Провадження №2/760/2481/19
Справа №760/33074/18
10 грудня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені, -
Позивачка звернулася до суду до відповідача з позовом та просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість зі сплати аліментів за період з 07.04.2016 по 01.08.2018 у розмірі 46 619,65 грн. та (неустойку) пеню за вказаний період у розмірі 14 109,33 грн., а всього 60 728,98 грн.
Позов обґрунтований тим, що 30.12.2015 між сторонами було укладено шлюб, від даного шлюбу народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01.07.2016 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.04.2016 і до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка посилалася на те, що відповідно до довідки-розрахунку Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17.08.2018, станом на 01.08.2018 заборгованість у відповідача перед нею зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки становить 46 619,65 грн.
Таким чином, позивачка вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню вказана заборгованість по сплаті аліментів, а також (неустойка) пеня за період з 07.04.2016 по 01.08.2018 у розмірі 14 109,33 грн.
17.12.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.
Ухвалою судді від 22.12.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01.07.2016 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задоволено частково.
Зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 % у прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.04.2016 до досягнення дитиною повноліття.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження №57005355 з виконання зазначеного рішення суду.
Згідно довідки-розрахунку державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Попович А.О. від 17.08.2018, за період з 07.04.2016 по 01.08.2018 заборгованість у відповідача перед позивачкою зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки становить 46 619,65 грн.
Так, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та (неустойку) пеню за період з 07.04.2016 по 01.08.2018 у розмірі 14 109,33 грн., на що суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Статтею 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.
У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц зазначив, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Оскільки, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Доказів того, що відповідачем сплачено аліменти в повному обсязі та відповідно у останнього відсутня заборгованість по сплаті аліментів за вказаним вище рішенням, суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не спростовано наявність вказаної вище заборгованості по аліментам.
З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги те, що заборгованість по аліментам відповідачем не сплачена, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам у розмірі 46 619,65 грн.
Враховуючи відомості про наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, суд вважає, що позивач має право на стягнення неустойки за несвоєчасно сплачені аліменти.
Доказів на підтвердження звільнення відповідача від сплати неустойки, останнім не надано.
Згідно наданого позивачем розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, остання за період з 07.04.2016 по 01.08.2018 становить 14 109,33 грн., вказаний розрахунок перевірений судом, є арифметично вірним та відповідає нормам законодавства.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом подати відзив і спростувати доводи позивачки не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України про сплату аліментів та про те, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин не надано і клопотань перед судом про їх витребування не заявлено, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 07.04.2016 по 01.08.2018 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 46 619,65 грн., неустойку (пеню) по сплаті аліментів у розмірі 14 109,33 грн., а також судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: