Ухвала
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 161/169/83/17
провадження № 51-6000 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року,
встановив:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2, цієї статті, відповідно до якої касаційна скарга повинна містити правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. В обґрунтуванні обов'язково слід навести мотиви, чому особа вважає рішення незаконним, тобто в чому полягає неправильність застосування норм матеріального і/або процесуального права. Проте наведених положень процесуального закону захисником не дотримано.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, захисник у скарзі посилається, зокрема,
на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте, такі доводи відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки судом касаційної інстанції.
При цьому, заперечуючи законність судових рішень, скаржник має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування оскаржуваного рішення суду, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог з огляду на положення статей 94, 370, 374, 404, 419 цього Кодексу у їх взаємозв'язку.
Крім того, захисником не наведено обґрунтування допущення судами обох інстанцій неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як це встановлено ст. 413 КПК, отже й необхідності скасування оспорюваних рішень на підставі, передбаченій пунктом 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з огляду на особливості застосування положень ч. 2 ст. 121 КК за кваліфікуючою ознакою «вчинене групою осіб». Також захисник у поданій скарзі допускає суперечність, оскільки вказує, що засудженим визнано винуватість, водночас оспорює кваліфікацію.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
Що стосується клопотання захисника про зупинення виконання судових рішень, то зазначене питання відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 вказаного Кодексу, може бути вирішено лише після відкриття касаційного провадження.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 серпня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без руху, надавши йому десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3