14 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/151/19
Провадження № 11-310заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника скаржника - Скляра В. В.,
представника відповідача - Склярук Ю. В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19 «Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18 про притягнення судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,
19 березня 2019 року ОСОБА_1 оскаржила до суду рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19.
Цим рішенням ВРП змінила рішення її дисциплінарної палати від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18, яким суддю Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців, та застосувала інший вид дисциплінарного стягнення - догану - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
В оскаржуваному рішенні ВРП погодилася з висновком її дисциплінарного органу про те, що слідчий суддя ОСОБА_1., розглянувши та задовольнивши ухвалою від 9 серпня 2017 року (справа № 591/2880/17) скаргу на дії прокурора щодо неналежного повідомлення особі про підозру, які за змістом статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали; далі - КПК) на час розгляду скарги не могли бути предметом оскарження під час досудового розслідування, вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1402-VIII), а саме умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Водночас ВРП дійшла висновку, що встановлений її Третьою Дисциплінарною палатою вид дисциплінарного стягнення не є пропорційним вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки під час його обрання не було повною мірою враховано дані про особу судді ОСОБА_1 , тому, на переконання ВРП, до неї може бути застосовано менш суворий вид дисциплінарного стягнення - догану - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Обґрунтовуючи незаконність та наявність підстав для скасування рішення ВРП від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19, ОСОБА_1. послалася на те, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень, оскільки всупереч статті 13 Закону № 1402-VІІІ фактично дала оцінку судовому рішенню, а не її діям як слідчого судді під час його ухвалення.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що розглядаючи, скаргу адвоката Безпалого Т. Г. на дії прокурора щодо неналежного повідомлення особі про підозру, яка містила вказівки на грубе порушення процесуального закону з боку прокурора Сумської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000194, вона як слідчий суддя на підставі пункту 18 частини першої статті 3 КПК виконувала функції судового контролю за дотриманням законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод у досудовому провадженні у кримінальній справі. Постановлення нею як слідчим суддею ухвали від 9 серпня 2017 року (справа № 591/2880/17) про задоволення згаданої скарги адвоката та скасування рішення прокурора про повідомлення підозри з виключенням відомостей про підозру з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було спрямоване на захист права ОСОБА_5 щодо забезпечення йому гарантій депутата місцевої ради. Наведене, на переконання скаржника, відповідає положенням статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ОСОБА_1. також вказує на те, що в дисциплінарній скарзі прокурора фактично викладено доводи про незгоду зі змістом ухвали слідчого судді від 9 серпня 2017 року, а тому, на її думку, у відкритті дисциплінарної справи мало бути відмовлено відповідно до частини першої статті 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя»(у редакції, чинній на час здійснення дисциплінарного провадження; далі - Закон № 1798-VІІІ).
Крім того, прокурор у повному обсязі використав своє право на оскарження ухвали слідчого судді від 9 серпня 2017 року, тому висновки ВРП та її дисциплінарної палати про те, що дії судді унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, є помилковим. До того ж прокурор не був позбавлений можливості повторно оскаржити цю ухвалу у зв'язку з відступом Верховним Судом України від висновку щодо можливості оскарження окремих ухвал слідчого судді, однак такою можливістю не скористався.
У відзиві на скаргу ВРП просила відмовити в її задоволенні, вказавши на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VІІІ, та навела доводи щодо обґрунтованого притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, які аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника та ВРП, перевіривши матеріали справи й наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 21 вересня 2005 року № 1305/2005 призначена суддею Зарічного районного суду міста Сум, Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року № 2512-VІ обрана на посаду судді цього суду безстроково.
20 вересня 2017 року від Прокуратури Сумської області до ВРП надійшла дисциплінарна скарга, у якій, зокрема, було вказано на те, що слідчий суддя ОСОБА_1., розглядаючи та задовольняючи скаргу адвоката Безпалого Т. Г. (справа № 591/2880/17) про скасування рішення прокурора Сумської області щодо вручення ОСОБА_5 підозри від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017200000000194, а також про зобов'язання уповноваженої особи прокуратури вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про повідомлення згаданій особі підозри, допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 12 вересня 2018 року № 2876/3дп/15-18 стосовно судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу за ознаками в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 від 9 серпня 2017 року у справі № 591/2880/17 задоволено скаргу адвоката Безпалого Т. Г., подану в інтересах ОСОБА_5 :
- скасовано рішення прокурора Сумської області, державного радника юстиції третього класу Матвійчука В. А. щодо вручення підозри від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017200000000194 від 20 квітня 2017 року щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частинами першою, четвертою статті 358, статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК);
- зобов'язано уповноважену особу Прокуратури Сумської області вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей у згаданому кримінальному провадженні про оголошення ОСОБА_5 підозри від 20 липня 2017 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 357, частинами першою, четвертою статті 358, статтею 366-1 КК.
Зі змісту згаданої вище ухвали вбачається, що слідчий суддя на підставі досліджених матеріалів встановила, що ОСОБА_5 є депутатом Сумської обласної ради 7 скликання, тобто особою, повідомлення про підозру якій здійснюється за правилами статті 481 КПК.
В ухвалі слідчим суддею зазначено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень складено належним суб'єктом, визначеним статтею 481 КПК, проте вручення підозри ОСОБА_5 та роз'яснення його прав передоручено прокурором Сумської області неналежному суб'єкту - старшому слідчому Прокуратури Сумської області Погребняк М. О., що, на думку слідчого судді, є неправильним, оскільки законом визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають право повідомити окремій категорії осіб про підозру, тобто здійснити всі процесуальні дії, внаслідок яких особа набуде статусу підозрюваного, - скласти повідомлення та вручити його.
На переконання слідчого судді, передоручення здійснення частини окремої процесуальної дії керівника регіональної прокуратури у цьому випадку може призвести до порушення конституційних прав, свобод ОСОБА_5 , зокрема гарантій його незалежності як депутата місцевої ради.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя ОСОБА_1. дійшла висновку, що ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42017200000000194 від 20 квітня 2017 року не набув статусу підозрюваного, оскільки процедура повідомлення йому про підозру є незавершеною, а тому рішення прокурора про повідомлення підозри підлягає скасуванню з виключенням відомостей про підозру з ЄРДР.
Ухвалою судді Апеляційного суду Сумської області від 14 серпня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану вище ухвалу слідчого судді ОСОБА_1. від 9 серпня 2017 року, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення слідчого судді, яке відповідно до статті 309 КПК не підлягає апеляційному оскарженню.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року повернуто прокурору подану ним касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 серпня 2017 року.
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що слідчий суддя ОСОБА_1. всупереч вимогам статей 303, 304 КПК розглянула та задовольнила ухвалою від 9 серпня 2017 року скаргу на дії прокурора щодо неналежного повідомлення особі про підозру, які на час розгляду скарги не могли бути предметом оскарження під час досудового розслідування, чим істотно порушила чіткі та категоричні за змістом норми КПК.
На думку Третьої Дисциплінарної палати ВРП, допущене суддею ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у зазначеній справі істотне порушення норм процесуального права призвело до скасування у спосіб, не передбачений законом, статусу ОСОБА_5 як підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні і тим самим значною мірою унеможливило подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих статтею 36 КПК процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні, а також позбавило прокурора можливості виконати обов'язок щодо забезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки.
Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 591/2880/17, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в її діях наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, та рішенням від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18 застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на зазначене рішення її Третьої Дисциплінарної палати, за результатами розгляду якої ВРП рішенням від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19 змінила рішення її дисциплінарної палати в частині визначеного нею виду дисциплінарного стягнення тазастосувала інший його вид, а саме догану - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
При цьому ВРП погодилася з висновками її дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 591/2880/17 ознак проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків).
Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_1 рішення ВРП від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституціїі законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIIIвизначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Так, частинами першою, сьомою, восьмою та десятоюстатті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов'язані зі скаргою, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
Якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частинами першою, третьою та десятоюстатті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Стаття 18 Закону № 1798-VIII передбачає, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п'ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Матеріалами справи установлено, що 24 жовтня 2018 року в розгляді дисциплінарної справи судді ОСОБА_1. брали участь члени Третьої Дисциплінарної палати ВРП Мамонтова І. Ю. (головуючий), Гречківський П. М., Мірошниченко А. М.,ШвецоваЛ. А., а також доповідач Овсієнко А. А.
Як убачається з витягу з протоколу від 29 січня 2019 року № 6 оскаржуване рішення ВРП ухвалила у складі 15 її членів: ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_9 , ОСОБА_23, ОСОБА_11 , ОСОБА_24., які на момент прийняття рішення мали повноваження членів ВРП, що відповідає положенням частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII. У засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати взяли участь суддя ОСОБА_1., її представник та представник Прокуратури Сумської області, яким було надано можливість надати відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржниці на участь у прийнятті рішення.
Наявна в матеріалах справи ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП свідчить про те, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Оцінюючи рішення ВРП від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини першої статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Розподіл функцій між державними органами і посадовими особами як елемент системи стримувань і противаг є фундаментальним принципом демократичної організації держави.
Однією з форм вираження цього принципу у кримінальному судочинстві є змагальність і диспозитивність як загальні засади кримінального провадження. Згідно зі статтею 22 КПК змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими зазначеним Кодексом. У цій же статті закріплено заборону покладення у кримінальному провадженні функцій державного обвинувачення, захисту та судового розгляду на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Диспозитивність відповідно до положень статті 26 КПК полягає в тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, як і суд, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень зазначеним Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьогоКодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Зазначена правова норма гарантує незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених закономмежах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.
Процесуальна самостійність прокурора і його свобода нарівні з протилежною стороною у відстоюванні тієї чи іншої правової позиції є чинниками справедливого балансу прав та законних інтересів усіх учасників процесу, а також інших осіб, держави й суспільства.
Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першоїстатті 3 КПК, частини п'ятої статті 21 Закону № 1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування.
Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, наведено в частині першій статті 303 КПК.
Відповідно до вказаної норми КПК у редакції, чинній на момент постановлення ухвали від 9 серпня 2017 року, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Частина друга зазначеної статті у згаданій редакції встановлювала заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. Такі скарги могли бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.
