06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 686/21281/18
провадження № 61-21212ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частка будинку з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16 листопада 2011 року та витягу Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 19 листопада 2011 року.
Інша 1/2 частина зазначеного будинку належить на праві власності ОСОБА_2
Протягом строку з 2012 року по липень 2018 року ним були сплачені комунальні та інші послуги у сумі 109 303 грн 24 коп., з яких: за спожиту електричну енергію у розмірі 52 754 грн 39 коп., за послуги охорони у розмірі 19 061 грн 58 коп., за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у розмірі 4 299 грн 36 грн., за спожитий природній газ у розмірі 33 187 грн 91 коп. ОСОБА_2 участі в оплаті житлово-комунальних послуг не приймала, про свою частину будинку не піклувалася та нею не цікавилася.
Тому вважав, що ОСОБА_2 зобов'язана сплачувати витрати на утримання будинку, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до розміру своєї 1/2 частки.
Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у порядку регресу витрати на утримання будинку, що перебуває у спільній частковій власності та знаходиться у АДРЕСА_1 , у розмірі 54 651 грн 62 коп.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по утриманню будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з газопостачання та послуг охорони у розмірі 12 262 грн 68 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року залишено без змін.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Так, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 1 921 грн.
Ціна позову у цій справі становить 54 651 грн 62 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Таких випадків не встановлено й Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Правила, що запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян