Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 766/1760/17
провадження № 61-26977св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 рокуу складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланова О. В., Орловської Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна» (далі - ТОВ «ТНТ Україна») про захист прав споживачів, посилаючись на те, що у вересні 2016 року до нього звернувся знайомий, який проживає в Індії, з проханням купити в торговельній мережі мікрофони марки «ЛА» та надіслати до нього в Індію. Він придбав указаний товар в кількості 71 одиниці та обрав міжнародну компанію експрес-доставки TNT Express з українським офісом. Оскільки ТОВ «ТНТ Україна» не має свого офісу в місті Херсоні, то для доставки посилки до офісу товариства в Київській області він скористався послугами іншої компанії - «Міст-експрес». 28 грудня 2016 року кур'єр компанії «Міст-експрес» прийняв у нього посилку вагою 5 кг з вкладеним вартістю 269,80 доларів США, про що розписався у проформі-інвойсі. 29 грудня 2016 року посилку доставлено до офісу ТОВ «ТНТ Україна» для подальшого відправлення за кордон і присвоєно № GD322083053WW. На інтернет-сайті відповідача міститься інформація про те, що посилку № GD322083053WW відправлено до Нью- Делі (Індія) з приблизною датою доставки 03 січня 2017 року, однак ця інформація є неправдивою, оскільки вказане пересилання отримувачу не відправлено. Він неодноразово звертався до відповідача за телефоном, однак отримував відповідь, що посилка проходить митний кордон. Також він двічі звертався до ТОВ «ТНТ Україна» електронною поштою з вимогами пояснити, де знаходиться посилка, причини її невідправлення, повернення відправлення, але жодної відповіді не отримав. Вважає, що посилка відповідачем втрачена або її вкладення незаконно привласнено співробітниками компанії. У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків йому завдано шкоди в розмірі 269,80 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 7 336,40 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь вказані кошти, витрати на правову допомогу, а також визнати, що ТОВ «ТНТ Україна» було порушено права споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про стан виконання замовленої послуги.
В запереченні на позовну заяву ТОВ «ТНТ Україна» зазначило, що 03 січня 2017 року співробітниками Київської митниці Державної фіскальної служби було проведено митний огляд міжнародного експрес-відправлення № GD322083053WW і 09 лютого 2017 року складено протокол про порушення митних правил № 0069/125000016, внаслідок чого відправлення позивача було тимчасово вилучено. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про втрату його відправлення товариством не відповідають дійсним обставинам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вилучення вантажу відбулося за обставин, які не залежали від ТОВ «ТНТ Україна».
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вина відповідача у невиконанні обов'язків за договором перевезення не доведена, а відправлення за № GD322083053 було вилучено Київською митницею Державної фіскальної служби у зв'язку з порушенням позивачем митних правил, передбачених статтею 473 Митного кодексу України. Посилання позивача на порушення відповідачем вимог пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки митною службою вилучені всі документи щодо відправлення № GD322083053WW і позивач був обізнаний про складений відносно нього протокол про порушення митних правил.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 960 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не врахували, що 19 січня 2017 року він звернувся до ТОВ «ТНТ Україна» із заявою про припинення дії договору з перевезення вантажу, а сам вантаж було вилучено на підставі протоколу Київської митниці Державної фіскальної служби від 09 лютого 2017 року, тобто після розірвання договору. Оскільки відповідач на власний розсуд вчинив дії, які виходять за межі договору, то саме товариство має нести відповідальність за неповернення вантажу. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що порушення митного законодавства підтверджено протоколом Київської митниці Державної фіскальної служби від 09 лютого 2017 року, є безпідставним, оскільки наявність таких порушень може бути встановлена лише відповідним судовим рішенням, а не протоколом митниці. ТОВ «ТНТ Україна» не надавало будь-якої інформації на його звернення, а про наявність протоколу від 09 лютого 2017 року йому стало відомо лише в червні 2017 року, тому висновки судів про відсутність порушень його прав як споживача є помилковими. Крім цього, апеляційним судом стягнуто з нього судовий збір і не враховано, що згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області та зупинено до закінчення касаційного провадження у справі виконання постанови Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 960 грн.
16 липня 2019 року справа № 766/1760/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (частина перша статті 919 ЦК України).
Згідно зі статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Судами встановлено, що згідно з проформою-інвойсом від 27 грудня 2016 року № 1 кур'єр компанії «Міст-експрес» прийняв у ОСОБА_1 посилку вагою 5 кг з вкладеним вартістю 269,80 доларів США.
29 грудня 2016 року посилку доставлено до офісу ТОВ «ТНТ Україна» для подальшого відправлення в Індію, отримувачу Jupitor Tools, K-55, New Delhi (Contact name: Surjeet Singh) і посилці присвоєно № GD322083053WW.
Згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03 січня 2017 року, складеним посадою особою Київської митниці Державної фіскальної служби, під час проведення митного огляду міжнародного експрес-відправлення, яке переміщувалося з України до Індії відповідно до міжнародного транспортного документа № GD322083053WW від 28 грудня 2016 року, виявлено ларінгофони авіаційні «ЛА-5» в кількості 71 шт.
09 лютого 2017 року головним державним інспектором другого відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Київської митниці Державної фіскальної служби Васик Р. В. відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0069/125000016/17. В протоколі зазначено, що 03 січня 2017 року співробітниками Київської митниці Державної фіскальної служби проведено митний огляд міжнародного експрес-відправлення в зоні митного контролю відділу митного оформлення № 2 митного поста «Східний термінал» Київської митниці Державної фіскальної служби, яке переміщувалося з України до Індії, відповідно до міжнародного транспортного документа № GD322083053WW від 28 грудня 2016 року, відправник - Oleg Fudin, 2 Slobodka str, 84 Kherson Ukraine, отримувач - Jupitor Tools, K-55, New Delhi (Contact name: Surjeet Singh). 03 січня 2017 року з метою попередження вчинення злочину на адресу Київської митниці Державної фіскальної служби надійшло інформування Головного управління Служби безпеки України в місті Києві та Київській області № 51/24-6. В ході спільного огляду міжнародного експрес-відправлення № GD322083053WW було виявлено ларінгофони авіаційні «ЛА-5» в кількості 71 шт. До Київської митниці Державної фіскальної служби надійшов лист від 23 січня 2017 року № 51/12-481 слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України в місті Києві та Київській області щодо розслідування кримінального провадження № 22016101110000231 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 333 Кримінального кодексу України. Згідно з висновком щодо попередньої експертизи товару в галузі державного експортного контролю, наданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіатехсервіс» в особі штатного експерта директора Куцакова О. А., надані для вивчення предмети є авіаційним технічним майном, а саме: ларінгофони авіаційні «ЛА-5», які призначені для використання як складова частина шлемів льотних типу ШЛ-61, ШЛ-78, ШЛ-82. Даний тип майна призначений для використання в апаратурі зв'язку військових літаків та вертольотів різних модифікацій. Вказане майно є товаром військового призначення, яке допущено для цивільного використання. Міжнародні передачі цих товарів, згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 (із змінами) «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», здійснюються в порядку, встановленому для товарів подвійного використання. Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 86 (із змінами) «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» міжнародна передача товарів подвійного використання може здійснюватися суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів або іноземним суб'єктом господарської діяльності за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю. Неотримання цих дозвільних документів є порушенням законодавства у галузі державного експортного контролю. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив порядок переміщення товарів відповідно до статті 196 Митного кодексу України. Таким чином, в діях громадянина ОСОБА_1 , відправника поштового відправлення № GD322083053WW, наявні ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 473 Митного кодексу України. На підставі статті 511 Митного кодексу України за цим протоколом тимчасово вилучено: ларінгофони авіаційні «ЛА-5» в кількості 71 шт; міжнародний транспортний документ № GD322083053WW; товарний чек від 25 вересня 2016 року б/н; проформа-інвойс від 27 грудня 2016 року № 1; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03 січня 2017 року щодо міжнародного транспортного документа № GD322083053WW; реєстр розміщення міжнародного експрес-відправлення в ТОВ «ТНТ Україна».
10 січня 2017 року ОСОБА_1 направив ТОВ «ТНТ Україна» електронного листа, в якому просив надіслати йому копію рішення державного органу про заборону відправлення його посилки № GD322083053WW з України.
В цей же день ТОВ «ТНТ Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що його претензія прийнята в роботу і відповідь буде надана протягом 30 днів.
19 січня 2016 року ОСОБА_1 направив ТОВ «ТНТ Україна» електронного листа, в якому просив протягом доби повернути йому посилку № GD322083053WW за адресою відправлення, оскільки отримувач Jupitor Tools відмовився від неї.
Листом від 23 січня 2017 року ТОВ «ТНТ Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що його заяву передано на розгляд відповідальним особам і про наслідки розгляду його проінформують.
В подальшому листом від 02 лютого 2017 року ТОВ «ТНТ Україна» повідомило ОСОБА_1 про те, що з усіма питаннями щодо його вантажу він має звертатися до митниці.
Статтею 196 Митного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не можуть бути пропущені через митний кордон України: 1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом; 2) товари, на пропуск яких відповідно до закону потрібні дозволи інших державних органів, за відсутності цих дозволів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також харчових продуктів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та в порядку, встановлених статтею 376 та частиною другою статті 378 цього Кодексу); 3) товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Перевізник зобов'язаний здійснити зворотне вивезення товарів, ввезення і транзит яких на митну територію України заборонений.
Відповідно до статті 473 Митного кодексу України пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу, - тягне за собою конфіскацію цих товарів.
Згідно з частинами першою-другою статті 511 Митного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених статтями 471-473, 476, 482-484 цього Кодексу, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Генеральними умовами перевезень та надання інших послуг TNT передбачено, що TNT не несе відповідальності за втрату чи пошкодження вантажу, що виникли за обставин, які не залежать від TNT, до яких слід відносити, зокрема дії чи бездіяльність з боку замовника, третьої сторони або державних органів, злочинні дії та/або приховані дефекти чи внутрішній порок, властивий вмісту вантажу (пункт 9.3.2).
Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що вина відповідача у невиконанні обов'язків за договором перевезення відсутня, оскільки міжнародне експрес-відправлення № GD322083053WW було вилучено Київською митницею Державної фіскальної служби у зв'язку з порушенням позивачем митних правил, передбачених статтею 473 Митного кодексу України.
Встановивши, що Київською митницею Державної фіскальної служби були вилучені всі документи щодо міжнародного експрес-відправлення № GD322083053WW, в тому числі реєстр розміщення міжнародного експрес-відправлення в ТОВ «ТНТ Україна», суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів позивача про порушення відповідачем вимог пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не надавав будь-якої інформації на його звернення, не заслуговують на увагу та спростовуються наявним в матеріалах справи листом ТОВ «ТНТ Україна» від 02 лютого 2017 року, за змістом якого товариство повідомило ОСОБА_1 про те, що з усіма питаннями щодо його посилки № GD322083053WW він має звертатися до митниці. Крім цього, за змістом листів ОСОБА_1 від 10 січня 2017 року та від 19 січня 2016 року він не заперечував факт отримання від відповідача інформації щодо його посилки в телефонному режимі.
Посилання заявника на те, що саме відповідач має нести відповідальність за втрату вантажу, оскільки в період з 03 січня 2017 року по 09 лютого 2017 року не вчинив дій щодо виконання договору, є безпідставними, оскільки в зазначений період міжнародне експрес-відправлення № GD322083053WW вже перебувало в зоні митного контролю відділу митного оформлення № 2 митного поста «Східний термінал» Київської митниці Державної фіскальної служби, і проходження митного огляду від ТОВ «ТНТ Україна» не залежало, а відтак воно не мало вчиняти будь-яких дій щодо виконання договору в зазначений період.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи по суті спору аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору по суті відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Разом з тим Верховний Суд не може погодитися з рішенням апеляційного суду в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою судді Апеляційного суду Херсонської області від 23 січня 2018 року на підставі частини першої статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір» позивачу було відстрочено до ухвалення судового рішення сплату судового збору в розмірі 960 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
З урахуванням відмови в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 960 грн.
Такий висновок суду не відповідає вимогам законодавства, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Висновок про те, що споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1 та стягнувши з нього в дохід Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 960 грн, апеляційний суд не взяв до уваги наведені обставини та норми права, не врахував, що позивач звільнений від сплати судового збору як споживач.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено неправильне застосування норм ЦПК України та Закону України «Про захист прав споживачів», оскаржувана постанова апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 960 грн підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 960 грн скасувати.
В решті рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов
Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов