Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 712/13284/15-ц
провадження № 61-27605св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С. Ю., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів Фетісової Т.Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, і з урахуванням уточнень, в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», як банком, та ОСОБА_1 , як позичальником, 20 жовтня 2014 року та 24 жовтня 2014 року було укладено договори комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків шляхом акцептування публічної пропозиції банку на укладення такого договору, яка була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» 27 квітня 2014 року та розміщена на сайті банку, про що позивачем підписані заяви на приєднання від 20 жовтня 2014 року №AYV-6012-Ф/14-СНЕ та від 24 жовтня 2014 року №AYV-6071-Ф/14-СНЕ (а.с.2-6;79-81,116).
За умовами укладених договорів відповідачу відкрито карткові «Ощадні» рахунки № НОМЕР_1 та НОМЕР_4 на умовах Тарифного плану «Pro-запас+».
ОСОБА_1 , як клієнт за договорами, зобов'язався сплатити проценти, нараховані банком на суму простроченої заборгованості за овердрафтом (кредитом) відповідно до п.6.6. цих договорів у розмірі, визначеному у тарифах банку.
Погашення заборгованості за овердрафтом (кредитом) та процентів, нарахованих банком на суму простроченої заборгованості за овердрафтом (кредитом), здійснюється за рахунок надходження коштів на «Ощадний» рахунок клієнта в національній валюті України в день зарахування цих коштів на «Ощадний» рахунок клієнта в національній валюті України.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання за договорами належним чином, відкрив клієнту (відповідачу) карткові рахунки, виконував розрахунково - касове обслуговування клієнта за кредитною схемою та надав клієнту кредитні кошти у встановленому договором ліміті.
Однак, належним чином відповідач свої договірні зобов'язання не виконав та не повернув банку кредитні кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість .
Позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість за період з 30 січня 2015 року до 30 грудня 2016 року за договором від 20 жовтня 2014 року №AYV-6012-Ф/14-СНЕ в сумі 9299,40 грн, та за договором від 24 жовтня 2014 року №AYV-6071-Ф/14-СНЕ в сумі 30771,29 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено доказами розмір заборгованості відповідача.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2017 року рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року скасовано.
Позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» заборгованість за договором від 20 жовтня 2014 року №AYV-6012-Ф/14-СНЕ на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків в сумі 9299,40 грн, за договором від 24 жовтня 2014 року №AYV-6071-Ф/14-СНЕ на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків в сумі 30771,29 грн та 3360,00 грн судового збору за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність заборгованості за кредитом у даній справі підтверджується доказами, зокрема, відповідними розрахунками позивача, які не спростовано відповідачем, доказів належного розрахунку з позивачем у повному обсязі відповідач суду не надав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу з Соснівського районного суду м. Черкаси.
Зупинено виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що з рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що заборгованість виникла не за кредитними договорами, а за картковим рахунком, банк просив стягнути не кредит, а відсотки, а сама заборгованість ( відсотки) виникла саме з протиправних дій банку, незаконність яких підтверджена іншим рішенням суду.
Судом апеляційної інстанції не було взято до уваги той факт, що прострочення кредитора зумовило нарахування відсотків, за стягненням яких Банк звернувся до суду.
Банк не зміг надати суду детальний розрахунок заборгованості та пояснити, на яку саме суму заборгованості нараховані відсотки, які він просить стягнути.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди встановили, що між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», як банком, та ОСОБА_1 20 жовтня 2014 року та 24 жовтня 2014 року було укладено договори комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків шляхом акцептування публічної пропозиції банку на укладення такого договору, яка була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» 27 квітня 2014 року та розміщена на сайті банку, про що позивачем підписані заяви на приєднання від 20 жовтня 2014 року №AYV-6012-Ф/14-СНЕ та від 24 жовтня 2014 року №AYV-6071-Ф/14-СНЕ ( а.с.25-27).
За умовами укладених договорів відповідачу відкрито карткові «Ощадні» рахунки № НОМЕР_1 та НОМЕР_4 на умовах Тарифного плану «Pro-запас+».
Відповідно до п.п. 2.3 та 3.2 договорів банк відкриває клієнту «Ощадний» рахунок, номер та валюта якого вказаний у підписаній клієнтом заяві про приєднання, здійснює видачу клієнту платіжної картки та здійснює розрахунки за операціями з використанням платіжної картки, що видані клієнту.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договорів кошти на «Ощадному» рахунку використовуються за допомогою платіжної картки для здійснення наступних розрахунків: безготівкової оплати за товари (послуги), у тому числі в системах електронної торгівлі (комерції); перерахування коштів із «Ощадного» рахунку на інші власні рахунки та на рахунки інших осіб; одержання готівки в касах банків, інших фінансових установ, торговців і через банкомати.
Контроль за використанням коштів із «Ощадного» рахунку здійснюється клієнтом. Відповідно до п. 6.3 договорів сторони погодили підстави та випадки виникнення заборгованості клієнта перед банком, а саме у разі недостатності суми залишку коштів на «Ощадному» рахунку клієнта для оплати клієнтом наданих банком послуг згідно з тарифами.
Пункт 6.4 договорів передбачає, що клієнт погоджується з тим, що зазначена в п.6.3 договору заборгованість має бути погашена в день її виникнення на «Ощадному» рахунку в національній валюті України за рахунок залишку коштів на «Ощадному» рахунку в національній валюті України, в тому числі суми в банку, та/або надходження коштів на «Ощадний» рахунок в національній валюті України клієнта у порядку, передбаченому договором.
Клієнт погоджується з тим, що у разі відсутності залишку коштів на «Ощадному» рахунку в національній валюті України, погашення заборгованості здійснюється за рахунок кредиту, який виникає на «Ощадному» рахунку клієнта в національній валюті України в разі неможливості виконання клієнтом зобов'язань за цим договором за рахунок власних коштів (надалі - Овердрафт (кредит)).
Відповідно до п.п. 6.5 - 6.10 договорів в разі непогашення овердрафту (кредиту) в день його виникнення сума непогашеної заборгованості за овердрафтом (кредитом) визнається простроченою та наступного банківського дня переноситься на рахунки простроченої заборгованості. На суму простроченої заборгованості за овердрафтом (кредитом) банк нараховує проценти у валюті овердрафту (кредиту) за фактичний строк використання клієнтом кредитних коштів, виходячи зі щоденного підсумкового залишку заборгованості на «Ощадному» рахунку. Проценти нараховуються щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця та в день розірвання цього договору, виходячи з тарифів даного договору, починаючи з дня виникнення зазначеної заборгованості, застосовуючи метод "Факт"/"факт", коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році. День повернення заборгованості не враховується в період, за який нараховуються проценти.
Клієнт зобов'язується сплатити проценти, нараховані банком на суму простроченої заборгованості за овердрафтом (кредитом) відповідно до п.6.6. цих договорів у розмірі, визначеному у тарифах банку.
Погашення заборгованості за овердрафтом (кредитом) та процентів, нарахованих банком на суму простроченої заборгованості за овердрафтом (кредитом), здійснюється за рахунок надходження коштів на «Ощадний» рахунок клієнта в національній валюті України в день зарахування цих коштів на «Ощадний» рахунок клієнта в національній валюті України.
Згідно з п. 8.1 договорів цей договір діє з дати підписання та подання до банку заяви про приєднання на невизначений строк ( а.с.33-37).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання неправомірним дій щодо нарахування заборгованості та зобов'язання здійснити списання коштів відмовлено(а.с.57-60).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Визнано неправомірним нарахування ПАТ «АБ «УКРГАЗБАНК» ОСОБА_1 заборгованості на рахунок № НОМЕР_2 в розмірі 134537,67 грн та зобов'язано ПАТ «АБ «Укргазбанк» списати з рахунку № НОМЕР_2 заборгованість в розмірі 134537,67 грн. Визнано неправомірним нарахування ПАТ «АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості на рахунок № НОМЕР_3 в розмірі 46751,67 грн. Зобов'язано ПАТ «АБ «УКРГАЗБАНК» списати з рахунку № НОМЕР_3 заборгованість в розмірі 46751,67 грн ( а.с.67-69).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року відмовлено публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання неправомірним дій щодо нарахування заборгованості та зобов'язання здійснити списання коштів (а.с.72).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність заборгованості за кредитом у даній справі підтверджується доказами, зокрема, відповідними розрахунками позивача, які не спростовано відповідачем, доказів належного розрахунку з позивачем у повному обсязі відповідач суду не надав, отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ « АБ «УКРГАЗБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Згідно з ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Стосовно Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20 жовтня 2014 року №AYV-6012-Ф/14-СНЕ колегія суддів зазначає наступне.
Судами встановлено, що між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 20 жовтня 2014 року було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків №AYV-6012-Ф/14-СНЕ шляхом акцептування публічної пропозиції банку на укладення такого договору, яка була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» 27 квітня 2014 року та розміщена на сайті банку, про що позивачем підписано Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20 жовтня 2014 року.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги , ПАТ «АБ «УКРГАЗБАНК» остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за нарахованими відсотках за період з 30 січня 2015 року по 30 грудня 2016 року за Договором від 20 жовтня 2014 року №AYV-6012-Ф/14-СНЕ в сумі 9299,40 грн ( а.с.116).
На підтвердження утвореної заборгованості за відсотками за вказаним Договором з боку ОСОБА_1 , позивачем було надано суду розрахунок заборгованості ( а.с.155,156), з якого вбачається, що відсоткова ставка, яку застосовує Банк до суми заборгованості за кредитом, складає 36,00 % .
Стосовно Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 24 жовтня 2014 року №AYV-6071-Ф/14-СНЕ.колегія суддів зазначає наступне.
