03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/15154/2019
28 листопада 2019 року м. Київ
Справа № 757/55306/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2019 року, постановлену у складі судді Косенко А.В.,
у справі за заявою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики,
встановив:
13 травня 2019 року до Макарівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики.
04 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_5. подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
Забезпечити позов шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, яке належить на праві власності ОСОБА_4 ;
Забезпечити позов шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , в тому числі на: земельну ділянку, кадастровий номер 6122480400:05:002:0004, загальною площею - 0,0583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення загальною площею - 22,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 2; дачний будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 174, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру загальною площею - 32,1 кв.м., загальною вартістю - 45 739 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру загальною площею 37,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Заборонити до вирішення спору по суті суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями, провадити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на все майно, яке належить ОСОБА_4 .
Заборонити до вирішення спору по суті суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями, провадити будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , в тому числі щодо наступного майна: земельної ділянки, кадастровий номер 6122480400:05:002:0004, загальною площею - 0,0583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення загальною площею - 22,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 2; дачного будинку, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею - 174, 6 кв. м., загальною вартістю - 369 871 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири загальною площею - 32,1 кв.м., загальною вартістю - 45 739 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; квартири загальною площею 37, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, яке належить на праві власності ОСОБА_4 .
Забезпечено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , в тому числі на:
- земельну ділянку, кадастровий номер 6122480400:05:002:0004, загальною площею - 0,0583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення загальною площею - 22,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 2 ;
- дачний будинок, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею - 174,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру загальною площею - 32,1 кв.м., загальною вартістю - 45 739 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартиру загальною площею 37,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Заборонено до вирішення спору по суті суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями, провадити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на все майно, яке належить ОСОБА_4 .
Заборонено до вирішення спору по суті суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями, провадити будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , в тому числі щодо наступного майна:
- земельної ділянки, кадастровий номер 6122480400:05:002:0004, загальною площею - 0,0583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлового приміщення загальною площею - 22,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 2 ;
- дачного будинку, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею - 174,6 кв. м., загальною вартістю - 369 871 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартири загальною площею - 32,1 кв.м., загальною вартістю - 45 739 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартири загальною площею 37, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що заявником не обґрунтовано належними та достовірними доказами необхідність забезпечення даного позову, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі. У заяві не наведено жодних доказів того, що відповідачі будуть ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.
При винесенні оскаржуваної ухвали судом не враховано, що згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Представником позивача не зазначено чіткий перелік та вартість майна, на яке він просив накласти арешт. Клопотання про накладення арешту на все майно відповідачів, без його оцінки та деталізації, вказує лише на зловживання позивачем своїм правом забезпечення позову, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню. Також зазначена представником позивача в заяві та в подальшому судом в ухвалі вартість квартири, яка належить відповідачу, загальною площею 32,1 кв.м. в розмірі лише 45 739 грн., не відповідає дійсності та жодним чином не підтверджена.
Звертає увагу на те що, він не укладав жодного договору поруки із позивачем та відповідачем ОСОБА_4 , вказані особи йому не відомі. В рамках здійснення досудового розслідування, розпочатого за його заявою, слідчим було допитано в якості свідка відповідача ОСОБА_4 , яка повідомила, що позивач та відповідач ОСОБА_1 їй не відомі, договорів поруки з вказаними особами вона не укладала. Вказані обставини викликають сумніви щодо заявлених позовних вимог позивача та потребують детального дослідження судом. У зв'язку з чим застосування заходів забезпечення позову у даній справі можливе лише за наявності достатніх та обґрунтованих підстав для його застосування, які представником позивача не наведені, що не враховано судом при винесенні оскаржуваної ухвали.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду скасувати.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, будучи повідомленою про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомила, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за її відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку учасників справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення коштів за договором позики на загальну суму 9 000 000 грн. та судовий збір.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 05.07.2018 року між позикодавцем ОСОБА_2 та позичальником ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передала позичальнику у позику гроші в сумі 9 000 000 гривень на умовах строковості, зворотності та безпроцентності строком до 02.04.2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання позичальником свого зобов'язання. 05.07.2018 року з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання, встановленого договором позики між позикодавцем, позичальником та поручителем ОСОБА_1 , було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед позикодавцем за виконання позичальником свого обов'язку за договором позики, укладеним між позикодавцем і позичальником 05.07.2018 року. Передача позикодавцем та отримання позичальником позики у сумі 9 000 000 грн. підтверджується підписаним належними сторонами договором позики від 05.07.2018 року, відповідно до п. 4 якого, позичальник своїм підписом під цим договором підтверджує факт отримання ним від позикодавця грошей в сумі 9 000 000 гривень.
Позивач протягом строку дії укладених договорів неодноразово зверталась до відповідачів з усним проханням щодо своєчасного та належного повернення боргу, проте жодного разу чіткої відповіді не отримувала. Відповідно, жодних відомостей щодо внесення відповідачами грошових коштів на депозитний рахунок будь-якого приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу позивач не отримувала та жодних розписок про отримання грошей не надавала. Отже, жодних дій спрямованих на повернення боргу в повному чи частковому обсязі з боку відповідачів не було вчинено та станом на 18.04.2019 року грошове зобов'язання не виконано.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що відповідачі порушили умови зобов'язання та не здійснили жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості. Разом з тим, згідно з умовами укладених договорів позики та поруки відповідачі повинні були повернути, оскільки є солідарними боржниками, суму позики у розмірі 9 000 000 гривень до 02.04.2019 року.
Вказує, що на даний момент єдиним процесуальним механізмом для попередження ухилення від виконання можливого позитивного рішення суду у даній справі та відновлення порушених майнових прав позивача є застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке належить на праві власності відповідачам. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 може вільно розпоряджатися вищезазначеним нерухомим майном, та може його безперешкодно відчужити.
Отже, з метою попередження ускладнення чи унеможливлення виконання вірогідного рішення про задоволення позовних вимог, позивач змушений звернутися до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що предметом позову є вимоги про стягнення грошових коштів за договором позики у великому розмірі 9 000 000 гривень. Зазначене свідчить про те, що накладення арешту на все майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 повністю відповідає позовним вимогам, які заявляє позивач та є співмірним щодо розміру заборгованості.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є вимоги про стягнення грошових коштів за договором позики у розмірі - 9 000 000 гривень, а тому накладення арешту на все майно, яке належить на праві власності відповідачам повністю відповідає позовним вимогам, які заявляє позивач та є співмірним щодо розміру заборгованості. Враховуючи викладене, суд вважав, що невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідачі зможуть відчужити майно на користь інших осіб, а тому виконання вказаного рішення буде не можливим та обмежить права заявника на ефективний судовий захист.
Тому суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду - до розгляду справи по суті.
Однак погодитись у повному обсязі із висновками суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
В судовому засіданні судом апеляційної інстанції було оглянуто матеріали цивільної справи № 757/55306/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.
Згідно з інформаційними довідками із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2019, ОСОБА_1 на праві власності належить наступне майно: - земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 2 ; - дачний будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Враховуючи те, що оскільки між сторонами дійсно виник спір про стягнення коштів за договором позики та поруки, про що свідчить сам по собі факт звернення позивача до суду з цим позовом, та оскільки розмір позову є значним, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту та заборону відчуження на майно, що зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову в частині накладення арешту та заборону відчуження на майно, що зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 , є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення коштів в розмірі 9 000 000 грн., необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Разом з тим, подаючи заяву про забезпечення позову, представник позивача просив накласти арешт та заборону відчуження на все майно, з чого б воно не складалось та де б не знаходилось, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ; заборону до вирішення спору по суті суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями, провадити будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву у повному обсязі, суд першої інстанції не врахував, що відсутність переліку конкретно визначеного майна, на яке накладається арешт, вказівка про належність певного майна саме відповідачу ОСОБА_1 , відсутність відомостей про вартість такого майна, суперечать принципу співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню та у задоволенні заяви про заяви про забезпечення в частині накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалось та де б не знаходилось, яке належить на праві власності ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Крім того, в частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони до вирішення спору по суті суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями, провадити будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , також заява задоволенню не підлягає, оскільки застосований судом вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку, нежитлове приміщення, дачний будинок та квартири АДРЕСА_10 , є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового застосування заходів забезпечення позову заявлених позивачем у вигляді накладення арешту на майно, що зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 та заборону його відчуження, а саме: на земельну ділянку, нежитлове приміщення, дачний будинок та квартири АДРЕСА_10 .
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення факту наявності договору позики не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки такі обставини підлягають дослідженню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, яким буде надана належна правова оцінка у рішенні суду і такі не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів реальної загрози невиконання чиутруднення виконання можливого рішення суду у даній справі або ухилення від виконання можливого рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими з вищевикладених підстав, оскільки вказані дії власник нерухомого майна може вчинити у будь-який час і вони не потребують значного часу. Крім того, метою забезпечення позову є саме попередження недобросовісних дій відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності заходу забезпечення позову із пред'явленими позовними вимогами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивачем заявлено позов про стягнення боргу за договором позики та поруки, розмір якої є значним, а тому застосований судом спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту на конкретно визначене майно, що зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 , відповідає пред'явленим позовним вимогам.
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає частковому скасуванню ( щодо майна ОСОБА_1 ) з ухваленням нової постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, що зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 та заборону його відчуження, а саме - земельну ділянку, кадастровий номер 6122480400:05:002:0004; - нежитлове приміщення загальною площею - 22,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 2 ; - дачний будинок, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею - 174,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - квартиру загальною площею - 32,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - квартиру загальною площею 37,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2019 року - скасувати в частині: накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); заборони до вирішення спору по суті суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями, провадити будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Прийняти в цій частині постанову:
Заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики шляхом накладення арешту та оголошення заборони відчуження на все майно, що належить ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
На забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики накласти арешт та заборону відчуження на належне ОСОБА_1 наступне майно:
- земельну ділянку, кадастровий номер 6122480400:05:002:0004, загальною площею - 0,0583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення загальною площею - 22,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 2 ;
- дачний будинок, з господарськими будівлями та спорудами загальною площею - 174,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру загальною площею - 32,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартиру загальною площею 37,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
В задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення до виконання - три роки.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.