Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 661/1573/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/819/8/19
Провадження № 51 - 2059 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у режимі відеоконференції,
засудженого ОСОБА_8 у режимі відеоконференції,
його захисника адвоката ОСОБА_9 у режимі відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230070000817 від 01 квітня 2017 року, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 119 ч. 1 КК України,
за касаційними скаргами першого заступника прокурора Херсонської області ОСОБА_10 і потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року щодо ОСОБА_8 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 119 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 не обирався.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7
кожному по 130 723 гривні 50 копійок на відшкодування моральної шкоди та по
9 139 гривень 85 копійок - витрат на проїзд, на користь держави 530 гривень процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що 01 квітня
2017 року приблизно о 01 годині 30 хвилин біля головного входу до бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 28-б, в ході раптово виниклої сварки з ОСОБА_11 , не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявивши злочинну необережність у виді злочинної недбалості, з метою попередження подальшої неправомірної поведінки потерпілого, не маючи наміру заподіяння смерті останньому, завдав ОСОБА_11 один удар взутою стопою правої ноги в нижню частину обличчя зліва, заподівши тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкової травму у виді забою головного мозку з крововиливами під оболонки головного та спинного мозку, крововиливом у шлуночки мозку, від яких ОСОБА_11 помер на місці події.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишено без зміни, а апеляційні скарги першого заступника прокурора Херсонської області ОСОБА_10 і потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України в ухвалі не надав вичерпних і переконливих відповідей на всі доводи апеляційної скарги прокурора, зокрема про те, що суд першої інстанції допустив вибіркову оцінку та викривлення змісту доказів, не усунув протиріччя між дослідженими доказами, не надав належної оцінки відеозапису з камер відеоспостереження бару «Дніпро» і показанням свідків
ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що судом не встановлено, яку саме неправомірну поведінку ОСОБА_11 мав намір відвернути ОСОБА_8 та не враховано доводи потерпілих про умисне заподіяння смерті ОСОБА_11 . Зазначає, що суд апеляційної інстанції не усунув суперечностей в показаннях обвинуваченого та свідків щодо перебігу подій, які не узгоджуються із даними, зафіксованими на відеозаписі.
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначають, що суд апеляційної інстанції не провів судового слідства, не перевірив доводів апеляційної скарги потерпілих про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність і упередженість судового розгляду, порушення принципу рівності сторін, необґрунтованість висновків про нечіткість відеозапису з камер відеоспостереження бару «Дніпро». Вважають, що суд першої інстанції допустив суперечність у своїх висновках щодо спрямованості умислу ОСОБА_8 . Указують на те, що
ОСОБА_11 силу ні до ОСОБА_8 , ні до ОСОБА_14 не застосовував та нікому не погрожував, обставини початку конфлікту взагалі не з'ясовані. Указують на те, що спочатку ОСОБА_8 сам наблизився до ОСОБА_11 і умисно завдав удар йому кулаком в обличчя, від чого останній впав, а коли намагався підвестись, ОСОБА_8 умисно вдарив його взутою ногою по голові, після чого ОСОБА_8 відштовхнув охоронець, а тому вважають, що дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України.
У запереченнях на касаційні скарги прокурора та потерпілих ОСОБА_8 зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційних скаргах, та просить залишити їх без задоволення, а оскаржені судові рішення щодо нього - без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та потерпілих не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги обґрунтованими і просила їх задовольнити.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своєї касаційної скарги та вважали касаційну скаргу прокурора обґрунтованою, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілих.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Перший заступник прокурора Херсонської області ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі посилався на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просив скасувати вирок суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі посилалися на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просили скасувати вирок суду першої інстанції і визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 7 КПК України.
Серед доводів апеляційної скарги прокурор указував на те, що суд першої інстанції не усунув протиріччя в досліджених в судовому засіданні доказах та не спростував доказів умисного заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , а саме відеозаписуз камер відеоспостереження бару «Дніпро» і показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 серед іншого указували на суперечність висновків суду першої інстанції щодо обставин завдання ударів ОСОБА_8 та спрямованості його умислу, вважаючи, що мало місце умисне вбивство їх сина, посилались при цьому, у тому числі, і на відеозаписи з камер відеоспостереження бару «Дніпро». Указували на незаконність висновків суду про погану якість зазначеного відеозапису, нечіткість відображення подій, оскільки такі висновки не відповідають дійсності і позбавляють потерпілу сторону встановити об'єктивну істину. Потерпілі також зазначали про неповноту та однобічність судового розгляду, порушення принципу рівності сторін, оскільки судом були відхиленні чисельні клопотання потерпілих, заявлених з метою усунення протиріч у показаннях ОСОБА_8 і свідків та встановлення об'єктивної істини у справі.