Судами встановлено, що між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 24 жовтня 2014 року було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» рахунків №AYV-6071-Ф/14-СНЕ шляхом акцептування публічної пропозиції банку на укладення такого договору, яка була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» 27 квітня 2014 року та розміщена на сайті банку, про що позивачем підписані Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 24 жовтня 2014 року.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, ПАТ «АБ «УКРГАЗБАНК» остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по нарахованих відсотках за період з 30 січня 2015 року по 30 грудня 2016 року за договором від 24 жовтня 2014 року №AYV-6071-Ф/14-СНЕ в сумі 30771,29 грн ( а.с.116).
На підтвердження утвореної заборгованості за відсотками за вказаним договором з боку ОСОБА_1 , позивачем було надано суду розрахунок заборгованості ( а.с.155,156), з якого вбачається, що відсоткова ставка, яку застосовує Банк до суми заборгованості за кредитом складає 36,00 % .
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами за вказними Договорами №AYV-6071-Ф/14-СНЕ та №AYV-6012-Ф/14-СНЕ, обґрунтовував їх розмір і порядок нарахування розрахунками, а також посилався на Тарифи Банку, зокрема на Тарифний план «PRO-ЗАПАС+», копія якого була долучена до матеріалів справи.
Так, відповідно до п. 3.5 Тарифного плану «PRO-ЗАПАС+» визначено процентну ставку, за якою нараховуються проценти на суму простроченої заборгованості за Овердрафтом ( кредитом) в національній валюті України, без ПДВ на рівні 36% річних.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до пункту 4 вказаних Заяв про приєднання до Договорів №AYV-6071-Ф/14-СНЕ та №AYV-6012-Ф/14-СНЕ комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 підтвердив , що всі умови Договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Однак, не зазначив чи отримав свій примірник Заяви-анкети про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в день укладення Договору.
Відповідно до пункту 2 вказаних Заяв про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 не зазначив: чи погодився він, чи ні з діючими Щоденними картковими лімітами, Тарифами, які є невід'ємною частиною Договору, Правилами користування міжнародними платіжними картками чи ознайомлений він з ними чи ні, а також не зазначив чи згоден з ними чи ні.
У Розписці про отримання платіжних карт ОСОБА_1 підписався особисто про те, що з правилами користування карткою ознайомлений та зобов'язався їх дотримуватись ( а.с.28).
Крім того, у Заявах про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаних сторонами, відсутні визначені відсоткові ставки, за якими нараховуються проценти на суму простроченої заборгованості за Овердрафтом ( кредитом) в національній валюті України.
За таких обставин, без наданих підтверджень про доведення до відома (ознайомлення) відповідача зі Щоденними картковими лімітами, Тарифами, зокрема Тарифним планом «PRO-ЗАПАС+», які є невід'ємною частиною Договорів, до яких приєднався відповідач, Правилами користування міжнародними платіжними картками, а також відсутність у Заявах-анкетах про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» зазначення відсоткової ставки, за якою нараховуються проценти на суму простроченої заборгованості за Овердрафтом, а надані позивачем Тарифи банківських послуг, зокрема Тарифний план «PRO-ЗАПАС+», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою Договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» .
Підписання Заяв-анкет на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «Ощадних» , які безпосередньо підписані ОСОБА_1 лише цей факт не може свідчити про прийняття клієнтом (позичальником) запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Таким чином, у Банку не було законних підстав для нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості за Овердрафтом ( кредитом) у розмірі 36,00 % річних за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20 жовтня 2014 року №AYV-6012-Ф/14-СНЕ, відповідно і позовні вимоги про стягнення процентів в сумі 9299,40 грн є безпідставними.
Також у Банку не було законних підстав для нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості за Овердрафтом ( кредитом) у розмірі 36,00 % річних за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 24 жовтня 2014 року №AYV-6071-Ф/14-СНЕ, відповідно і позовні вимоги про стягнення процентів в сумі 30771,29 грн є безпідставними.
Судом апеляційної інстанції даного факту враховано не було, в результаті чого суд дійшов до помилкового висновку про те, що Банком правомірно нараховано відсотки на суму простроченої заборгованості за Овердрафтом за вказаним Договорами та відповідно необґрунтовано задоволено позовні вимоги, тому судове рішення підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами розмір заборгованості відповідача.
Таким чином, судом першої інстанції також не було враховано безпідставності позовних вимог Банку про стягнення відсотків по заборгованості, в результаті чого відмовлено у задоволенні позовних вимог було з інших, помилкових підстав.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає за необхідне відповідно до статті 400 ЦПК України вийти за межі вимог касаційної скарги та скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2017 року, а також скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів вважає, що з ПАТ «АБ «УКРГАЗБАНК» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 понесений ним судовий збір при зверненні до суду з касаційною скаргою у розмірі 4032 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4032 ( чотири тисячі тридцять дві) гривні.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. М. Штелик