09.12.19
22-ц/812/1911/19
Єдиний унікальний номер судової справи 486/2075/14-ц
Номер провадження 22-ц/812/1911/19
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,
з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ухвалу, яка постановлена Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 18 жовтня 2019 року, під головуванням судді Далматової Г.А., в приміщені цього ж суду, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулось до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому проваджені.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») заборгованість за кредитним договором №2129-006/07Р від 12 березня 2007 року у розмірі 6 602.86 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 851 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 3 751.86 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» у відшкодування судового збору по 427 грн. 54 коп. з кожного.
31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2, згідно якого останнє отримало права вимоги за кредитами, у тому числі і за кредитним договором №2129-006/07Р від 12 березня 2007 року, що був укладений між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 .
Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило замінити стягувача у справі ПАТ КБ «Правекс-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 жовтня 2019 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено.
Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2015 року у справі №486/2075/14-ц за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №2129-006/07Р від 12 березня 2007 року у розмірі 6 602.86 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 851 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 3 751.86 доларів США, а також стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» у відшкодування судового збору 427 грн. 54 коп., з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги, так як до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання та розгляду судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Не погодившись із судовим рішенням, представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу міського суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми ЦПК України, оскільки суд розглянув заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у відсутність та без належного повідомлення боржника ОСОБА_1 . Також в апеляційній скарзі зазначено, що задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції не звернув уваги та не перевірив чи є у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» ліцензія Національного банку України на здійснення валютних операцій, оскільки відсутність такої ліцензії, відповідно до законодавства про відступлення права вимоги не надає права заявникові (правонаступнику первісного кредитора) приймати на себе зобов'язання, виражене в іноземній валюті.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
З матеріалів справи убачається, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №2129-006/07Р від 12 березня 2007 року у загальному розмірі 6 602.86 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 851 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 3 751.86 доларів США. Стягнуто на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 по 427 грн. 54 коп. з кожного (том 2 а.с.60-63).
На виконання вищевказаного судового рішення та за заявою позивача судом першої інстанції видані виконавчі листи та направлені поштою на адресу ПАТ КБ «Правекс Банк» (том 2 а.с.94,98).
У жовтні 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало до міського суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження.
На підтвердження права вимоги до боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кредитним договором №2129-006/07Р від 12 березня 2007 року заявником до заяви додано:
- копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №2, укладеного 31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (том 2 а.с.143-155);
- копію рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2015 року (том 2 а.с.156-158);
- копії установчих документів ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (том 2 а.с.159,160).
Вирішуючи справу на підставі наявних у суду даних, суд першої інстанції виходив з того, що учасники справи повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Проте повністю погодитися з таким висновком неможливо, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Положення ст.12 ЦПК України передбачають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», а також згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, - виконання судового рішення є завершальною частиною судового процесу та невід'ємною складовою гарантованого державою права на справедливий суд.
За змістом ч.ч.2,3 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України обов'язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Оскільки, виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Обов'язковість виконання судових рішень, як невід'ємна складова частина права громадянина на справедливий суд, встановлена також практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та відповідними нормами (ст.6, 13, ст.1 Першого протоколу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, №60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене ч.1 ст.6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду, прийнятому у справі «Soering проти Сполученого королівства», де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції (право на справедливий суд).
Відповідно до ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами та виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом, суть правонаступництва полягає в переході прав та обов'язків, що особисто не пов'язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Аналогічна за змістом норм викладена в ст.442 ЦПК України, яка стосується стадії виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 названої статті у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під правонаступництвом у виконавчому проваджені необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Так, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.
У зв'язку з такою заміною боржника відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження і відбувається заміна сторони.
При цьому питання заміни сторони її правонаступником у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому ст.442 ЦПК України.
Так, за пунктами 3-5 названої статі, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд не може ігнорувати покладений на нього цивільно-процесуальним законом обов'язок повідомляти сторони про розгляд справи, бо інше, було б істотним порушенням права особи на її особисту участь у судових засіданнях, де розглядається питання щодо неї, її прав та інтересів; де вона може подати докази та брати участь у їх дослідженні; ставити питання іншим учасникам справи.
Процес заміни не носить автоматичний характер, а передбачає розгляд питання судом за можливості участі сторін у його вирішенні, про що суд їх зобов'язаний попередити.
Згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Так з матеріалів справи убачається, що розгляд заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження було призначено на 18 жовтня 2019 року.
10 жовтня 2019 року сформовано судову повістку про виклик боржника ОСОБА_1 за адресою місця проживання: квартира АДРЕСА_1 , яку отримано представником боржника 16 жовтня 2019 року (том 2 а.с.164,171).
Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Отже, оскільки судом першої інстанції було обрано спосіб повідомлення сторін у справі саме за допомогою судової повістки про виклик, то отримання представником боржника судової повістки про виклик 16 жовтня 2019 року, тобто за 2 дні до дати судового засідання, не може вважатись доказом належного сповіщення особи про час та місце розгляду справи в розумінні ч.5 ст.128 ЦПК України.
Окрім того, 15 жовтня 2019 року на адресу міського суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій остання, зокрема, просила надсилати всю судову кореспонденцію за адресою: будинок АДРЕСА_2 вулиця АДРЕСА_3 Харків, оскільки саме за цією адресою наразі перебувала боржник. Також ОСОБА_1 просила відкласти розгляд справи (том 2 а.с.167-168).
Разом з тим суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали на вищевказане уваги не звернув, повідомлення про розгляд справи та заяву з додатками на адресу, зазначену боржником, не направив. До того ж не було здійснено судом належного повідомлення і інших учасників справи про час і місце судового засідання, зокрема позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» та відповідача ОСОБА_3
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Крім того, у п.26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі №295/5011/15-ц.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності належного сповіщення учасників справи є обґрунтованими, а міським судом було порушено порядок, встановлений для вирішення зазначеного питання.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право ОСОБА_1 та інших учасників справи на доступ до правосуддя, закріплене в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, а також при вирішенні справи не з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду (аналогічні висновки щодо вирішення процесуальної долі заяви про заміну сторони виконавчого провадження за вищевказаних обставин викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справа №186/136/15-ц, провадження №61-15506ск19).
За вищезазначених підстав, колегія суддів вважає недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги, так як вони можуть стати предметом розгляду суду при повторному розгляді питання.
При цьому, направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що вирішенню питання про заміну сторони виконавчого провадження передує збирання судом додаткових матеріалів, необхідних для вирішення справи по суті (з'ясування питання щодо правонаступництва ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), що відповідно до ст.367 ЦПК України виходить за межі повноважень апеляційного суду.
Разом з тим, продовжуючи розгляд даної справи, суду першої інстанції слід усунути вищенаведені недоліки, у тому числі перевірити обставини правонаступництва, зокрема чи є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» фінансовою установою, яка має право здійснювати операції з надання фінансових послуг, та в залежності від встановленого ухвалити судове рішення відповідно до закону.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 жовтня 2019 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: О.О. Данилова
Н.О. Шаманська
Повний текст судового рішення
складено 10 грудня 2019 року