Постанова
іменем України
22 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 572/3415/15-к
провадження № 51- 4018 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 7 листопада 2016 року в кримінальному провадженні № 12015180200000215 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кричильськ Сарненського району та жительки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2016 року ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_8 , обіймаючи посаду начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сарненському районі Рівненської області (далі - Фонд), будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, умисно, діючи в інтересах третьої особи - свого зятя ОСОБА_9 , за місцем своєї роботи в березні, травні, червні 2013 року та серпні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року (конкретних дат не вказано) склала і видала неправдиві офіційні документи - договори підряду, що є первинними обліковими бухгалтерськими документами і містять відомості про господарську операцію - залучення ОСОБА_9 до виконання робіт з прибирання службових приміщень Фонду, із установленням вартості виконаних робіт 500 грн за місяць, які засвідчила власним підписом.
На підставі вказаних підроблених договорів ОСОБА_8 склала і видала засвідчені її підписом зі сторони замовника завідомо неправдиві офіційні документи - акти приймання-передачі наданих послуг згідно з договорами підряду, укладеними 1 березня, 6 травня, 1 червня 2013 року та 1 серпня, 1 жовтня, 1 листопада та 1 грудня 2014 року, які є первинними обліковими бухгалтерськими документами і містять відомості про виконання ОСОБА_9 робіт з прибирання службових приміщень Фонду, хоча таких робіт він не виконував.
Внаслідок службового підроблення вказаних документів Управлінням пенсійного фонду в Сарненському районі Рівненської області ОСОБА_9 здійснено незаконне відрахування єдиного соціального внеску та незаконно зараховано дні трудового стажу за періоди з квітня по червень 2013 року та за серпень і жовтень - грудень 2014 року.
За результатами перегляду вироку за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_10 7 листопада 2016 року Апеляційний суд Рівненської області цей вирок скасував, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрив за відсутністю події кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного судуіпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги статей 22, 23, 94, 404, 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо принципу безпосередності дослідження доказів, так як провівши у справі часткове судове слідство, не дослідив безпосередньо показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 і, керуючись лише технічними записами судових засідань у суді першої інстанції, надав цим показанням іншу оцінку, ніж суд першої інстанції.
Вважає, що внаслідок указаних порушень кримінального процесуального закону апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував ч. 1 ст. 366 КК.
На думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки в ній не наведено аргументів на спростування позиції сторони обвинувачення щодо законності вироку суду першої інстанції, а також допущено суперечність між мотивувальною та резолютивною частинами рішення при визначенні підстави для закриття кримінального провадження.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримала, просила судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6 у задоволенні касаційної скарги заперечив і просив Суд залишити рішення апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ст. 417 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Приписами ч. 1 ст. 284 КПК закріплено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, серед яких відсутність події кримінального правопорушення, відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпні можливості їх отримати та інші.
При цьому відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні свого рішення, і положення закону, якими він керувався.
Однак вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається зі змісту рішення, апеляційний суд допустив суперечність при визначенні підстави для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Так, у мотивувальній частині ухвали зазначено про наявність у суду апеляційної інстанції сумнівів у достовірності даних висновку почеркознавчої експертизи № 160 від 17 червня 2015 року, а відповідно, сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_8 .
При цьому ж суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині свого рішення навів обґрунтування свого висновку щодо визнання невинуватою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Разом з тим, у резолютивній частині ухвали як підставу для скасування вироку районного суду та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 апеляційний суд вказав на відсутність події кримінального правопорушення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у мотивувальній та резолютивній частинах свого рішення навів три різні підстави для визнання ОСОБА_8 невинуватою у вчиненні інкримінованого злочину та закриття кримінального провадження, які є взаємо виключними.
З огляду на зазначене, вказані суперечності у мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до прийняття судом апеляційної інстанції рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону.
Разом з тим, доводи у касаційній скарзі прокурора про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів у справі колегія суддів вважає безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд за погодженням з учасниками процесу провів у справі часткове судове слідство, заслухав доводи та пояснення обвинуваченої, її захисника, а також частково дослідив письмові докази, які були надані сторонами у судовому засіданні в суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд хоча і не допитував у судовому засіданні свідків, проте при прийнятті свого рішення у справі взяв до уваги їхні показання, які були надані ними в суді першої інстанції та зафіксовані на технічному носії інформації в матеріалах кримінального провадження, правильність яких ніким з учасників не оспорювалась. З огляду на це не можна поставити під сумнів об'єктивність сприйняття цих показів судом апеляційної інстанції та їх врахування при оцінці доказів у справі. До того ж, будь яких обґрунтованих доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 404 КПК прокурор у касаційній скарзі не навів, тому підстав для її задоволення в цій частині Суд не вбачає.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, з використанням наданих процесуальних можливостей ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, надати на них умотивовані відповіді та, з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 7 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3