Аналіз наведених положень КПК дає підстави вважати, що дії чи бездіяльність прокурора щодо неналежного повідомлення особі про підозру не підлягали оскарженню в порядку, визначеному статтею 303 цього Кодексу в редакції, чинній на момент постановлення ухвали від 9 серпня 2017 року у справі № 591/2880/17.
Відповідно до пункту 4 статті 304 КПК у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження.
Таким чином, слідчий суддя ОСОБА_1. була позбавлена процесуальних повноважень навіть відкривати провадження за скаргою адвоката Безпалого Т. Г. (справа № 591/2880/17) на рішення прокурора Сумської області щодо вручення ОСОБА_5 підозри від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017200000000194 та про зобов'язання вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відповідних відомостей і розглядати її по суті, а тим більше - задовольняти таку скаргу.
Щодо посилання скаржниці на відсутність в її діях з розгляду скарги адвоката Безпалого Т. Г. ознак дисциплінарного проступку з огляду на їх здійснення з метою виконання функції судового контролю за дотриманням законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод ОСОБА_5 у досудовому провадженні у кримінальній справі, слід зазначити, що такі повноваження слідчого судді не можуть реалізовуватися всупереч визначеної відповідними нормами КПК процедури, зокрема й шляхом незастосування імперативних приписів статей 303, 304 КПК.
Тому ВРП та її дисциплінарний орган, ураховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначення переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягали оскарженню на зазначеній стадії процесу, обґрунтовано вказали на те, що слідчий суддя ОСОБА_1., скасовуючи 9 серпня 2017 року рішення прокурора Сумської області щодо вручення підозри та покладаючи на уповноважену особу цієї прокуратури обов'язок вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відповідних відомостей, вийшла за межі наданих їй КПК повноважень щодо реалізації функції судового контролю у кримінальному провадженні, при цьому такі дії вчинені нею умисно і не є проявом недбалості чи наслідком суддівської помилки.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, такі дії скаржника не відповідали наведеним у статті 2 КПК завданням кримінального провадження, зокрема, захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розгляд слідчим суддею ОСОБА_1. скарги адвоката Безпалого Т. Г. (справа № 591/2880/17), скасування рішення прокурора Сумської області щодо вручення ОСОБА_5 підозри від 20 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017200000000194 та зобов'язання вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відповідних відомостей, що згідно з вимогами статті 303 КПК не підлягали оскарженню під час досудового розслідування, призвело до скасування у спосіб, не передбачений законом, статусу ОСОБА_5 як підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні і тим самим значною мірою унеможливило подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих статтею 36 КПК процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні.
Щодо посилання скаржника нареалізацію прокурором права на оскарження ухвали слідчого судді від 9 серпня 2017 року, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди апеляційної та касаційної інстанцій відмовили прокурору у перегляді зазначеної ухвали з огляду на встановлене статтею 309 КПК обмеження щодо можливості апеляційного оскарження лише окремих категорій ухвал слідчого судді. Не заслуговують на увагу й припущення скаржниці щодо ймовірних дій прокурора у майбутньому, які б він, на переконання судді, міг чи мав вчинити задля повторного оскарження згаданої ухвали у справі № 591/2880/17.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП про те, що дії судді ОСОБА_1. під час розгляду нею справи № 591/2880/17 та постановлення за його наслідками ухвали від 9 серпня 2017 рокуутворюють проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків).
При цьому ВРП та її дисциплінарний орган не переглядали ухваленого суддею судового рішення у непроцесуальному порядку, а встановили порушення слідчим суддею кримінального процессуального закону та вчинення дій, які не відповідають завданням кримінального провадження, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Наведені суддею ОСОБА_1 у скарзі до Великої Палати Верховного Суду та підтримані її представником у судовому засіданні аргументи не спростовують висновків ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати про наявність підстав для притягнення зазначеної судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VIІI вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Вказані положення частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VІIIкореспондуються з частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII.
Як убачається з оскаржуваногорішення ВРП, цей орган,визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді ОСОБА_1., зважаючи на дані про її особу, відсутність дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку, його наслідки, а також те, що дії судді щодо постановлення згаданої вище ухвали мали умисний характер, обґрунтовано та з дотриманням принципу пропорційностідійшов висновку про застосування до неї дисциплінарного стягненняу видідогани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Такий висновок відповідає принципу пропорційності, закріпленому у частині п'ятій статті 50 Закону № 1798-VIІI.
На підставі частини восьмої статті 266 КАС Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.
Оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19 «Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18 про притягнення судді Зарічного районного суду міста Сум ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Керуючись статтями 243, 245, 250, 266, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 24 жовтня 2018 року № 3240/3дп/15-18, - залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 29 січня 2019 року № 251/0/15-19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяВ. С. Князєв
Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко
Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко
Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко
С. В. БакулінаН. П. Лященко
В. В. БританчукВ. В. Пророк
Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач
М. І. ГрицівО. М. Ситнік
Д. А. ГудимаО. С. Ткачук
Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич
О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська