Справа № 760/18564/19
2-6272/19
03 грудня 2019 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Трофимчук К.О.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Солом'янський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги мотивує тим, що він є власником 2/10 частин квартири АДРЕСА_1 .
У спірній квартирі крім нього зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_2 , яка є його колишньою дружиною.
Відповідач фактично не проживає в квартирі з 2012 року, комунальні послуги не сплачує, її особистих речей у квартирі немає. Вважає, що відповідач втратила право користування житлом, оскільки не проживає в спірній квартирі без поважних причин та не приймає участі в її утриманні.
Просив суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.
ОСОБА_2 позовну заяву з додатками отримана (а.с. 28), відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник третьої особи направила до суду, в якій просить замінити третю особу на Солом'янську районну в м. Києві державну адміністрацію, з огляду на те, що територіальні підрозділи Державної міграційної служби не здійснюють реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб. Такі повноваження здійснюють органи місцевого самоврядування (а.с. 28).
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд та, зазначаючи, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 , просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 серпня 2004 року співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (2/10 частини), ОСОБА_5 (6/10 частин) та відповідач ОСОБА_2 (2/10 частини) (а.с. 7).
Зазначене підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (а.с. 8).
У спірній квартирі зареєстровані позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та відповідач - ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Факт того, що відповідач була відсутня в квартирі за місцем своєї реєстрації понад один рік не позбавляє її як співвласника квартири права на користування нею.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 405 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Солом'янський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві (м. Київ, вул. Єреванська, 25) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: