Справа № 442/3017/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1457/19 Доповідач: ОСОБА_2
06 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
зак. предст. обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року, -
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 13 січня 2020 року.
Таке своє рішення суд мотивував тим, що застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходив з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зі ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також прийняв до уваги ту обставину, що підстави, за яких на досудовому слідстві було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали. Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу.
Не погодившись з таким рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій вважає необгрунтованими доводи суду щодо продовження строку тримання під вартою, оскільки судом не дано належної оцінки усім обставинам, які характеризують особу неповнолітнього ОСОБА_7 та конкретним обставинам справи, що свідчать про відсутність ризиків. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував питання доцільності продовження строку тримання під вартою, обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, обставини, які характеризують обвинуваченого, так як він раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, а також те, що обвинувачений є неповнолітньою особою та він ще не набув права на працю, та право мати постійний дохід. Крім того не враховано, що ОСОБА_7 не переховувався від органів досудового розслідування та суду, завжди з'являвся на виклики, жодним чином не впливав на потерпілих та свідків, та іншим чином не перешкоджав вчинення дій у кримінальному провадженні.
Просить скасувати ухвалу про продовження строку обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково, обрати неповнолітньому ОСОБА_7 запобіжний захід - домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_9 , які просили задоволити апеляційну скаргу, міркування прокурора щодо залишення ухвали суду без змін, обговоривши наведені доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням тяжкості злочинів, інкримінованих ОСОБА_7 та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив останній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а відтак є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, а розгляд справи ще не завершився, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Як вбачається з клопотання про продовження строку тримання під вартою, таке відповідає вимогам ст. 199 КПК України, зокрема містить у собі короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, посилання на ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, та обґрунтування того, що такі продовжують існувати та не зменшилися, обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Що стосується доводів захисника обвинуваченого щодо необґрунтованості ухвали, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог адвоката не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовженозапобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 13 січня 2020 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: