Ухвала
06 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 760/23306/17
провадження № 61-4602св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне господарське об'єднання Консорціум
«Військово-будівельна індустрія»,
третя особа - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного господарського об'єднання Консорціум «Військово-будівельна індустрія»
(далі - ДГОК «Військово-будівельна індустрія»), з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд стягнути 2 033, 92 грн невиплаченої при звільненні компенсації за невикористану відпустку; 7 526, 19 грн індексації заробітної плати з вересня 2014 року до серпня 2017 року; 40 800, 00 грн недоплаченої заробітної плати при незаконному односторонньому зменшенні заробітної плати (істотних умов праці) відповідно до наказу від 20 жовтня 2014 року № 51; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня ухвалення рішення судом; 769, 22 грн ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за 30 та 31 серпня 2017 року; 20 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ДГОК «Військово-будівельна індустрія» на користь ОСОБА_1 . 2 033, 92 грн компенсації за невикористану відпустку, 7 526, 19 грн індексації, 10 107, 60 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 2 033, 92 грн, виходив з того, що відповідач не спростував, що на момент звільнення позивач не використав 8 днів щорічної відпустки. Також, судом встановлено, що позивач 31 січня 2017 року та 13 червня 2017 року звертався до голови ліквідаційної комісії із заявою про проведення індексації його заробітної плати, разом з цим відповідачем у судовому засіданні не оспорено сума індексації та право позивача на її отримання, а тому вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню. Суд першої інстанції, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та врахував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16. Суд, врахувавши характер та обсяг страждань позивача, зробив висновок про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 1 000, 00 грн. Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд зробив висновок, що позивач ознайомлений із наказом відповідача щодо зміни розміру його заробітної плати, тобто погодився із змінами в оплаті праці, та врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 лютого 2018 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову про стягнення заробітної плати скасовано, постановлено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ДГОК «Військово-будівельна індустрія» на користь ОСОБА_1 заробітну плату з 31 серпня 2017 року у сумі 384, 61 грн. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та розподілу судових витрат змінено. Збільшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню, з 10 107, 60 грн до 32 765, 31 грн. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Переглядаючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції зробив висновок про доведеність позовних вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати за 31 серпня 2017 року у розмірі 384, 61 грн. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 квітня 2016 року, а тому розмір належних до виплати позивачу сум збільшено з 10 107, 60 грн до 32 765, 31 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розраховуючи його у відсотковому співвідношенні від заявленої суми, тобто має місце неправильне застосування норм матеріального права. Також неправильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що зменшення посадового окладу позивача відбулось відповідно до наказу відповідача, який не оскаржувався, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення 40 800, 00 грн недоплаченої заробітної плати.
Отже, заявник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, зокрема у частині визначення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обрахованого за правилами статті 117 КЗпП України із застосуванням принципу співмірності.
ІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У травні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому ДГОК «Військово-будівельна індустрія» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанови залишити без змін.
У червні 2019 року надійшли заперечення на відзив ДГОК «Військово-будівельна індустрія», в яких ОСОБА_1 просить залишити без розгляду відзив відповідача, відправлений із порушенням строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів зробила висновок про необхідність зупинення провадження у справі з огляду на таке.
На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 761/9584/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, направленої з підстав наявності виключної правової проблеми, пов'язаної із застосуванням положень статті 117 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2018 року справа № 761/9584/15-ц (провадження № 61-27597св18) передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року.
Направляючи справу № 761/9584/15-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначив, що предметом спору є, зокрема, застосування положень статті 117 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та застосування принципу співмірності та зменшення його розміру, при відсутності спору про розмір належних до виплати сум після звільнення працівника і задоволенні таких позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, оскільки вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум судом задоволено в повному обсязі, тому й підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у суду не було.
Даючи оцінку обставинам справи, що переглядається, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду визнає за обґрунтоване зупинити касаційне провадження у цій справі.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, до закінчення перегляду справи.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 10 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у цивільній справі № 760/23306/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного господарського об'єднання Консорціум «Військово-будівельна індустрія», третя особа - Міністерство оборони України, про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, індексації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 761/9584/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
А С. Олійник
В. В. Яремко