20 листопада 2019року
м. Київ
Справа № 360/1908/15-ц
Провадження № 14-490цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Яновської О.Г.
розглянула у письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» на рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року, ухвалене у складі суддів Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М., Сушко Л.П.
Короткий зміст та обгрунтування позовних вимог
1. У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» (далі - ПАТ «ВБР», банк) звернулося до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» (далі - ПСП «Колос»), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Позов мотивовано тим, що 19 квітня 2013 року між ПАТ «ВБР» та ПСП «Колос» укладено кредитний договір від 19 квітня 2013 року, за умовами якого банк надав ПСП «Колос» кредит у сумі 1 500 000 грн, термін користування кредитом - до 18 квітня 2014 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 19 % річних. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника, які виникають з кредитного договору, 19 квітня 2013 року між ПАТ «ВБР», ПСП «Колос» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № PX029031.27860.003, а також між ПАТ «ВБР», ПСП «Колос» та ОСОБА_2 - договір поруки № PX029031.26786.005, за умовами яких кожен з поручителів солідарно відповідає у повному обсязі за зобов'язаннями позичальника.
3. У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань станом на 26 травня 2016 року прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами становить 598 360,03 грн, крім того, банк нарахував неустойку (пеню та штраф) у сумі 566 411,75 грн, а разом - 1 164 771,78 грн, які ПАТ «ВБР» просив стягнути солідарно з ПСП «Колос», ОСОБА_1 , та солідарно з ПСП «Колос» та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року позов ПАТ «ВБР» задоволено, стягнуто солідарно з ПСП «Колос», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором від 19 квітня 2013 року у сумі 1 164 771,78 грн.
5. Судове рішення мотивоване тим, що ПСП «Колос» не виконало належним чином зобов'язання перед ПАТ «ВБР» за вказаним кредитним договором, у результаті чого утворилася вищенаведена заборгованість, яку поручителі також не погасили.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у частині задоволення позовних вимог ПАТ «ВБР» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю. Крім того, рішення Бородянського районного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у частині задоволення позовних вимог ПАТ «ВБР» до ПСП «Колос» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ця позовна вимога підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «ВБР», посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу
8. У письмових запереченнях представник ПСП «Колос» вважав, що рішення суду апеляційної інстанції належить залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувані матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
10. Підпунктом 4 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, тут і далі у чинній редакції, якщо не зазначено інше), Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, тут і далі у чинній редакції, якщо не зазначено інше), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 05 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.
12. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
13. 14 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
14. 09 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
16. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Суди встановили, що 19 квітня 2013 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ПСП «Колос» укладено кредитний договір (з урахуванням додаткових угод від 31 березня 2014 року та від 20 січня 2015 року), відповідно до умов якого останнє отримало кредитні кошти у розмірі 1 500 000 грн. зі сплатою обумовлених сторонами річних процентів за користування коштами та з кінцевим терміном повернення до 17 березня 2015 року.
18. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 19 квітня 2013 року між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договори поруки з кожним окремо, згідно з якими поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед кредитором за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.
19. 31 березня 2014 року та 20 січня 2015 року були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договорів поруки, в яких сторони погодили зміни до договорів поруки у зв'язку з укладенням додаткових угод між банком та позичальником.
20. Звертаючись до суду, позивач вказав, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши ПСП «Колос» кредит в обумовленому розмірі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок цього підприємства. Проте, позичальник належним чином не виконав свої зобов'язання, у зв'язку із чим, станом на 26 травня 2016 року виникла вказана заборгованість у розмірі 1 164 771,78 грн, яка складається із простроченої заборгованості за процентами 598 360,03 грн. та суми неустойки (пеня та штраф) 566 411,75 грн.
21. Перевіряючи законність рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження в справі в частині вимог до юридичної особи (боржника), Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
22. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
23. У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
24. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
25. Аналогічна норма закріплена у частині першій ст. 19 ЦПК України у чинній редакції.
26. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
27. Проте разом з предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний критерій.
28. Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена позивачем у справі, яка переглядається, до боржника та поручителів, пов'язаних солідарним обов'язком.
29. Відповідно до частини першої ст. 541 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов'язання.
30. Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені ст. 543 ЦК України, основний з яких зазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
31. Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.
32. Тому з огляду на солідарний обов'язок боржника за основним зобов'язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
33. Частиною першою ст. 1 та ст. 2, 12 ГПК України у редакції, що була чинною на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.
34. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України в редакції Закону № 2147-VIII господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
35. Отже, за правилами ГПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) не передбачалося можливості розгляду справи в порядку господарського судочинства в одному провадженні як стосовно вимог до позичальника - юридичної особи, так і поручителя - фізичної особи, яка є стороною договору (укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання), та має солідарні з позичальником зобов'язання, що випливають з договорів кредиту та поруки.
36. Зі змісту ст. 15 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) можна зробити висновок про можливість розгляду таких вимог саме в порядку цивільного судочинства.
37. Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена у цій справі юридичною особою (ПАТ «ВБР») до юридичної особи (ПСП «Колос») як позичальника за кредитним договором, а також до поручителів (фізичних осіб), які за умовами договорів поруки погодилися солідарно відповідати з позичальником за наслідки невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором.
38. Стаття 1 ГПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій)обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов'язанням і поручителем - фізичною особою.
39. При цьому ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій)не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.
40. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
41. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
42. Крім того, вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту ч. 4 ст. 10 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.
43. Отже, критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
44. Велика Палата Верховного Суду вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника й поручителів в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
45. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (провадження № 14-275цс19), 13 березня 2018 року (провадження № 14-40цс18), 21 березня 2018 року (провадження № 14-41цс18), 25 квітня 2018 року (провадження № 14-74цс18), 30 травня 2018 року (провадження № 14?123цс18), 14 листопада 2018 року (провадження № 14-258цс18), 24 квітня 2019 року (провадження № 14-159цс19), і підстав для відступлення від неї немає.
46. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
47. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ПСП «Колос».
48. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, ПАТ «ВБР» послалося на невиконання ПСП «Колос» своїх зобов'язань за цим договором, та на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали із ним договори поруки, відповідно до умов яких зобов'язалися відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань саме за цим кредитним договором. Для вирішення таких вимог необхідно встановити, зокрема, дійсний обсяг відповідальності зобов'язаних сторін.
49. Ці позовні вимоги взаємопов'язані між собою, а тому спільний розгляд вимог кредитора до боржника за основним зобов'язанням і до поручителів в межах однієї справи одним судом необхідний для забезпечення всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доводів сторін, а також гарантує ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
50. Згідно зі статтею 440 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
52. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
53. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що апеляційний суд не перевірив й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як в частині вирішення позовних вимог до боржника за основним зобов'язанням, так і в частині вирішення позовних вимог до поручителя, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
55. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
56. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу необхідно направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року скасувати, справу направити до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.С. Ткачук
Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко
Т.О. Анцупова В.С. Князєв
С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко
В.В. Британчук Н.П. Лященко
Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко
М.І. Гриців В.В. Пророк
Д.А. Гудима Л.І. Рогач
Ж.М. Єленіна О.М. Ситнік
О.С. Золотніков О.Г. Яновська