Доводи касаційних скарг про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає обґрунтованими.
Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що з метою попередження подальшої неправомірної поведінки ОСОБА_11 , не маючи наміру заподіяння смерті, ОСОБА_8 завдав йому один удар взутою стопою правої ноги в нижню частину обличчя зліва, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_11 помер на місці події.
Разом з тим, у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що докази, надані суду стороною обвинувачення та захисту, не містять обставин, які б вказували на умисне завдання ОСОБА_8 удару ОСОБА_11 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 26 квітня 2017 року № 102 НК зазначені тілесні ушкодження утворилися в результаті травматичної дії тупого предмета і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Таким чином, суд першої інстанції у вироку, описавши наявність у ОСОБА_8 змішаної форми вини - умисел щодо завдання удару (з метою попередження подальшої неправомірної поведінки потерпілого) і необережність щодо настання смерті потерпілого, дійшов суперечливих висновків щодо форми його вини. Однак, апеляційний суд не навів мотивів визнання доводів апелянтів в цій частині необґрунтованими.
Крім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку зазначив, що відеозапис з камер відеоспостереження бару «Дніпро» має погану якість, оскільки не чітко відображені події вчиненого, зйомка проводилася з одного ракурсу, що не дозволяє з точністю зробити висновок про цілеспрямований удар ОСОБА_8 ногою в область голови ОСОБА_11 , самого ОСОБА_8 на відео не видно, а розташування охоронця перед потерпілим та обвинуваченим чи між ними визначити беззаперечно неможливо.
У матеріалах кримінального провадження міститься речовий доказ - лазерний диск DVD-R«Verbatim», на якому містяться три файли відеозаписів з камер спостереження бару «Дніпро» за 01 квітня 2017 року: два з приміщення бару всередині, одне - назовні, на яких відображено події в приміщенні бару та обставини завдання ОСОБА_8 ударів ОСОБА_11 .
Із журналу судового засідання від 30 січня 2018 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, судово-медичний експерт ОСОБА_15 після дослідження судом відеозапису з камер відеоспостереження бару «Дніпро» суду показав, що при проведенні експертизи виходив із даних зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, при встановлені механізму заподіяння тілесних ушкоджень переглядав зазначене відео покадрово.
Принципбезпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 ч. 1 КПК України).
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ст. 94 ч. 1 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ст. 23 ч. 2 та ст. 86 КПК України, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених КПК України, а отже судове рішення відповідно до ст. 370 КПК України не може бути визнано законним і обґрунтованим і згідно зі
ст. 412 ч. 1 КПК України підлягає скасуванню.
Мотивуючи своє рішення апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції надав належну оцінку даним, які зафіксовані на відеозаписі з місця події. При цьому, не дослідивши безпосередньо докази, дав їм свою (іншу) оцінку, указавши, що показання свідків та обвинуваченого щодо перебігу подій узгоджуються із даними, які зафіксовані на відеозаписі.
Що стосується доводів потерпілих про неповноту та однобічність судового розгляду, порушення принципу рівності сторін, то апеляційний суд зазначив, що вони не знайшли свого підтвердження, не навівши при цьому належних мотивів з посиланням на відповідні положення закону та конкретні матеріали кримінального провадження.
Отже, суд апеляційної інстанції належно не перевірив зазначених доводів прокурора та потерпілих про неповноту та однобічність судового розгляду, суперечність висновків суду щодо спрямованості умислу ОСОБА_8 та неправильну кваліфікацію його дій, неспростування доказів умисного заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , невідповідність висновків суду про погану якість відеозапису з камер відеоспостереження бару «Дніпро» та не надав мотивованих відповідей на них.
Таким чином, апеляційний суд не дотримався вимог ст. 419 КПК України при розгляді апеляційних скаргпрокурора та потерпілих і дійшов до передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурора та потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційних скарг підлягають перевірці і з'ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги першого заступника прокурора Херсонської області ОСОБА_10 і потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3