враховуючи те, що доказів умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення державним виконавцем не було надано, рішення про стягнення боргу виконується, більш того на теперішній час виконано, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України без вилучення паспорта.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними у зв'язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий:
Судді: