№ 33/824/3318/2019 Постанова винесена суддею Луценко О.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
26 вересня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Харченка С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Харченка С.В. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого помічником оператора в Компанії «ВОГ», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Згідно з постановою суду, 14 травня 2019 року о 20 год. 50 хв. по пр. Оболонському, 1-а в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконавши вимогу дорожнього знаку 5.16, та з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Харченко С .В ., вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного з'ясування усіх фактичних обставин справи та надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить її скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та що його зупинили працівники поліції, тому він не може бути притягнений до відповідальності по ст. 130 КУпАП.
Зокрема, зазначає, що 14 травня 2019 року близько 20 год. ОСОБА_1 , працюючи в таксі, на орендованому автомобілі привіз пасажирів до метро «Оболонь» по пр. Оболонському, 4 в м. Києві та, висадивши їх, знаходився біля автомобіля. До нього під'їхали працівники поліції та звинуватили його в тому, що декілька кілометрів тому, а саме в районі метро «Почайна», він неправильно здійснив поворот, чим порушив ПДР, але жодних доказів винуватості у вчиненні порушень ПДР з боку ОСОБА_1 працівники поліції не надали та в ході спілкування, працівники поліції у відповідь на те, що ОСОБА_1 не погоджувався зі звинуваченнями у порушенні ПДР, додатково звинуватили останнього в тому, що він має ознаки наркотичного сп'яніння та забрали в ОСОБА_1 ключі від орендованого автомобіля.
Таким чином, фактично на момент приїзду працівників поліції ОСОБА_1 не керував автомобілем і працівники поліції його не зупиняли. При цьому, на відео, що долучено до матеріалів справи, видно, що автомобіль ОСОБА_1 запарковано, відповідно до ПДР, на стоянці для автомобілів та, що ОСОБА_1 просить працівників поліції повернути йому ключі від автомобіля.
Крім того, з долученої до матеріалів справи постанови відносно ОСОБА_1 про порушення останнім ПДР, а саме вимог знаку 5.16, та з відео вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 запарковано до перехрестя, а тому ОСОБА_1 навіть гіпотетично не міг порушити ПДР, тому дана постанова за порушення ПДР відносно ОСОБА_1 не може бути доказом того, що він керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, а той факт, що ОСОБА_1 знаходився біля автомобіля не є тотожним факту керування автомобілем, тобто на нього було незаконно складено протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, зміст протоколу не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки матеріали справи відносно ОСОБА_1 мають декілька адрес. Зокрема, в постанові про порушення ПДР зазначено адресу: м. Київ, пр. Оболонський, 4, протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП містить адресу вчинення правопорушення: м. Київ, пр. Оболонський, 1А та адресу складання протоколу: м. Київ, пр. Оболонський, Оболонська площа, 4, і пояснення свідків надані за адресою: м. Київ, Оболонська площа, 4, при цьому, Оболонська площа в м. Києві відсутня. Отже, з матеріалів справи неможливо ідентифікувати, де саме було вчинено правопорушення та де саме було складено протокол відносно ОСОБА_1 , а тому, місце вчинення правопорушення та місце складання протоколу відносно ОСОБА_1 фактично не визначено.
Також копія протоколу, що вручена ОСОБА_1 , не відповідає оригіналу, що міститься в матеріалах справи, оскільки копія протоколу не містить пункту ПДР, що порушив ОСОБА_1 , тобто особа не знала та не розуміла в чому саме її звинувачують.
При цьому на відео, долученому до матеріалів справи працівниками поліції, проігнорована вимога щодо роз'яснення прав та обов'язків ОСОБА_1 , що також має наслідком повернення протоколу про адміністративне правопорушення до відповідного уповноваженого органу задля усунення його недоліків.
До того ж обвинувачення зазначене у протоколі є нечітким та незрозумілим, що в свою чергу не розкриває суті порушення з огляду на положення ст. 266 КУпАП, а тому протокол відносно ОСОБА_1 є безпідставним та незаконним.
Крім того, зазначає й те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не відмовлявся. Разом з тим, обвинувачення зазначене у протоколі є нечітким та незрозумілим, адже воно складається з декількох частин, а саме: був з ознаками наркотичного сп'яніння..., відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння... (невідомо у який спосіб) та не виконав вимогу д.з. 5.16, тому є незрозумілим, в чому саме обвинувачується водій: в тому, що він був з ознаками наркотичного сп'яніння, не виконав вимогу д.з. 5.16 чи у відмові від проходженні огляду (невідомо якого).
Оскільки у протоколі не сформульовано, у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров'я) ОСОБА_1 має пройти огляд на вимогу поліцейського, правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється), а невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле, а особа має право знати, в чому саме її звинувачують, щоб реалізувати право на захист.
Тому поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_1 .
При цьому, згідно з протоколом, жодної ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 виявлено не було, також відсутні ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 і на відео.
Крім того, у протоколі не зазначено, який порядок проходження огляду було запропоновано, оскільки формулювання «у встановленому законом порядку» не розкриває суті порушення з огляду на положення ст. 266 КУпАП.
Також у протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, а відсутність у працівників поліції спеціальних технічних засобів на встановлення стану наркотичного сп'яніння не є підставою для направлення особи до лікаря-нарколога без проведення такого огляду на місці для встановлення стану наркотичного сп'яніння, оскільки вищезазначене суперечить Інструкції, тобто порушується порядок проведення такого огляду та призводить до зловживання працівниками поліції своїми правами та обов'язками при складанні протоколів по ст. 130 КУпАП.
Більше того, працівники поліції не висували ОСОБА_1 саме вимогу пройти огляду лікаря-нарколога, а відразу повідомили останньому, що необхідно відмовитись та підписати протокол, оскільки в нього вилучать орендоване авто, а також не роз'яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду та не роз'яснили в чому саме він обвинувачується, та яка відповідальність настає у відповідності до ст. 130 КУпАП, та не дали змоги скористатись юридичною допомогою.
Щодо відео, яке долучене до матеріалів справи, то воно містить лише фрагмент того, як працівники поліції розповідають свідкам обставини справи без участі ОСОБА_1 , чим фактично грубо порушують процедуру огляду на стан сп'яніння.
Тому поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, що свідчить про недійсність такого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд.
Також не узгоджуються з протоколом і показання свідків, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів. Зокрема, у своїх письмових поясненнях свідки вказують, що в їх присутності водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (як алкогольного так і наркотичного) за допомогою приладу «Драгер», який фактично ОСОБА_1 ніхто не пропонував, згідно відео, тому дані пояснення суперечать протоколу та ставлять під сумнів показання цих свідків, у зв'язку з чим надані пояснення свідків не можна вважати достатнім і достовірним доказом. До того ж, показання свідків складені ними не власноручно, а на бланках та з виправленнями, одним почерком.
Окрім цього, ОСОБА_1 не відстороняли від керування, фактично його попросили написати розписку, що він не буде керувати, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, враховуючи наведені докази і аргументи у їх сукупності, дана справа підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Харченка С.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який на противагу твердженням апелянта складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, ОСОБА_1 та свідками, в якому повно та правильно викладено суть правопорушення, та, виходячи з характеру вчинених дій, указані ознаки наркотичного сп'яніння водія ОСОБА_1 і його дії щодо ухилення від огляду, є вказівка на порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також - постанові серія ЕАВ № 1150649 від 14.05.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 255 грн., поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога для визначення стану сп'яніння, та зобов'язанні ОСОБА_1 не сідати за кермо автомобіля «Ніссан Ліф», д.н.з. НОМЕР_2 , на протязі доби.
При цьому посилання захисника на те, що згідно з протоколом у ОСОБА_1 жодної ознаки наркотичного сп'яніння виявлено не було, не заслуговують на увагу, оскільки, як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 338783, інспектором зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, які відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735,є ознаками наркотичного сп'яніння.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був переглянутий в судовому засіданні за участі ОСОБА_1 та захисника Харченка С.В., відповідно до якого, ОСОБА_1 працівником поліції у присутності двох свідків пропонувалося пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, однак ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, не вказуючи на те причин, категорично відмовився.
Крім того, жодних даних, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_1 вимушено відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, так як працівники поліції відібрали у нього ключі від орендованого ним автомобіля та пригрозили забрати і сам автомобіль, у матеріалах справи не має, а отже, дійсність наведених обставин у апеляційного суду викликає сумніви.
При цьому ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , вважаючи дії інспекторів поліції неправомірними через здійснення на нього психологічного тиску, оскаржував їх в установленому порядку.
А тому такі твердження захисника Харченка С.В. та Шамоти О.О. розцінюються як спосіб захисту ОСОБА_1 та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
Також не заслуговують на увагу і доводи захисника в апеляційній скарзі про недотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, тобто без пропозиції проведення первинного огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів.
Відповідно до Розділу II п. 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі, і та обставина, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.
Щодо посилання захисника про порушення працівниками поліції вимог Інструкції, з огляду на відсутність в матеріалах справи направлення на проходження огляду на стан сп'яніння, то вони є безпідставними, оскільки доказами по справі доведено, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а тому у поліцейського не було підстав для оформлення письмового направлення водія на огляд і долучення його до протоколу.
Не відповідають дійсності і доводи в апеляційній скарзі про відсутність ОСОБА_1 під час спілкування працівників поліції зі свідками, оскільки спростовуютьсявідеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, свідкаму присутності ОСОБА_1 працівник поліції роз'яснює обставини, за яких їх було запрошено бути свідками, а саме, що було зупинено водія за порушення ПДР у якого було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, та було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, але він відмовився.
Що стосується посилань захисника на те, що ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся та на порушення його прав з огляду на незрозумілість викладеної в протоколі суті правопорушення, то вони є надуманими та безпідставними, оскільки у протоколі містяться посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, у відповідності з яким водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, і саме за відмову від проходження огляду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. Відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції також зафіксовано, що поліцейський в присутності двох свідків пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога, від чого він відмовився.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, і положеннями вказаної норми не передбачено, що протокол повинен містити відомості про те, який огляд і у який спосіб має проходити водій. Однак цілком логічним є те, що за наявності у водія ознак наркотичного сп'яніння, йому пропонували пройти огляд на стан такого сп'яніння.
Та обставина, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано п. 2.5 ПДР України, а в його копії, наданій ОСОБА_1 , відсутнє посилання на пункт ПДР, що порушив ОСОБА_1 , не може бути підставою визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в ньому чітко визначено суть адміністративного правопорушення та містяться посилання на порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів захисника про зазначення у матеріалах справи відносно ОСОБА_1 декілька адрес, а саме, у постанові про порушення ПДР зазначено адресу: м. Київ , пр . Оболонський , 4, протокол про адміністративне правопорушення містить адресу вчинення правопорушення: м. Київ, пр. Оболонський, 1А, та адресу складання протоколу: м. Київ, пр. Оболонський, Оболонська площа, 4, а пояснення свідків надані за адресою: м. Київ, Оболонська площа, 4, при цьому, Оболонська площа в м. Києві відсутня, у зв'язку з чим на думку захисту, не можливо ідентифікувати де саме було вчинено правопорушення та де саме було складено протокол відносно ОСОБА_1 , то деяка неузгодженість в адресах складання протоколу та вчинення місця правопорушення не може свідчити про неправильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та не підтверджує доводи захисника про недопустимість цього доказу, а посилання захисника на те, що Оболонська площа в м. Києві відсутня, є голослівним та нічим не підтверджено.
Твердження ж захисника про те, що протокол не узгоджується із показаннями свідків, оскільки у своїх письмових поясненнях вони вказують на те, що в їх присутності водій відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (як алкогольного так і наркотичного) за допомогою приладу «Драгер», який фактично ОСОБА_1 , згідно відео, ніхто не пропонував, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів, є надуманими та безпідставними, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ними засвідчено саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога для визначення стану сп'яніння, що повністю узгоджується з даними у протоколі про адміністративне правопорушення складеного щодо ОСОБА_1 та підтверджується відеозаписом знагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, згідно якого поліцейський в присутності двох свідків пропонував ОСОБА_1 пройти огляд саме на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, від чого він відмовився.
А щодо відібрання пояснень свідків на бланку, який заповнюється поліцейським і підписується свідком, то це не суперечить вимогам закону, і зміст цих пояснень не викликає жодних сумнівів у їх достовірності, оскільки присутність свідків зафіксована на відеозаписі, дані в якому повністю узгоджуються з даними в письмових поясненнях.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а коли до нього під'їхали працівники поліції, то він на той момент вже, висадивши пасажирів, знаходився біля автомобіля, є безпідставними та спростовуються постановою серія ЕАВ № 1150649 від 14.05.2019 року, яку підписано ОСОБА_1 без будь-яких заперечень, та відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним під час керування 14.05.2019 року о 20 год. 50 хв. по пр. Оболонському, 4 в м. Києві транспортним засобом вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» та п. 8.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим на нього було накладено штраф у розмірі 255 грн., який ОСОБА_1 було сплачено наступного дня.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги захисника про те, що поліцейські не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки вони відібрали у останнього письмове зобов'язання не керувати транспортним засобом на протязі доби, що є однією із форм відсторонення від керування транспортним засобом.
Крім того, надані адвокатом Харченком С. В ., під час апеляційного розгляду справи, документи про стан здоров'я ОСОБА_1 , не можуть бути враховані судом з огляду на зміст та характер вчиненого ним правопорушення, яке полягає у невиконанні водієм вимог п. 2.5 ПДР України.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю, і тому твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах у справі.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Разом з тим, необхідно внести зміни у вступну частину постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року, у зв'язку з допущеними помилками, вказавши дату народження ОСОБА_1 - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу захисника Харченка С.В. залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року, якоюОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Внести зміни у вступну частину постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2019 року, вказавши дату народження ОСОБА_1 - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.