Постанова
4 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 342/80/17
провадження № 51-3949 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090150000191, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Рогиня, Городенківського району, Івано-Франківської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 36 168 (тридцять шість тисяч сто шістдесят вісім) грн 54 коп та моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.
Цивільний позов прокурора в інтересах Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а саме: Івано-Франківської обласної клінічної лікарні задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 заподіяні державі збитки в розмірі 14 074 (чотирнадцять тисяч сімдесят чотири) грн 13 коп на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 серпня 2016 року, близько 19 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21013», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполученням Коломия-Чернятин, порушив вимоги підп. «б» п. 2.3, підп. «а» п. 2.9, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, виїхав за межі проїжджої частини дороги, де допустив зіткнення з деревом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру ОСОБА_9 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній помер у Городенківській ЦРЛ, не приходячи до тями з часу дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисником та засудженим ставиться питання про скасування вироку Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року та ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року і призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Засуджений та захисник вважають, що судом першої інстанції було порушено право на захист обвинуваченого. Вказують, що зміст оскаржуваного вироку не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Зазначають, що судом першої інстанції не досліджено окремі експертні висновки чи пояснення ескперта щодо встановлення механізму ДТП.
Касаційні скарги мотивовані також тим, що суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 404 КПК, безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів. Засуджений та захисник вважають, що окремі висновки апеляційного суду суперечать матеріалам кримінального провадження, а також, що суд апеляційної інстанції без безпосереднього дослідження доказів зробив переоцінку окремих доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційні скарги захисника та засудженого необґрунтованими та просила відмовити у їх задоволенні.
Захисник ОСОБА_7 надав до Верховного Суду клопотання про розгляд кримінального провадження без його участі, підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до статті 94 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину суд дійшов з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд першої інстанції мотивував висновок показаннями потерпілої та свідків, які були безпосередньо допитані у судовому засіданні. В основу вироку суд правильно поклав показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про обставини вчинення злочину, зокрема, щодо розташування потерпілого ОСОБА_9 на землі біля автомобіля зі сторони пасажира, а також дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз, які у своїй сукупності отримали належну оцінку суду. Досліджені у судовому засіданні висновки експертів № 2-0864 від 20 грудня 2016 року, № 2-0865 від 20 грудня 2016 року, № 2-0866 від 21 грудня 2016, № 2-0867 від 21 грудня 2016 року, № 4.2 - 1043/16 від 17 січня 2017 року, № 70 від 21 жовтня 2016 року - 18 листопада 2016 року, № 1122 від 26 жовтня 2016 року - 28 жовтня 2016 року, № 1197 від 7 листопада 2016 року, № CE-19/109/20-21МРВ/19 судом першої інстанції визнано такими, що не суперечать ст. 101 КПК, а їх зміст відповідає вимогам ст. 102 КПК та детально відтворено у вироку.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів, і надав ґрунтовну оцінку доводам сторін кримінального провадження.
Доводи касаційної скарги засудженого щодо відсутності у вироку мотивів неврахування показань свідка ОСОБА_10 ; висновку експерта №СЕ-19/109/20-21МРВ/19 від 11 лютого 2019 року; результатів огляду місця події від 31 серпня 2016 року та 2 вересня 2016 року в частині виявлення речових доказів - взуття потерпілого під кермом автомобіля; виписки з амбулаторної карти ОСОБА_6 за 8 вересня 2016 року щодо наявності тілесних ушкоджень внаслідок падіння з автомобіля ОСОБА_6 , були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо необґрунтованості доводів сторони захисту про неврахування показань свідка ОСОБА_10 у тій частині, що її показання є показаннями з чужих слів, оскільки ґрунтується на поясненнях обвинуваченого ОСОБА_6 ; неврахування висновку експерта №СЕ-19/109/20-21МРВ/19 від 11 лютого 2019 року, оскільки виявлені бавовняні волокна блакитного кольору мають спільну родову належність з відповідним волокном, виявленим на наданому відрізку дактилоплівки з мікрооб'єктами-нашаруваннями з чохла сидіння як водія, так і пасажира, виявлені бавовняні волокна-нашарування є характерними для широко розповсюджених джинсових виробів синього кольору; неврахування результатів огляду місця події від 31 серпня 2016 року та 2 вересня 2016 року в частині виявлення речових доказів - взуття потерпілого під кермом автомобіля, що, на думку суду апеляційної інстанції, не є тим фактом, що підтверджує факт керування потерпілим ОСОБА_9 транспортним засобом з огляду на те, що з часу дорожньо-транспортної пригоди до початку огляду місця події інші особи мали доступ як до транспортного засобу, так і до потерпілого, його речей, умисно чи несвідомо могли діяти на речі, які несуть у собі інформацію, що має доказове значення у кримінальному провадженні. Судом апеляційної інстанції також досліджено витяг з амбулаторної карти ОСОБА_6 № 6653 за 8 вересня 2016 року щодо наявності тілесних ушкоджень внаслідок падіння з автомобіля ОСОБА_6 , згідно з яким встановлено діагноз: забій грудної клітки справа.
Доводи осіб, що подали касаційні скарги, щодо порушення права на захист не знайшли свого підтвердження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
За матеріалами кримінального провадження встановлено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснювався протягом тривалого періоду часу. Досліджуючи докази, судом неодноразового оголошувались перерви, зокрема перед судовим засіданням, у якому були проведені судові дебати. Суд, виходячи з загальних засад змагальності та безпосередності дослідження доказів, надав сторонам кримінального провадження достатній час для підготовки до судових дебатів.
Відповідно до ст. 356 КПК за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку.
Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами, як того вимагає ст. 363 КПК суд задовольнив клопотання сторони обвинувачення про допит судово-медичного експерта ОСОБА_14 для з'ясування та роз'яснення висновку експерта №70 від 21 жовтня 2016 року - 18 листопада 2016 року. Суд визнав у якості доказу вказаний висновок експерта, а отримане роз'яснення експерта не є новим доказом, як вважає сторона захисту, а є уточненням внутрішнього переконання експерта щодо предмету проведеного ним дослідження.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання учасників судового провадження допускається лише за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Незгода з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів апеляційним судом.
Суд апеляційної інстанції проаналізував доводи сторони захисту про необхідність повторного дослідження доказів та не знайшов для цього підстав, передбачених вказаною нормою закону.
Суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів, і надав ґрунтовну оцінку доводам сторони захисту.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування рішень суддів попередніх інстанцій, не встановлено.
За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 5 березня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3