Номер провадження: 22-ц/813/5734/19
Номер справи місцевого суду: 523/9856/18
Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.
Доповідач Черевко П. М.
27.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Черевка П.М.
Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,-
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно по 2500грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачем по справі позивачка перебувала у незареєстрованому шлюбі. Дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач є батьком дитини, матеріальної допомоги на утримання не надає, але спроможний таку допомогу надавати. Крім того, дитина навчається в школі, їй необхідний одяг, іграшки. У зв'язку з викладеним, позивачка просить стягнути з відповідача додаткові витрати щомісячно по 1500грн.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28 січня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання їх спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно по 2500грн., але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2018р. і до 04.05.2022р.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання їх спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно по 1500грн., але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2018р. і до 04.05.2022р.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704,8грн.
В частині стягнення аліментів допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з вказаним рішенням судуОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28 січня 2019 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, змінити розмір аліментів та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх доходів щомісячно до повноліття дитини, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат - відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження дитини, що відповідач у справі приходиться батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні встановлено, дитина мешкає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, при цьому відповідач матеріальної допомоги на утримання не надає, але спроможний таку допомогу надавати.
Відповідно до вимог ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст.181 СК України, За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Частка заробітку(доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, у відповідності з ч.1 ст.183 СК України, визначається судом.
Згідно ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За таких обставин, приймаючи до уваги матеріальне положення обох сторін, суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти щомісячно по 2500грн., але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дитина навчається в школі, їй необхідний одяг, іграшки.
Згідно ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Скаржник посилається на те, що він постійно допомагав, та матеріально утримував спільну дитину, а саме надавав щомісяця грошові кошти.
Проте колегія судів не погоджується з зазначеним оскільки доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Посилання скаржника на той факт, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 28 січня 2019 року з нього фактично було стягнуто весь дохід, не залишивши засобів існування не підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Докази, на підставі яких сторони обґрунтовують обставини, на які вони спираються, мають відповідати вимогам, встановленим ст.ст.77-80 ЦПК України належними, допустимими, достатніми та достовірними.
Однак надана до районного суду скаржником Довідка від 27 лютого 2019 року № 1, про розмір доходу не може бути належним доказом наявності усіх його доходів, оскільки у порушення ч. 2 ст. 95 ЦПК України, вказана довідка (як і всі інші надані до заяви документи) не завірена належним чином, у зв'язку із чим не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, - письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Вказана довідка не може підтверджувати усі доходи заявника, та правильність їх розрахунку, адже єдиним належним, та допустимим доказом наявності усіх офіційних доходів заявника є Довідка про доходи, яка видається Державною фіскальною службою України, яка не подавалася заявником, та відсутня у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Підсумовуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності правильним є висновок суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача додаткові витрати на дитину щомісячно у розмірі 1500 грн., оскільки позовні вимоги ґрунтуються на приписах закону, та надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, є належними, достовірними та допустимими.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами справи, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375 , 381-384 ЦПК України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.12.2019 року.
Головуючий П.М. Черевко
Судді: Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький