Ухвала
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 415/2372/19
провадження № 61-18277ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» - адвоката Бєлахи Сергія Сергійовича на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 20 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у справі за скаргою корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» про визнання неправомірними дій державного виконавця та про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи -компанія «Річком Лімітед» (Reachcom Limited), Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюта Іван Миколайович,
У березні 2019 року Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу» звернулася із скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця та про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи - компанія «Річком Лімітед» (ReachcomLimited), Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюта І. М.
Скаргу обґрунтовувала тим, що 20 лютого 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Іванютою І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58426783 про примусове виконання виконавчого листа № 415/2376/15-ц. Заявник вважає неправомірними дії виконавця, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору, дані щодо адреси боржника та стягувача у постанові про відкриття виконавчого провадження не відповідають даним, які вказані у виконавчому документі, постанова про відкриття виконавчого провадження не надсилалася на адресу Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», зазначену у виконавчому листі, у зв'язку з чим просили суд визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І. М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58426783 від 20 лютого 2019 року. Визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 58426783 від 20 лютого 2019 року.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 20 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, скаргу Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» про визнання неправомірними дій державного виконавця та про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи - компанія «Річком Лімітед» (ReachcomLimited), ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюта І. М. залишено без задоволення.
09 жовтня 2019 року представник Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» - адвокат Бєлах С. С. засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 20 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у вище вказаній справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким визнати неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Іванюти І. М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 58426783 від 20 лютого 2019 року, визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 58426783 від 20 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження та залишено без руху з наданням строків для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 921 грн та роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
25 листопада 2019 року представник корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» - адвокат Бєлах С. С. засобами поштового зв'язку надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 921 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції проігнорували доводи заявника про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження не зазначено про стягнення із боржника виконавчого збору. Також судами не взято до уваги доводи заявника про те, що відомості про боржника та стягувача у постанові про відкриття виконавчого провадження не відповідають даним, які вказані у виконавчому документі та те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не надіслана на адресу Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», яка зазначена у виконавчому листі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина друга стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Боржник зобов'язаний, зокрема, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України (частина п'ята статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 1.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року передбачено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Арбітражного регламенту Лондонського міжнародного арбітражу (LondonCourt ofInternational Arbitration) було розглянуто справу № 111798 за позовом компанії «Річком Лімітед» (Reachcom Limited) до Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» та публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», в якості солідарних боржників, про стягнення простроченої заборгованості за Угодою про кредитну лінію від 16 вересня 2005 року. Остаточним Арбітражним рішенням Лондонського міжнародного арбітражу від 30 квітня 2012 року було постановлено стягнути з боржника та публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», в якості солідарних боржників, на користь стягувана заборгованість в сумі 47 900 000 доларів США; 9 354 792,90 доларів США нарахованих процентів; 5 991,04 фунтів стерлінгів в рахунок арбітражних витрат стягувача; та 271 498,87 фунтів стерлінгів в рахунок юридичних видатків, витрат і виплат стягувача. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 17 серпня 2017 року у справі № 415/2376/15-ц було визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України вказаного рішення Лондонського міжнародного арбітражу від 30 квітня 2012 року. Зазначена ухвала Лисичанського міського суду Луганської області від 17 серпня 2017 року була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2017 року та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 травня 2019 року.
20 лютого 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 415/2376/15-ц виданого 28 грудня 2017 року Лисичанським міським судом.
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до абзацу 4 пункту 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
20 лютого 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І. М. винесено постанову про стягнення з Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» виконавчого збору в розмірі 147 329 293,74 грн.
Суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, зазначив, що наявні невідповідності у постанові про відкриття виконавчого провадження та адресах боржника у матеріалах виконавчого провадження є незначними та такими, що не впливають на виконання рішення суду. У постанові про відкриття провадження було зазначено як адресу боржника: АДРЕСА_1 , так і іншу адресу цього ж боржника: АДРЕСА_2 . З пояснень державного виконавця вбачається, що адреса: місто Київ, вулиця Шовковична, 42/44 була зазначена з метою сприяння виконання рішення, ця адреса була зазначена представником боржника при його листуванні по одному з проваджень, які були у подальшому об'єднанні.
Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що інша адреса боржника: АДРЕСА_2 , фактично є зазначеною у спірній постанові, навіть двічі.
Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження направлялася на адресу адвоката боржника - ОСОБА_1 , який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 26 грудня 2018 року.
20 березня 2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (справа № 910/25711/13), зазначив, що у рішенні по справі "Янголенко проти України", no. 14077/05 від 10 грудня 2009 року Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
У рішенні по справі "Савіцький проти України", № 38773/05, від 26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.Відтак, розглядаючи скарги на дії судових виконавців, суди повинні давати обґрунтований аналіз обставин порушення виконавчого провадження, визначати значущість помилок чи недоліків, допущених судовим виконавцем в контексті того, щоб не допустити без виконання остаточних та значущих судових рішень на шкоду однієї з сторін виконавчого провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07, від 05 липня 2012 року Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведення скаржником істотного порушення його прав у виконавчому провадженні, а державним виконавцем при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження не було допущено грубих порушень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.
Враховуючи наведене, ухвала Лисичанського міського суду Луганської області від 20 червня 2019 року та постанова Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
На підставі наведеного колегія суддівдійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої, частинами п'ятою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» - адвоката Бєлахи Сергія Сергійовича на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 20 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у справі за скаргою корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» про визнання неправомірними дій державного виконавця та про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи -компанія «Річком Лімітед» (Reachcom Limited), публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюта Іван Миколайович.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська