Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/18198/17-ц
провадження № 61-15385св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Коллект»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі судді Сліпченко О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-коллект» (далі - ТОВ «Кей-коллект») про визнання протиправним та скасування рішення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач та її представник двічі не з'явилися у судові засідання, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з наданої представником позивача копії листка непрацездатності вбачається, що остання перебувала на амбулаторному режимі лікування. З копії довіреності, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила трьох осіб представляти її інтереси в судових органах, а тому кожен з них міг з'явитись у судове засідання, призначене на 26 лютого 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на розгляд до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
У вересні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки заявника не було належним чином повідомлено про дату і час апеляційного розгляду, судову повістку-повідомлення Київського апеляційного суду про час і дату розгляду справи, призначену на 16 липня 2019 року, заявник отримав 27 липня 2019 року, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти, тому справу розглянуто за відсутності заявника, а відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України таке судове рішення підлягає скасуванню.
Матеріали справи містять відомості про те, що 25 лютого 2019 року на офіційну електронну адресу Голосіївського районного суду м. Києва направлено прохання представника позивача внаслідок хвороби перенести судове засідання на іншу дату, що підтверджено листком непрацездатності.
Судом першої інстанції не з'ясовано обставини про причини неявки представника позивача і якими доказами це підтверджено.
Оцінка Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про призначення справи на іншу дату як втрати стороною інтересу до позову є неправильною, оскільки таке клопотання свідчить про зацікавленість сторони бути присутнім на судовому засідання в іншу дату внаслідок об'єктивної неможливості бути присутнім на призначені судом час і дату.
Фактичні обставини справи
13 вересня 2017 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду на 05 грудня 2017 року.
05 грудня 2017 року, у зв'язку із залученням у справі третьої особи, розгляд справи відкладено на 15 березня 2018 року.
15 березня 2018 року, у зв'язку з відрядженням головуючого судді, справу знято з розгляду та відкладено на 15 червня 2018 року.
15 березня 2018 року у справі оголошено перерву для можливості реалізації свого права позивачем про зміну предмету позову. Справу призначено на 22 жовтня 2018 року.
22 жовтня 2018 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та її представника, розгляд справи відкладено до 26 лютого 2019 року.
У судове засідання, призначене на 26 лютого 2019 року сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
На адресу Голосіївського районного суду м. Києва заяв про розгляд справи за відсутності позивача не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами зазначених положень ЦПК України суд не може залишити позов без розгляду за наявності заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Судом установлено, що ОСОБА_2 надіслала на адресу Голосіївського районного суду м. Києва заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням на лікарняному (а. с. 123, 124).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Неможливість представника позивача взяти участь у судовому засіданні не позбавляє останньої можливості брати участь у судовому процесі особисто, а згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено докази існування об'єктивних обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 укласти угоду на представництво інтересів у суді з іншим адвокатом, враховуючи тривалий розгляд справи, а заява позивача, яка двічі поспіль не з'явилася до суду, про неможливість її явки у судове засідання й відкладення розгляду справи, належними та допустимими доказами щодо поважності причин їх неявка, у матеріалах справи відсутня.
Доводи касаційної скарги про те, що інші представники позивача не є фахівцями у галузі права і самостійно захистити свої права можливості не мала, не свідчать про незаконність судових рішень, оскільки не звільняють останню від виконання своїх процесуальних обов'язків, у тому числі щодо явки у судове засідання.
Посилання касаційної скарги на порушення судами положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині доступу до правосуддя, не заслуговують на увагу, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Разом з тим особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Водночас, доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача та її представника про дату та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи.
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України.
Згідно з частиною п'ятою статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представнику за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка.
Таким чином, відомості про те, що позивач або його представники були належним чином повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового розгляду, в матеріалах справи відсутні.
Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ щодо позивача ОСОБА_1 порушені через її непоінформованість та її представника про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частини четверта статті 411 ЦПК України).
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судове рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик