Номер справи 659/404/19 Головуючий в І інстанції Цесельська О.С.
Номер провадження 22-ц/819/1691/2019 Доповідач Полікарпова О.М.
05 грудня 2019 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючогоПолікарпової О.М.
суддівВоронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
секретарПісоцька Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області у складі судді Цесельської О.С. від 23 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року, яка виникла станом на 21.08.2019 р. у розмірі 17002, 87 грн, яка складається з:
-9220,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
-1282,09 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
-805,35 грн. - заборгованість за відсотками;
-5545,00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання,
-150,00 грн. - пеня за несвоєчасну сплату боргу понад 100 грн.
Позов обґрунтований наступним.
Відповідно до зазначеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 2700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Про це було підписано відповідну заяву. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають Договір між сторонами.
На порушення умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала.
У зв'язку з вказаним просить задовольнити позов.
Заочним рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.02.2011 року в розмірі 10502 грн., з яких: 9220, 43 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1282, 09 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині незадоволених позовних вимог, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладення договору, так як суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. В даному випадку відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Апелянт звертає увагу суду на те, що банком надана суду довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», особисто підписану відповідачкою, в якій вказано тип кредитної лінії, пільговий період (30 днів), базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов'язанням більш ніж на 30 днів. Отже, вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору, у тому числі щодо відсотків, пені та штрафів і за таких обставин апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про те, що вони позичальником не підписані.
На його думку, до уваги не може бути прийнята позиція Верховного Суду, висловлена його Великою Палатою у постанові від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17, на яку послався суд першої інстанції, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб.
Також апелянт вказує, що висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами не відповідають обставинам справи та положенням цивільного законодавства щодо права кредитора на одержання від позичальника плати за користування кредитом, а також суперечать європейським правовим нормам, що регулюють функціонування фінансового сектору держави.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Відповідачка ОСОБА_1 подала 16.02.2011 року заяву, згідно якої їй було встановлено кредитний ліміт на кредитну картку у розмірі 2700 грн.
Наявна у справі довідка про умови кредитування, яка містять положення про процентну ставку (3,0 % на місяць), обов'язковий щомісячний платіж (7% від заборгованості), розміри пені та штрафу за порушення позичальником зобов'язань за договором (а.с.15).
Також позивачем надано Умови та Правила надання банківських послуг.
Згідно довідки, наданої позивачем, ОСОБА_1 в межах кредитного договору б/н отримала картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 .
Відповідачка надала суду довідку, видану їй позивачем про те, що вона станом на 06.06.2019 року має заборгованість лише за однією кредитною карткою, а саме № НОМЕР_2 , строк дії якої сплинув 08/15 (а.с.53, 138). Останнє користування зазначеною картою було здійснено нею 20.12.2011 року (а.с.122).
До апеляційної скарги позивач долучив електронну виписку, якою також підтверджується, що заборгованість ОСОБА_1 обліковується лише по картці № НОМЕР_2 .
Матеріали справи містять банківську виписку за період з 01.01.1999 року по 12.02.2019 року, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи (а.с.130-143 т.1).
З вказаної виписки, а також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка користувалася карткою № НОМЕР_3 з лютого 2015 року до 22.07.2018 року, а також карткою № НОМЕР_1 - до 12.09.2014 року. Проценти та пеня нараховуються лише на останню картку, строк дії якої закінчився 12.09.2014 року, що виключає на неї нарахування процентів та штрафних санкцій.
Пунктом 3.3 Положення про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, затвердженого постановою Нацбанку України від 30 квітня 2010 року №223, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні засоби, установлюється договором.
Доказів того, що усі платіжні картки були видані відповідачці в межах одного і того ж договору апелянт суду не надав.
Щодо доводів апелянта з приводу необґрунтованої відмови суду у стягненні процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у травні 2019 року позивач вимоги про стягнення процентів не заявляв і у розрахунку заборгованості борг за процентами не обліковувався (а.с.13).
Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути заборгованість, яка виникла станом на 21.08.2019 року, до складу якої включив і проценти, нараховані у період з квітня по серпень 2019 року. Разом з тим, із виписки по рахунку, яку надав позивач до суду апеляційної інстанції вбачається, що строк дії останньої картки, якою користувалась відповідачка сплинув у вересні 2018 року. Доказів того, що відповідачка користувалась карткою № НОМЕР_4 зі строком дії до 01/23 і що по ній нараховувались проценти апелянт суду не надав. Навпаки, факт користування відповідачкою цією карткою спростовується випискою по рахунку (а.с.124).
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентах за користування кредитом та пені, як законне та обґрунтоване, слід залишити без змін.
Керуючись ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 23 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко
Повний текст постанови складений 10 грудня 2019 року.
Суддя О.М. Полікарпова