Справа № 360/1650/19 Головуючий в суді І інстанції - Гумбатов В.А.
Провадження № 33/824/4211/2019 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
29 листопада 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.
секретар: Ганжа В.В.,
за участю:
особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Калинівка Носівського району Чернігівської області, громадянку України, непрацюючу, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ,-
Як встановлено судом першої інстанції, 16 липня 2019 року о 16 год. 30 хв. на 37 км автодороги М-07 «Київ-Ковель», в напрямку м. Києва, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «LanciaYpsilon», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті із регульованим рухом не дотрималась вимог світлофора (зелена стрілка для руху з крайньої правої смуги руху) при тому, не надала переваги в русі автомобілю «DAF XF 95.430», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело в подальшому до зіткнення автомобіля «LanciaYpsilon», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля «DAF XF 95.430», д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , від керуванням ОСОБА_3 В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила п. 8.7.3. «е» ПДР України.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Бородянського районного суду Київської області від 10.10.2019 в частині визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що нею не було допущено порушень правил дорожнього руху так, як вона виїхала на перехрестя та повернувши праворуч продовжила рух в напрямку м. Київ, не на основній полосі руху, а рухалася на полосі якою позначається злиття транспортних потоків (дорожній знак 1.16.1), яка закінчується після автобусної зупинки і місце зіткнення також було на цій полосі, а не на основній полосі для руху. ОСОБА_1 виїхала на автодорогу після того, як впевнилася, що перешкод нікому не створює та побачивши, що для руху направо є законні підстави так, як остання виїхала на дорожній знак, який дозволяв такий рух. В даному місці по одній полосі в кожному напрямку, а не по дві полоси руху.
Також апелянт зазначає, що протокол та схема ДТП не відповідають дійсності.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити,
перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 8.7.3.«е» ПДР України передбачає, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.
Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.
За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція), Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 своїм правом скористалася, надала пояснення, заперечень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу, невідповідності щодо внесених відомостей до схеми місця ДТП не заявляла (а/с 5).
Первинні пояснення самої ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були ретельно перевірені в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, з яких вбачається вільне визначення останньою своєї позиції до вчиненого.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами.
Згідно ст.ст.9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №139231 від 16.07.2019 року (а/с 1), схемою місця ДТП, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортних засобів від 16.07.2019 року (а/с 2), письмовими поясненнями учасників ДТП. Відеозаписом з відео реєстратора автомобіля. Який рухався на даному перехресті, відеозапису з камер відеоспостереження магазинів.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить всі необхідні данні, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження певних об'єктів), що прямо закладено в диспозиції даної статті, усі вони перевірені та встановлені під час судового розгляду.
Фактично апелянтом оскаржується не оцінка її дій і наступні висновки щодо наявності вини, а те, що суддею не було дано оцінку діям іншого учасника ДТП - водія ОСОБА_2 , який, на переконання апелянта, порушив правила ПДР (здійснив перестроювання на перехресті). Разом з тим, оцінка дій водія ОСОБА_2 не є предметом розгляду вказаної справи. Будь-яка інформація на предмет того, що стосовно ОСОБА_2 складався протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил ПДР - відсутня. Навіть при умові (що не є фактом), що водієм ОСОБА_2 були порушені ПДР, це не виключає факт порушення ОСОБА_1 п. 8.7.3.«е» ПДР України, які призвели до зіткнення з іншим автомобілем.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови по доводам, наведеним у скарзі ОСОБА_1 .
Таким чином, суд, який розглядав справу, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Доказів при апеляційному перегляді постанови суду, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення не встановлено.
Як вбачається з письмових пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення апелянта та доводів самої скарги, вона фактично визнавала, що саме під її керуванням автомобіль «Lancia Ypsilon», здійснив зіткнення з автомобілем «DAF XF 95.430», доводи ОСОБА_1 про наявність вини іншого водія ДТП в даному випадку не мають значення, так як встановлено вину у вчиненні порушення саме з боку ОСОБА_1 , що не звільняє її від відповідальності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 Бородянським районним судом Київської області повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251,252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, яка відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Вид та розмір стягнення накладено судом у відповідності з вимогами ст.ст.23,33 КУпАП.
Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування чи зміни не встановлено, а тому апеляційні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Рудніченко