Справа № 761/12518/19
Провадження № 1-кс/761/8995/2019
17 квітня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 320 181 000 700 000 10 від 21.03.2018,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_5 з клопотанням про скасування у кримінальному провадженні № 320 181 000 700 000 10 від 21.03.2018арешту належного їй майна.
На обґрунтування клопотання заявник зазначила, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2018 (справа № 758/13643/18) накладений арешт на вилучений 12.10.2018 під час обшуку офісного приміщення ТОВ «МСС «ТіДіСі Дальнобой» за адресою - м. Київ, вул. Радистів, б. 73-А, мобільного телефону «Iphone», який належить ОСОБА_5 .
На думку ініціатора клопотання, подальше застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження втратило свою актуальність, оскільки ОСОБА_5 на теперішній час підозрюваною у вказаному вище кримінальному провадженні не є, отже, відношення до кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 212 КК України не має. Тобто, арештоване майно доказового значення не має і підлягає поверненню власнику.
У судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав та просив слідчого суддю його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчий ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки під час огляду вилученого телефону встановлено, що він містить інформацію щодо протиправної діяльності, спрямованої на умисне ухилення від сплати податків, у зв'язку з цим телефон направлено до експертної установи для проведення технічної експертизи, що унеможливлює повернення майна власнику.
Слідчий суддя, заслухавши доводи заявника, заперечення слідчого, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.
У силу ст. 131, 132 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2018 (справа № 758/13643/18) задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 320 181 000 700 000 10 від 21.03.2018 та накладений арешт на мобільний телефон «Iphone», який належить ОСОБА_5 .
Підставою для прийняття слідчим суддею такого рішення стали встановлені під час досудового розслідування обставини щодо використання вилученого мобільного телефону під час діяльності, пов'язаної з умисним ухиленням низкою товариств, зокрема ТОВ «МСС «ТіДіСі Дальнобой», від сплати податків.
У ході огляду вилученого телефону виявлено, що останній містить інформацію щодо обставин здійснення вказаної злочинної діяльності та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, тому до нього слідчим суддею застосований оскаржуваний захід забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, накладаючи арешт на зазначене майно, слідчий суддя врахував, що останнє відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК, оскільки є достатні підстави вважати, що воно є речовим доказом.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна або його представника за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Вказана процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
Отже, саме ця особа має навести необхідне та достатнє обґрунтування своїх доводів, надавши слідчому судді відповідні докази.
У той же час, оцінюючи наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не спростовують висновків слідчого судді, що таке майно має доказове значення і тому потребує подальшого збереження.
З наведеного витікає, що залишається актуальним забезпечення схоронності такого майна шляхом заборони розпорядження та користування ним.
Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту його права власності
У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У цьому випадку обмеження права власності гр. ОСОБА_5 відбулося на підставі рішення слідчого судді, тобто у спосіб, передбачений законом.
На підстави викладеного, керуючись ст. 131, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 320 181 000 700 000 10 від 21.03.2018, накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2018 у справі № 758/13643/18, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1