Ухвала
Іменем України
10 грудня2019 року
м. Київ
справа № 638/9564/17
провадження № 61-18029ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу Прокуратури Полтавської області на постанову Харківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, заподіяної протиправною тривалою бездіяльністю,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України, у якому з урахуванням уточнення просив захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неправомірною тривалою бездіяльністю Прокуратури Полтавської області при імітації розслідування кримінальної справи № 42012220090000005, та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 512 000,00 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15 жовтня 2013 року Прокуратура Полтавської області відкрила кримінальне провадження № 42012220090000005 проти колишніх співробітників Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС України в Полтавській області). Порушення, зловмисно допущені співробітниками УМВС України в Полтавській області, встановлені рішеннями Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2013 року та Апеляційного суду Харківського області від 04 лютого 2014 року. 31 жовтня 2015 року Прокуратурою Полтавської області у кримінальному провадженні № 42012220090000005 прийнято постанову про закриття кримінальної справи, яку 16 грудня 2015 року Октябрським районним судом м. Полтави скасовано у зв'язку з неповним досудовим розслідуванням. 01 лютого 2016 року Октябрський районний суд м. Полтави встановив факт особистої зацікавленості слідчого і прокурора в результаті кримінальної справи на користь третьої особи, а також відсутність неупередженості, та відсторонив їх від розслідування і надзору.
31 травня 2016 року Прокуратурою Полтавської області повторно прийнято постанову про закриття кримінальної справи, яку 04 липня 2016 року скасовано Октябрським районним судом м. Полтави з посиланням не те, що слідчий виніс постанову передчасно, без перевірки обставин, викладених у заяві про кримінальний злочин. Октябрський районний суд м. Полтави 21 листопада 2016 року звільнив від розслідування слідчого і від надзору прокурора.
18 листопада 2016 року Прокуратурою Полтавської області прийнято постанову, якою незаконно відмовлено у задоволенні 10 клопотань позивача, та яку 10 березня 2017 року скасовано Октябрським районним судом м. Полтави.
Таким чином, Прокуратура Полтавської області зловмисно не виконувала вимоги Конституції України і Кримінального процесуального законодавства України та своїми тривалими неправомірними і незаконними діями заподіяла ОСОБА_1 як потерпілому у справі моральну шкоду, оскільки він був вимушений неодноразово звертатися до суду із заявами про скасування незаконно прийнятих рішень. Вважав, що з вини Прокуратури Полтавської області він був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону, психологічного благополуччя.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів того, що позивачу завдано моральну шкоди працівниками поліції та прокуратури, а також доказів, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов'язків, та виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки слідчих та процесуального керівника прокуратури під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які б знаходилася у причинно-наслідковому зв'язку з негативними наслідками для нього.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року рішення Дзержинськогорайонного суду м. Харкова від 06 травня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Задовольняючи частково позов суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав, передбачених статтею 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для відшкодування шкоди, а саме: прийняття незаконних рішень та бездіяльність посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень. За правилами зазначеної статті шкода, яка була завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується державою незалежно від вини посадової чи службової особи. З урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості та розумності, тривалості та змісту душевних страждань потерпілої особи, відповідно до норми статті 23 ЦК України, з огляду на те, що позивач має статус потерпілого у кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 3 000,00 грн.
У жовтні 2019 року Прокуратура Полтавської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що слідчі органів прокуратури, що проводять досудове розслідування та приймають відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) певні процесуальні рішення, не відносяться до суб'єктів, зазначених у статті 1174 ЦК України. Слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Крім того, обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги ОСОБА_1 , не підпадають також під жодну зазначену у частині першій статті 1176 ЦК України підставу, що передбачає відшкодування шкоди державою. Заявник вважає, що всі доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися слідчим органу прокуратури, а тому у правовідносинах, що склалися між ОСОБА_1 та Прокуратурою Полтавської області, відсутній факт заподіяння моральної шкоди. Будь-яких протиправних дій стосовно позивача посадовими особами органів прокуратури не вчинено.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення наявного у ній недоліку щодо сплати судового збору.
Вимоги ухвали заявником виконані - недолік, зазначений в ухвалі, усунуто.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим у кримінальному провадженні від 15 жовтня 2013 року № 4201222090000005.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2015 року скасовано постанову слідчого у кримінальному провадженні від 15 жовтня 2013 року № 4201222090000005 про закриття провадження від 31 жовтня 2015 року із зазначенням, що обставини справи не досліджено всебічно та повно.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року задоволено заяву про відвід прокурора прокуратури Полтавської області Мішуровського В. В. від досудового розслідування з метою виключення у подальшому сумнівів у неупередженості прокурора.
Слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави 04 липня 2016 року скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Полтавської області Сорокіна І. В. від 31 травня 2016 року про закриття кримінального провадження № 4201222090000005 від 15 жовтня 2013 року.
Ухвалами слідчого судді від 21 листопада 2016 року задоволено заяви про відвід прокурора та слідчого в рамках зазначеного вище кримінального провадження.
10 березня 2017 року слідчий суддя скасував постанову слідчого прокуратури Полтавської області Сорокіна І. В. від 18 листопада 2016 року в частині відмови у допиті свідка.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із статтями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Переглядаючи обґрунтованість постанов слідчих прокуратури про закриття кримінального провадження, суди кожного разу встановлювали обставини, на підставі яких доходили висновку, що повного та всебічного дослідження органами досудового слідства зібраних доказів з проведенням їх аналізу в процесуальному рішенні не відбувалось, а висновок про закриття провадження зроблений передчасно, що свідчить про невиконання визначеного у статті 2 КПК України завдання кримінального провадження.
Виходячи з того, що здійснення усіх необхідних заходів для повного та об'єктивного розслідування кримінальної справи та виконання вимог кримінально-процесуального законодавства належить до посадових обов'язків слідчого, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у даній справі підстав, передбачених статтею 1174 ЦК України, для відшкодування шкоди.
За правилами зазначеної статті шкода, яка була завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується державою незалежно від вини посадової чи службової особи.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, зокрема, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Доводи Прокуратури Полтавської області про те, що тривалість досудового розслідування була зумовлена процесуальною поведінкою потерпілого - поданням заяв та безпідставних клопотань, судом апеляційної інстанції відхилені за недоведеністю, оскільки спрямованість цих заяв відповідала завданню кримінального судочинства, визначеного у частині першій статті 2 КПК України, а відмови органів досудового слідства у їх задоволенні були визнані безпідставними.
Апеляційний суд також виходив з того, що тривалість досудового розслідування більше, ніж 3,5 роки не можна вважати розумним строком в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що тривалість досудового слідства, неодноразові скасування прийнятих слідчих процесуальних рішень, зусилля позивача у зв'язку із цим для відновлення свого права, призвели до його моральних страждань.
Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій посадових осіб органу досудового слідства, з урахуванням конкретних обставин справи та характеру правопорушення, глибини душевних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності органів слідства, вимог розумності та справедливості, тривалості і змісту душевних страждань позивача, з огляду на те, що він має статус потерпілого у кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сума у розмірі 3 000,00 грн є достатньою компенсацією моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди правильно стягнув кошти за рахунок держави, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
За правилами частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника з його змістом та переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прокуратури Полтавської області на постанову Харківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, заподіяної протиправною тривалою бездіяльністю.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко