Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 464/1754/18
провадження № 61-18035 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, військово-медичний клінічний центр Західного регіону, Львівська міська рада, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрийська 99», орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, військово-медичний клінічний центр Західного регіону, про усунення перешкод у користуванні житловою площею.
Позовна заява мотивована тим, що з 1979 року квартира АДРЕСА_1 закріплена за 1120 окружним військовим госпіталем Міністерства оборони України та використовувалась як гуртожиток для проживання військовослужбовців та працівників вказаного медичного закладу.
У 1996 році їй було надано право на зайняття ліжко-місця у квартирі АДРЕСА_1 , як працівнику медичного закладу, та зареєстровано її проживання у вказаній квартирі. Вищезазначена квартира складається з трьох кімнат, разом з нею право на зайняття ліжко-місця мають: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Фактично спірною квартирою користуються лише відповідачі, які проживають з сім'ями у своїй кімнаті, чим чинять їй перешкоди у користуванні жилим приміщенням. У вказаній квартирі знаходяться її особисті речі, іншого житла вона немає.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні жилим приміщенням (ліжко-місцем) у квартирі АДРЕСА_1 та надати їй доступ до вказаної квартири.
У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: Львівська міська рада, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрийська 99» (далі - ОСББ «Стрийська 99»), орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, військово-медичний клінічний центр Західного регіону, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у 2007 році будинок АДРЕСА_2 передано у комунальну власність територіальної громади м. Львова, він перебуває на балансі ОСББ «Стрийська 99». Вона зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 зі своєю сім'єю. Крім неї, у вищевказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та діти останньої: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які народились та постійно проживають за кордоном. Відповідачі не проживають у квартирі тривалий час, що підтверджується актами ОСББ «Стрийська 99», вони не оплачують житлово-комунальні послуги, їх особистих речей у квартирі немає, останні більше як десять років не виявляли бажання проживати у спірній квартирі.
Таким чином, вважала, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та діти останньої: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у зв'язку з вищевказаними обставинами та на підставі статей 71, 72 ЖК УРСР втратили право користування спірною квартирою.
З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування зазначеною квартирою.
Протокольною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року у складі судді Бойко О. М.у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог про усунення їй перешкод у користуванні жилим приміщенням посилалась на те, що вона зареєстрована у вказаній квартирі, проте остання не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили, по-перше, про статус спірного житла як гуртожитку, а, по-друге, про прийняття рішення щодо її вселення та видачу їй ордеру на вселення. Сам лише факт реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі не підтверджує набуття нею права на користування цим жилим приміщенням, у тому числі з огляду на відсутність ордеру на вселення. Крім того, остання у 1997 році добровільно залишила спірну квартиру та з цього часу у ній не проживала, не сплачувала комунальні послуги, до 2017 року не виявляла наміру проживати у цій квартирі.
ОСОБА_3 не надано доказів, які б підтверджували прийняття рішення щодо її вселення та видачу їй ордеру на вселення у спірну квартиру чи укладення з нею договору найму, тобто нею не доведено факт порушення її житлових прав. Такі обставини як її реєстрація у спірній квартирі, проживання протягом тривалого часу, фактичне виконання обов'язків наймача житла за відсутності інформації про підстави її вселення у спірне житло не свідчать про порушення прав останньої. Враховуючи те, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, є комунальною власністю територіальної громади м. Львова, ця квартира теж є комунальною власністю. Оскільки в інтересах територіальної громади діє Львівська міська рада, тому саме остання може заявляти вимоги про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 такими, що втратили права на користування квартирою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано. Зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловою площею (ліжко-місцем) у квартирі АДРЕСА_1 , надавши їй доступ до вказаної квартири. У решті рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що сторони були вселені у спірне житлове приміщення, як в гуртожиток, за згодою попереднього власника, зареєстровані у ньому з правом зайняття ліжко-місця, новий власник будинку з вимогами про порушення своїх прав не звертався. ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні спірною квартирою (ліжко-місцем), у тому числі не дають можливості зайти у квартиру, що не заперечувалося ОСОБА_3 , яка вказувала про те, що не може надати доступу до квартири невідомій особі.
Проживання ОСОБА_3 протягом тривалого часу та фактичне виконання обов'язків наймача житла не дають їй права чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні житловим приміщенням, яка вселена на тих самих підставах та зареєстрована у ньому.
Інші учасники справи судове рішення в апеляційному порядку не оскаржили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_3 судові рішення у частині відмови у задоволенні її зустрічного позову не оскаржила, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України вони у касаційному порядку у цій частині не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 464/1754/18 з Сихівського районного суду м. Львова.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2019 року зазначену справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира використовувалась як гуртожиток для проживання працівників військового госпіталю, проте статусу гуртожитку чи службового житла за нею не закріплено. ОСОБА_7 не проживала у вказаній квартирі понад 6 місяців, а саме більше 22 роки. ОСОБА_3 протягом 15 років зареєстрована і фактично проживає у спірній квартирі з чоловіком та двома малолітніми дітьми, сплачує за комунальні послуги. ОСОБА_7 забезпечена житлом і її вселення після стількох років відсутності порушить права її сім'ї.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У віданні житлового фонду квартирного-експлуатаційного відділу м. Львова перебував будинок по АДРЕСА_2 та належав до відомчого житлового фонду Міністерства оборони України.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 29 грудня 2005 року № 3028 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду, об'єктів інфраструктури та інженерного забезпечення квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова» та Директиви Міністра оборони України від 20 березня 2006 року № Д-8 «Про безоплатну передачу військового майна у комунальну власність територіальної громади м. Львова» житловий будинок АДРЕСА_2 згідно з актом приймання-передачі від 23 листопада 2007 року переданий у комунальну власність територіальної громади м. Львова.
Згідно з довідкою ОСББ «Стрийська 99» від 03 лютого 2018 року квартира АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат, житловою площею 38,33 кв. м, коридору, кухні, туалету та ванни. Загальна площа - 67,8 кв. м.
У вищевказаній квартирі зареєстровані: 19 вересня 1995 року ОСОБА_2 ліжко/ОСОБА_1 ліжко/ОСОБА_3 ліжко-місце, ОСОБА_4 ліжко/місце, та неповнолітні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Тобто стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо) (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»).
Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону фактичні обставини у справі, від яких залежить правильність вирішення спору, не встановив, належним чином не перевірив доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 у 1997 році добровільно залишила спірну квартиру та з цього часу у ній не проживала, не сплачувала за комунальні послуги, до 2017 року не виявляла наміру проживати у ній.
Таким чином, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону не врахував, що відмова у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 не свідчить про те, що не треба перевіряти, чи з поважних причин ОСОБА_1 була відсутня у спірній квартирі понад встановлений ЖК УРСР строк, а саме більше ніж 20 років.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити чи можливо вселяти ОСОБА_1 у спірну квартиру, яка у ній більше 20 років не проживала, та в якій на законних підставах зареєстрована і проживає понад 15 років ОСОБА_3 разом зі своєю сім'єю. Крім того, між вказаними особами існує спір щодо права користування цією квартирою.
Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справина новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова
Р. А. Лідовець