1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 02 грудня 2019 року апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянин України, тимчасово не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ст. 386 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою, до 22 вересня 2019 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також врахував усі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, здійснені слідчі та процесуальні дії, та ті, які на меті орган досудового розслідування має здійснити.
Вважаючи рішення слідчого судді незаконним та необґрунтованим, підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.
При цьому, підозрюваний просить звільнити його з під варти, зважаючи на те, що йому інкримінують діяння яких він не вчиняв, і утримують під вартою без будь-яких на те доказів.
Захисник, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Зокрема, захисник зазначає про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зважаючи на відсутність в матеріалах провадження належних та допустимих доказів на підтвердження цього.
Крім того, автор апеляційної скарги зауважує, що у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, слідчий та прокурор не надали суду аналізу особи підозрюваного, належним чином підтверджених доказів існування будь-яких ризиків, та не надали будь-яких доказів, зокрема, достатніх для переконання. Що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що сам по собі ступінь суспільної небезпеки злочинних дій підозрюваного, хоча і має вагомість, проте одна лише тяжкість злочинних дій не є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, ОСОБА_5 не отримував документи для виїзду за кордон, а паспорт громадянина України у нього вилучений під час затримання та приєднаний до матеріалів кримінального провадження. Крім того, підозрюваний вказав, що не має наміру впливати на свідків, потерпілих та інших підозрюваних, а також іншими способами перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, його мета - виключне сприяння органам досудового слідства і суду у повному, всебічному і об'єктивному розслідуванні кримінального провадження, а тому, він не може і не бажає вчинити будь-яке інше кримінальне правопорушення. Також, підозрюваний має сталі соціальні зв'язки, а саме, має похилих батьків.
На переконання захисника, зважаючи на особу підозрюваного, його сталі соціальні зв'язки, бажання сприяти органу досудового слідства та суду з метою об'єктивного проведення досудового розслідування та судового розгляду справи по суті, відсутність можливостей підозрюваного впливати на учасників процесу та хід досудового слідства та судового розгляду, слідчим суддею необґрунтовано застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби з огляду на особу підозрюваного, поза сумнівом, у повному обсязі може гарантувати належне виконання процесуальних обов'язків та належної поведінки підозрюваним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підозрюваного і його захисника не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 22 січня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018000000000123, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 364 КК України.
30 травня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ст. 386 КК України.
26 червня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру в участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, створеної з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у закінченому замаху на умисне знищення та пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, у перешкоджанні з'явленню свідка до органів досудового розслідування, примушуванні свідка до відмови від давання показань шляхом погрози знищення майна свідка, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ст. 386 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2019 року застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 липня 2019 року.
25 липня 2019 року прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду клопотання прокурора задоволено.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя, з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ст. 386 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень прокурором зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірним причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ст. 386 КК України, що є підставою для продовження застосування відносно підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджує існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, у тому числі у вигляді домашнього арешту, для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків та потерпілого, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на дані про особу підозрюваного, були відомі слідчому судді, враховані ним під час прийняття рішення, та не спростовують висновки суду про те, що останній може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Посилання захисника на те, що підозрюваний не має на меті впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення спрямованого на перешкоджання з'явленню свідків та примушуванню їх до відмови від давання показань.
Вищевикладене нівелює доводи захисника про недоведеність прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням судді щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку тримання під вартою, оскільки прокурор у повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Продовжуючи ОСОБА_5 строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_5 , під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, з матеріалів провадження не вбачається.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , даних про його особу в їх сукупності, продовжив підозрюваному строк тримання під вартою, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг підозрюваного та його захисника, навіть з урахуванням усіх викладених у них доводів, та скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді закінчився, та те, що метою застосування, і відповідно продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181,194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою, до 22 вересня 2019 року включно, залишити без змін, а апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , кожного окремо, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/824/4586/2019 Категорія: ст. 177 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1