Постанова
Іменем України
5 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 200/61/16-к
провадження № 51-1925 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015040640003772 за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який
народився в м. Тбілісі, Грузія, громадянина
України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживаючого по
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_7 на користь Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради 3917, 29 грн.- задоволено.
Вирішено питання про речові докази та цивільні позови у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому що він 1 жовтня 2015 року, приблизно о 15 годині, знаходячись неподалік зупинки громадського транспорту, по проспекту Гагаріна. 128 в м. Дніпропетровську, в ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_8 , умисно наніс останньому чисельні удари бейсбольною битою по голові, тулубу та один удар ножем в область тулуба. Внаслідок вказаних дій потерпілому спричинено тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник порушує питання про скасування постановлених судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції, при новому розгляді справи, не звернув увагу вимоги ст. 416 КПК України та безпідставно визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, які потягли за собою неправильне застосування кримінального закону. Наголошує, що суди не взяли до уваги докази, які підтверджують невинуватість його підзахисного, а саме висновки судово-медичної експертизи, відеозапис з камери відеоспостереження, показання свідків. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляцій сторони захисту та не надав на них відповіді.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі захисника
Мотиви Суду
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом не виконані.
Як убачається з матеріалів провадження, з апеляційною скаргою на вирок районного суду, крім інших, звернулися захисник та засуджений. В апеляціях ставилося питання про скасування вироку та закриття кримінального провадження. Зазначалося про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, невзяття до уваги окремих доказів, які спростовують кваліфікацію дій винного. Вказувалося, що ОСОБА_7 діяв в межах необхідної оборони.
Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник та засуджений навели конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.
Колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із апеляціями зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилась формальним переліченням доказів. Доводів про необхідність дослідження доказів через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та, як наслідок неправильної кваліфікації дій, незаконності засудження, апеляційний суд належним чином не перевірив, формально зазначив, що судом першої інстанції дотримано вимог закону, спрямованих на встановлення фактичних обставин у справі, тим самим допустив упередженість.
Відповідно до статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.
Наведені положення Протоколу узгоджуються з вимогами закону щодо права на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, їх допустимості. Дотримання цих правил вимагає, зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі. Порушення цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції, а відтак і істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Доводи апеляцій про те, що перелічені у вироку докази свідчать про те, що у ОСОБА_7 не було умислу на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень під час бійки, а тілесне ушкодження було спричинено лише в той момент коли обвинувачений тікав від потерпілого, а останній наздоганяв його з битою в руках, апеляційним судом неспростовані.
Без належних відповідей залишилися і доводи апеляцій про те, що ОСОБА_7 діяв в межах необхідної оборони, оскільки захищався від дій ОСОБА_8 , який наносив йому удари.
Суд не проаналізував висновок експерта про наявність у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми; струсу головного мозку, двох саден - в завушній області праворуч, синця на спинці носу праворуч з переходом до внутрішнього кута правого ока; ледве помітного внутрішньо-шкіряного крововиливу по передньо-бічній поверхні шиї ліворуч у нижньому відділі, двох синців - по тильній поверхні правої кисті в проекції 1 та 2 п'ясних кісток з переходом на основну фалангу 1 пальця, по тильній поверхні лівої кисті в проекції 4 пальця на всьому протязі, які могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), яким міг бути і кулак та частина яких можливо з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути бита чи палиця.
Не проаналізовано та не зіставлено з наявними у провадженні матеріалами і відеозапис з камери відеоспостереження, з якого убачається, що ОСОБА_7 біжить по пішохідній доріжці від зупинки громадського транспорту біля ТЦ «Дафі», мимо пункту обміну валют. За ним із битою в правій руці біжить потерпілий ОСОБА_8 , який наздоганяє ОСОБА_7 та робить замах рукою в якій знаходиться бита над своєю головою, намагаючись нанести ОСОБА_7 удар битою в голову. В цей момент ОСОБА_7 розвертається, лівою рукою, зігнутою в лікті прикриває свою голову від удару ОСОБА_8 , а правою рукою наносить один удар в ліву частину тулубу ОСОБА_8 .
Також, відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України, при новому розгляді допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчої заборони погіршення його становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду, крім випадків, прямо передбачених законом.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначено покарання - 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 27 грудня 2016 року скасував вирок місцевого суду від 10 жовтня 2016 року і призначив новий розгляд в суді першої інстанції.
При цьому колегія суддів зазначила, що давши належну та об'єктивну оцінку дослідженим безпосередньо в судовому засіданні доказам по пред'явленому обвинуваченню, дійшовши висновку про відсутність будь-яких інших доказів, які б вказували та підтверджували факт та обставини заподіяння обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження в ході раптово виниклої сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків, суд прийшов до висновку про те, що своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК України.
Апеляційний суд вказав, що в такому разі, коли мотивувальну частину вироку за ч. 1 ст. 121 КК України суд сформулював як виправдувальний вирок, а потім дійшов до висновку про доведеність та наявність в діях ОСОБА_7 тільки умисного спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, суд повинен був вказати у вироку обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, визнані судом доведеними.
Колегія суддів зазначила, що в даному випадку суд не встановив та не навів у вироку, як того вимагає кримінальний процесуальний закон, обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, за яке його засудив.
Таким чином вирок районного суду було скасовано виключно з підстав порушення судом першої інстанції права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки особа, яка за вироком отримала кримінальне покарання, не вбачає з вироку, яке кримінальне правопорушення та за яких обставин вона його вчинила.
Враховуючи зазначене, при новому розгляді кримінального провадження, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 416 КПК України, були позбавлені можливості застосувати щодо ОСОБА_7 закон про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання.
Усупереч цьому та в порушення вимог ст. 416 КПК України, суд першої інстанції при новому розгляді визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначив покарання - 5 років позбавлення волі, тобто застосував закон про більш тяжке кримінальне правопорушення призначив більш суворе покарання і таким чином погіршив становище засудженого, що є неприпустимим.
Колегія суддів апеляційного суду на вказані порушення вимог закону увагу не звернула та не виправила їх. Також доводи апеляцій засудженого та захисника, залишила поза увагою, в загальних фразах вказала, що погоджується з рішенням суду першої інстанції. З урахуванням зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, ретельно дослідити докази у провадженні, з урахуванням того, що засуджений та захисник просили їх оцінити по іншому, перевірити усі доводи апеляційних скарг, звернути увагу на вимоги ст. 416 КПК України та постановити законне і обґрунтоване рішення, з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3