Справа №369/11316/19 Головуючий в суді І інстанції - Лисенко В.В.
Провадження №33/824/3945/2019 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
09 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Терехова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року, -
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384 грн. 20 коп. на користь держави.
Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26.08.2019 року приблизно о 16 год. 20 хв. на автодорозі М06 33 км в Київській області в напрямку м. Києва, керував транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням законодавства та порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апелянт зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду, навпаки він наполягав на його проходженні в медичній установі. У працівників поліції був відсутній Драгер та вони викликали інший екіпаж, який вони чекали близько 40 хвилин. Однак в них також був відсутній вказаний прилад. Крім того, працівники поліції направляли його проїхати на медичне освідування до Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», куди він погодився поїхати. Однак до поліцейських надійшов виклик та вони змінили своє рішення, наказавши їхати до м. Бородянки. Фактично працівники поліції відмовились їхати з ним до Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», в зв'язку з чим він був змушений це зробити самостійно. В той же день, 26.08.2019 року він отримав висновок, в якому зазначено, що він не перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Однак, суд першої інстанції не прийняв даний висновок до уваги. Судом першої інстанції також не було допитано осіб, які зазначені як свідки в протоколі про адміністративне правопорушення. При наявності таких порушень норм матеріального та процесуального права постанову суду першої інстанції не можна вважати законною.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 та його захисника Терехова М.С., на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав. Пояснив, що він не ухилявся від проходження медичного огляду, навпаки наполягав на його проходженні. Однак відмовився його пройти в Бородянській центральній районній лікарні, куди його направили працівники поліції, оскільки поспішав до м. Києва. Натомість самостійно пройшов освідування в Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія», за результатами якого було встановлено, що він не перебуває в стані наркотичного сп'яніння.
Його захисник у суді апеляційної інстанції повідомив, що зазначені у протоколі відомості не відповідають фактичним обставинам справи.
Однак, зазначені показання ОСОБА_1 та його захисника оцінюються апеляційним судом критично, адже вони повністю спростовуються матеріалами провадження.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №139094 від 26.08.2019, ОСОБА_1 26.08.2019 року приблизно о 16 год. 20 хв. на автодорозі М06 33 км в Київській області в напрямку м. Києва, керував транспортним засобом «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.1).
Вказане правопорушення сталося на території Бородянського району Київської області, в зв'язку з чим його було направлено на освідування до Бородянської центральної районної лікарні (а.с.2).
При цьому відмова ОСОБА_1 він проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 26.08.2019 року (а.с.3).
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Попри невизнання вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими.
Крім того, висновок Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» не є належним доказом невинуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки приписами п.9 розділу ІІ «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, встановлено, що подібний огляд може бути проведений не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Крім того, відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП, огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Також вказані норми не містять положень про те, що водій може самостійно обирати медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Оскільки відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посилання апелянта на відсутність у його діях складу вказаного правопорушення із огляду на те, що він був тверезий суперечать вимогам закону.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.
Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль