Ухвала
Іменем України
05 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 233/4372/19
провадження № 61-21277ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Щербак Ю. В., ОСОБА_2 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2019 року у складі судді Наумик О. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Кішкіної І. В.,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою з вимогою про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - державний виконавець), яка виразилася у ненадісланні йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що, незважаючи на відсутність доказів надіслання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, судом враховано, що про свій обов'язок утримувати сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник обізнаний не лише в силу закону, а й внаслідок рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 17 жовтня 2005 року, яким на ОСОБА_1 покладений обов'язок зі сплати аліментів на користь стягувача. Судом першої інстанції встановлено, що про ухвалення судом такого рішення, набрання ним законної сили заявнику відомо, про що свідчать його дії з оскарження процесуальних рішень суду та дій (бездіяльності) державних виконавців з виконання цього рішення. Суд першої інстанції зробив висновок, що заявник обізнаний про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення аліментів, про що свідчить його власноручний підпис у попередженні про відповідальність за ухилення від сплати аліментів, надану ним державному виконавцю 27 травня 2019 року. Судом першої інстанції не встановлено порушень прав заявника під час здійснення виконавчого провадження. За наведених обставин суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення скарги. Також суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, встановив, що скарга подана з порушенням процесуального строку, встановленого статтею 449 ЦПК України.
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалося тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення вимог скарги, оскільки державним виконавцем у визначеному Законом України «Про виконавче провадження» порядку направлялася сторонам виконавчого провадження оскаржувана постанова, разом з цим заявником не доведено порушення його прав під час проведення виконавчих дій та ухвалення державним виконавцем оскаржуваної постанови. Додатково судом апеляційної інстанції враховано, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що боржник обізнаний про відкрите виконавче провадження. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що посилання в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції на пропуск заявником процесуального строку на звернення зі скаргою є недоцільним, проте такий висновок суду не впливає на правильність інших висновків, зроблених за результатами розгляду скарги по суті.
ОСОБА_1 25 листопада 2019 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що обов'язок державного виконавця направити копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, визначений положенням статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що ненадісланням оскаржуваної постанови державного виконавця порушено його право на доступ до автоматизованого системи виконавчого провадження. Також, зазначає, що суд першої інстанції відмовив у задоволені скарги не по суті, а з підстав пропуску процесуального строку на звернення із скаргою. Посилання суду першої інстанції на попередження державного виконавця, у якому міститься підпис заявника, є безпідставним, оскільки таке попередження не є процесуальним документом виконавчого провадження, а тому не є належним доказом.
Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій дають підстави для висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач; якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зі змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності таких рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-3058/2005, яка перебувала у розгляді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини в частині повного тексту судового рішення від 17 жовтня 2005 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця у розмірі ј частини від заробітку/доходу його батька, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 17 жовтня 2005 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 09 жовтня 2017 року видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Запорожець І. М. від 14 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 55139749 з виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від заробітку (доходів), щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2005 року до повноліття дитини.
Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Запорожець І. М. від 12 лютого 2019 року виконавчий документ у виконавчому провадженні № 55139749 повернуто стягувачу ОСОБА_2 за її письмовою заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Щербак Ю. В. від 18 квітня 2019 року за заявою стягувача ОСОБА_2 повторно відкрито виконавче провадження № 58935691 з виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 17 жовтня 2005 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від заробітку (доходів), щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2005 року до повноліття дитини, на підставі виконавчого листа від 06 березня 2019 року № 2-3058/2005.
За розрахунком на підставі виконавчого листа встановлено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 178 590, 66 грн.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 квітня 2019 року направлена на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для виконання та до відома за адресою, зазначеною у виконавчому листі, що підтверджується супровідним листом від 18 квітня 2019 року № 143-5/29452.
Щодо оцінки вимоги про бездіяльність державного виконавця, яка полягає у ненадісланні боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до статті 452 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, за змістом зазначених норм закону обов'язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Судами встановлено, що державним виконавцем копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 58935691 надіслана боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому листі, рекомендованим листом за вихідним № 14.13.-5/25452/1.
Разом з цим судами встановлено відсутність доказів, що така постанова надіслана боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ненадіслання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення порушує право заявника на доступ до автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.
Доступ до автоматизованої системи виконавчих проваджень є загальним, вільним та безоплатним, пошук у якій здійснюється за анкетними даними боржника.
Оскільки доводи касаційної скарги зводиться до того, що заявник не отримав копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, інших доводів заявник не зазначає, разом з цим не спростовує отримання такої постанови іншими засобами поштового зв'язку, суди зробили правильний висновок про відсутність порушень прав заявника у зазначеному виконавчому провадженні.
Суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили, що заявник, звертаючись до суду із скаргою, не зазначив, яким чином таке порушення призвело до позбавлення заявника можливості отримання захисту його прав та інтересів, чи перешкоджає ненадіслання йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом без повідомлення про вручення у реалізації своїм прав та свобод.
Отже, відсутність доказів про отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо направлення такої постанови рекомендованим листом без повідомлення про вручення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE (Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції) № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN (Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії), № 26737/95,
§ 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, їх зміст та обґрунтування, а також доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не встановлено неправильне застосування норм права.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її реалізації чи тлумачення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судового рішень не впливають.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Щербак Ю. В., ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.
С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко