Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 489/2055/19
провадження № 61-18090св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва у складі судді Коваленка І. В. від 13 травня 2019 року, постанову Миколаївського апеляційного суду в складі колегії суддів: Лисенка П. П., Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., від 09 вересня 2019 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . 31 жовтня 2018 року за заявою ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем п'ятої черги, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. ( далі - приватним нотаріусом Київського МНО Швецем Р. О.) відкрито спадкову справу № 63241569. До складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_1 . Вказував, що він є спадкоємцем четвертої черги, після смерті ОСОБА_3 , тому 02 квітня 2019 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Вказував, що ОСОБА_2 ніякої допомоги ОСОБА_3 з утримання не надавала, тому просив суд усунути ОСОБА_2 від права спадкування за законом, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від спадкування за законом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Розпочато підготовче провадження.
Призначено підготовче судове засідання у справі в порядку загального позовного провадження.
Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вона подана відповідно до вимог цивільного процесуального закону, та підсудна саме Ленінському районному суду м. Миколаєва, оскільки на запит суду відділ обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Миколаївській області надано інформацію щодо місця проживання ОСОБА_2 саме на території Ленінського району міста Миколаєва.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2019 року про відкриття провадження - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з вимогами частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місці її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. При цьому суд вказав, що підсудність з приводу нерухомого майна врегульована положенням статті 30 ЦПК України, однак спір про усунення від права на спадкування за законом не можна вважати спором щодо нерухомого майна, а тому він повинен вирішуватися не за правилами про виключну підсудність, а за правилами про загальну підсудність, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Крім того, місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити рішення про направлення справи для розгляду до Печерського районного суду міста Києва.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права. Вказувала, що до складу спадщини входить нерухоме майно, а саме: квартира, розташована в АДРЕСА_2 . Спір виник між сторонами з приводу набуття права власності на нерухоме майно, спосіб набуття права власності - спадкування. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції повинен був застосувати положення статті 30 ЦПК України, а суд апеляційної інстанції при вирішенні спору щодо підсудності повинен врахувати висновки, викладені в пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» .
Вказує, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням вимог статей 30, 31, 263 ЦПК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 09 жовтня 2019 року визначено суддю-доповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус КМНО Швець Р. О. про усунення від права на спадкування.
Підставою позову зазначено те, що спір виник з приводу усунення від спадкування за законом спадкоємця ОСОБА_2 на майно, яке залишилося після смерті спадкодавця ОСОБА_3
До складу спадщини входить нерухоме майно, а саме: квартира, розташована в АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Разом з тим відповідно до пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності може бути оскаржена в касаційному порядку.
Статтею 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такий висновок викладено в пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».
Встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належало Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.99).
Оскільки спір виник з приводу усунення спадкоємця від набуття права власності на нерухоме майно (його частки) у порядку спадкування, яке територіально розташоване у Печерському районі м. Києва, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір слід розглядати за правилами загальної підсудності, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а не за місцем знаходження нерухомого майна.
Верховний Суд не може погодитися із висновками апеляційного суду щодо визначення підсудності у цій справі за частиною першою статті 27 ЦПК України - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування фізичної особи, оскільки в таких справах застосовуються правила загальної підсудності лише у разі подання позову про усунення від спадкування, якщо до складу спадщини не входить нерухоме майно. Позовна заява та матеріали справи (а.с. 99) свідчать, що спадкодавцю на праві спільної часткової власності належала квартира, територіально розташована у Печерському районі м. Києва.
ОСОБА_2 до матеріалів апеляційної скарги долучила витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якого встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належала Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Отже, висновки суду апеляційної інстанцій про те, що позов ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами загальної підсудності - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , є помилковими, а постанова прийнята з порушенням вимог статей 30, 31, 263 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки під час перегляду справи в апеляційному порядку було документально підтверджено місцезнаходження спірного майна, то постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова Б.І.Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець