Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 235/5301/16-ц
провадження № 61-7958ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Територіальне управління Держпраці України у Донецькій області,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року у складі судді Данилів С. В., та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Курило В. П., Мальованого Ю. М., Соломахи Л. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держпраці України у Донецькій області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Держпраці України у Донецькій області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПАТ «ШУ «Покровське»), про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на посаді підземного гірничомонтажника 5 розряду в ПАТ «ШУ «Покровське». 05 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнився з ПАТ «ШУ «Покровське» за власним бажанням у зв'язку з тим, що за станом здоров'я не міг виконувати свої професійні обов'язки (протипоказана робота в підземних умовах, тяжка фізична праця протягом шести місяців), оскільки 22 лютого 2015 року на підприємстві з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму.
За заявою ОСОБА_1 від 26 лютого 2015 року в ПАТ «ШУ «Покровське» було створено комісію з розслідування нещасного випадку, на підставі висновків роботи якої 23 квітня 2015 року складено акт форми Н-5 про розслідування нещасного випадку. Згідно з цим висновком комісія не має підстав кваліфікувати цей нещасний випадок як нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Не погодившись із висновком комісії, ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Держпраці України у Донецькій області зі скаргою, за наслідками розгляду якої видано припис, яким зобов'язано ПАТ «ШУ «Покровське» провести повторне розслідування. При проведені повторного розслідування комісія повторно визнала акт від 23 квітня 2015 року про нещасний випадок таким, що не пов'язаний з виробництвом.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із повторними висновками комісії, які наведені в акті від 23 квітня 2015 року, повторно подав до Територіального управління Держпраці України у Донецькій області скаргу. Листом від 22 квітня 2016 року Територіальне управління Держпраці України у Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у виданні припису, у зв'язку з тим, що органи Держпраці не виконують функції розслідування нещасного випадку, а видавати приписи - це їх право, а не обов'язок.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність Територіального управління Держпраці України у Донецькій області протиправною та зобов'язати Територіальне управління Держпраці України у Донецькій області видати ПАТ «ШУ «Покровське» припис за формою Н-9, в якому зобов'язати ПАТ «ШУ «Покровське» визнати нещасний випадок, який стався 22 лютого 2015 року з ним, таким, що пов'язаний з виробництвом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що контроль територіальних органів Держпраці за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків полягає у праві вимагати від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), це право може бути реалізоване шляхом видачі обов'язкового для виконання роботодавцем припису на вчинення відповідних дій.
Таким чином, Територіальне управління Держпраці України у Донецькій області наділене правом, а не обов'язком вимагати від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що чинним законодавством України визначено порядок встановлення факту нещасного випадку на виробництві, а саме спеціальна комісія встановлює факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом. Спеціальна комісія є спеціальним суб'єктом щодо встановлення вказаного факту, а зобов'язання складання акта форми Н-1 входить до компетенції органів Держпраці. При цьому, у випадку незгоди з висновками спеціальної комісії за результатами повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ним, позивач має право оскаржити відповідне рішення спеціальної комісії до суду, що буде відповідати належному способу захисту його прав, передбаченому чинним законодавством України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги пункт 34 Порядку №1232, яким встановлено, що посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти, або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1, чи незгоди потерпілого, або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, зі змістом зазначеного акта, надходження скарги, або незгоди з висновками про обставини та причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку, має право видати обов'язкові для виконання роботодавця приписи за формою Н-9, щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визначення чи не визначення нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 або Н-1.
Судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано визначення поняття «має право» як надання права вибору, що суперечить самій суті контролю, яке зобов'язано проводити Територіальне управління Держпраці України у Донецькій області. Визначене у Порядку № 1232 поняття «має право», носить імперативний характер (обов'язковий) для виконання.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «ШУ «Покровське» зазначило, що безумовними та вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не може зобов'язати комісію з розслідування ПАТ «ШУ «Покровське» визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, оскільки такими повноваженнями наділена спеціальна комісія, яка є спеціальним суб'єктом щодо встановлення вказаного факту.
Відзив на касаційну скаргу від Територіального управління Держпраці України у Донецькій області не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року і витребувано із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 235/5301/16-ц.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 лютого 2015 року з ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з ПАТ «ШУ «Покровське», стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, садно ушної раковини.
За наслідками зазначеного факту 23 квітня 2015 року комісією з розслідування нещасного випадку ПАТ «ШУ «Покровське» складено акт форми Н-5, відповідно до якого комісією не встановлено нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом.
Відповідно до постанови старшого слідчого слідчого відділу Красноармійського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 29 серпня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015050670000003 від 06 березня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.
08 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області зі скаргою, в якій просив призначити комісію та провести повторне розслідування, за результатами якого визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, та видати акт розслідування за формою Н-5, в якому встановити факт отримання ним травми під час виконання своїх трудових обов'язків та акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області 08 вересня 2015 року листом за № 862/18.6-32 повідомило ОСОБА_1 , що після перевірки акта за формою Н-5 від 23 квітня 2015 року та матеріалів розслідування начальника державної інспекції нагляду за геолого-маркшейдерськими роботами та переробкою корисних копалин ОСОБА_2 08 вересня 2015 року директору ПАТ «ШУ «Покровське» видано припис за формою Н-9 № 18.6-171 про проведення повторного розслідування нещасного випадку.
31 березня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держпраці в Донецькій області зі скаргою, в якій просив зобов'язати ПАТ «ШУ «Покровське» визнати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, та видати акт розслідування нещасного випадку на виробництві форми Н-5, в якому встановити факт отримання ним травми під час виконання своїх трудових обов'язків та акт форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
22 квітня 2016 року Головне управління Держпраці у Донецькій області повідомило ОСОБА_1., що було проведено повторне розслідування нещасного випадку, за результатами якого було складено акт за формою Н-5 і нещасний випадок був визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом, а також відмовлено у складанні акта за формою Н-1 у зв'язку з тим, що нещасний випадок стався не під час виконання трудових обов'язків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Положеннями статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або на уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV).
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України (стаття 171 КЗпП України).
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначається Порядком № 1232.
Ураховуючи викладене, роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.
Згідно із пунктом 7 Порядку № 1232 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.
Спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку. Зазначена комісія зобов'язана з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою (пункти 38, 14 Порядку № 1232).
Контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків, згідно із пунктом 33 Порядку № 1232, здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки.
Зазначені органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акту за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.
Посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 або Н-1.
Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється (пункт 34 Порядку).
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку, а обов'язок призначення повторного (додаткового) розслідування та складання акта за формою Н-1 входить до компетенції відповідного органу Держпраці та роботодавця.
Спеціальна комісія встановлює факт пов'язаності чи не пов'язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб'єктом щодо встановлення вказаного факту, а зобов'язання складання акта форми Н-1 входить до компетенції органів Держпраці. При цьому, у випадку незгоди з висновками спеціальної комісії за результатами повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ним, позивач має право оскаржити відповідне рішення спеціальної комісії до суду, що буде відповідати належному способу захисту його прав, передбаченому чинним законодавством України.
Крім того, суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що чинним законодавством України, яке регулює спірне питання, визначено, що органи та посадові особи Держпраці наділені саме правом, а не обов'язком вимагати від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування.
Отже, Територіальне управління Держпраці України у Донецькій області не призначає і не здійснює повторне розслідування нещасного випадку, а лише має право вимагати такого проведення від роботодавця.
Право вимагати від роботодавця проведення повторного розслідування нещасного випадку шляхом видачі відповідного припису є дискреційними повноваженнями Держпраці, тобто повноваженнями, які надають адміністративного органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятим, і суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.
Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець