Справа № 460/272/19 Головуючий у 1 інстанції: Кондратьєва Н.А.
Провадження № 22-ц/811/3455/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія: 72
03 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів Курій Н.М.., Ванівського О.М.
при секретарі Куцик І.Б.
з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав,-
В січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову покликалася на те, що вони з відповідачем перебували у шлюбі з 07 травня 2011 року по 14 листопада 2012 року. За час спільного проживання у шлюбі в них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу батько не приймав участі у вихованні дитини, не бачиться та не спілкується з сином, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає, таким чином ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини.
На момент звернення до суду із позовом, малолітній син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Понад п'ять років відповідач не спілкується зі сином, хоча вона не чинить жодних перешкод у їхньому спілкуванні, а навпаки неодноразово просила відповідача навідувати сина. Вона зверталася у Сихівський відділ служби у справах дітей про вжиття заходів щодо участі батька у вихованні дитини за місцем проживання сина, однак заяву було скеровано в службу у справах дітей Яворівської районної державної адміністрації Львівської області за місцем реєстрації відповідача. Місце перебування чи засоби зв'язку відповідача їй невідомі. Просила позов задовольнити.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2019 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп.
Рішення суду в межах стягнення суми аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду в частині стягнення аліментів оскаржив ОСОБА_3 . Вважає рішення суду в оскаржуваній частині незаконним. Звертає увагу, що він визнавав позов в частині позбавлення його батьківських прав з метою спрощення перетинання дитиною кордону, однак не визнавав позов в частині стягнення з нього аліментів. Також звертає увагу, що ним було виплачено авансом певну суму коштів в якості аліментів.
ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення аліментів та ухвалити нове рішення про залишення без задоволення позову в цій частині.
25 листопада 2019 року на адресу суду від ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Вважає рішення суду законним, а доводи апеляційної скарги необгрунтованими, оскільки позовні вимоги позивач не змінювала, договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухомість сторони не укладали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , в оскаржуваній ОСОБА_3 частині про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 січня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, суд виходив з тих обставин, що позбавлення батьківських прав не звільняє відповідача від обов'язку щодо утримання його дитини.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2019 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду в цій частині ОСОБА_3 не оскаржує, оскільки в суді апеляційної інстанції не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.
Згідно норм ст. 166 Сімейного кодексу України, особа позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, суд позбавляючи ОСОБА_3 мав обов'язок на підставі ч.3 ст. 166 СК України вирішити питання щодо стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Статтею 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції правильно враховано вік та стан здоров'я дитини, потреби на її утримання, матеріальне становище відповідача, який є працездатною особою, відсутність доказів щодо наявності у платника аліментів інших осіб на утриманні, а також обов'язок обох батьків на утримувати дитину.
Колегія суддів враховуючи ту обставину, що позивач самостійно не заявляв позовних щодо стягнення аліментів, визначений судом першої інстанції розмір аліментів який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина на підставі ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України - 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття є достатнім.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, в зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно присудив стягнення аліментів з 18 січня 2019 року, з дня звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Оскільки рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2019 року ОСОБА_3 в частині позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не оскаржує, суд апеляційної інстанції в цій частині його не перевіряє.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2019 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2019 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М.Ванівський
Н.М. Курій