Справа № 755/5685/19 Головуючий в суді І інстанції Марфін Н.В.
Провадження № 22ц-824/14505/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
05 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Гановської А.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року про відмову у прийнятті заяви про скасування судового наказу у справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати судовий наказ, який видано 25 квітня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, а судовий наказ видано безпідставно та всупереч вимогам закону.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що місцевим судом не було враховано, що ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження вимог, викладених в заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини і суд не врахував стану здоров'я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявність у нього інших дітей та інших обставин, що мають істотне значення, крім того суд, відмовивши у прийнятті його заяви, необґрунтовано послався на відсутність у нього права на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення аліментів, через що вважає ухвалу незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника за судовим наказом про стягнення аліментів відсутнє право на звернення до суду із заявою про його скасування, тому у прийнятті заяви про скасування судового наказу про стягнення аліментів необхідно відмовити та роз'яснити заявнику його право на звернення до суду із позовом відповідно до частини 8 ст. 170 ЦПК України, а у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у відповідному порядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.63).
У подальшому, ОСОБА_1 подав заяву про скасування вказаного судового наказу, посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, а судовий наказ видано безпідставно та всупереч вимогам закону без дослідження істотних обставин справи (а.с.66).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України, удовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ст.. 170 Цивільного процесуального кодексу України, Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч. 7, 8 ст. 170 Цивільного процесуального кодексу України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскільки процесуальним законом не передбачено права боржника на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення аліментів, який виданий на підставі п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, і у такому разі передбачено право боржника на звернення до суду із позовом відповідно до частини 8 ст. 170 ЦПК України, або на перегляд цього судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України, через що місцевий суд постановив законну і обґрунтовану ухвалу про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 .
Доводи апелянта про те, що, відмовивши у прийнятті його заяви, суд першої інстанції порушив його процесуальні права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Інші доводи апелянта зводяться до незгоди по суті із судовим наказом, до переоцінки доказів на незгоди із висновками суду першої інстанції та їх оцінкою, тому не можуть бути підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали місцевого суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: