іменем України
04 грудня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/6227/19
Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1479/19
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.
секретар: Поклад Д.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (суддя Карапута Л.В.), ухвалене о 10 год. 22 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 27 вересня 2019 року,
03.06.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дій Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради щодо відмови у знятті реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та про стягнення з відповідача 1000 грн. моральної шкоди, судового збору та допомоги на представництво інтересів в суді.
В обґрунтування позову зазначив, що звертався неодноразово до Управління адміністративних послуг з заявами про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , зазначаючи підставою для такого зняття: припинення права власності останньої на частину квартири АДРЕСА_2 на підставі судового рішення, але отримував необґрунтовані відмови, які оскаржував до міського голови м. Чернігова, начальника Управління адміністративних послуг та Міністерства юстиції. Однак у задоволенні скарг відмовлено. Вважає такі дії відповідача, а саме, відмова у знятті з реєстрації ОСОБА_2 з місця проживання за адресою АДРЕСА_1 є протиправними, а його порушені права підлягають захисту в судовому порядку. Відмова відповідача у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 призвела до нервових переживань та додаткових витрат.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що
позивач заявляючи вимогу про зобов'язання зняти з реєстрації ОСОБА_2 не залучає останню в якості співвідповідача, визначаючи її статус в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, хоча рішення по справі вплине на її права як користувача квартирою АДРЕСА_2 . З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивач або його представник подавали зареєстровані заяви про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , тобто відсутні дії відповідача які б порушували права позивача. Разом з тим відмова у знятті з реєстрації від 09.08.2019 року, яка прийнята Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради на підставі заяви представника позивача від 09.08.2019 року не є предметом судового розгляду, оскільки вказана відмова не оскарджується позивачем.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що дії відповідача, а саме відмова у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 є протиправними та такими, що суперечать вимогам ч.1 ст.7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Позиція відповідача про те, що ОСОБА_2 набула права користування квартирою АДРЕСА_3 як член сім'ї ОСОБА_3 і її право користування зазначеною квартирою не пов'язане з правом власності, яке вона набула як спадкоємець, та може бути припинено лише на підставі судового рішення про зняття її з реєстрації місця проживання, порушує права позивача як власника квартири. Тому він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженння майном виходячи з приписів ст. 391 ЦК України та позиції Верховного суду. Також ОСОБА_1 вважає, що особа будучи членом сім'ї попереднього власника спірної квартири, із переходом права власності до нового власника, втратила своє право користування. ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача , угоди про порядок користування квартирою або її часткою між нею та ОСОБА_1 не було укладено, до припинення права власності на частину квартири ОСОБА_2 не проживала в ній, а використовувала для найму. На думку ОСОБА_1 , вирішення питання належності відповідача є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, але цього судом першої інстанції зроблено не було. Також ОСОБА_1 вважає, що жодних однакових прав та обов'язків у відповідача та ОСОБА_2 не має, а тому її статус позивачем і було визначено як статус третьої особи. За позицією позивача, суд безпідставно не прийняв до уваги та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи листам адресованим ОСОБА_2 з пропозицією знятися з місця реєстрції за адресою АДРЕСА_1 . та відповідям на них.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року без змін. Зазначає у відзиві, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради під час надання роз'яснення представнику позивача та позивачу особисто, а також під час надання відповідей на зазначені вище скарги представника позивача, діяло відповідно до чинного законодавства в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений вимогами діючого законодавства з питань реєстрації місця проживання.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції .
По справі встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована у АДРЕСА_1 з 31.08.1984 року по 10.08.89 року, та в подальшому зареєстрована в даній квартирі як донька ОСОБА_3 з 11.04.2006 року по теперішній час. ( а.с. 54-56).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 січня 2019 року припинено право власності ОСОБА_2 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , яке вона набула на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 11.07.2016 р. державним нотаріусом Першої Чернігіавської нотаріальної контори та зареєстроване у реєстрі за № 1-599 і визнано за ОСОБА_1 право власності на цю частину квартири. Ухвалою Верховного суду від 25.02.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частину квартири. ( а.с. 8-14)
16.01.2019 представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 звернулась до Центру надання адміністративних послуг м. Чернігова стосовно зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 , на підставі постанови Чернігівського апеляційного суду від 15.01.2019 по справі № 750/4567/18 (вступна і резолютивна частина). На час звернення належним чином засвідчена копія цієї ухвали у представника позивача була відсутня, в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала розміщена не була (на сайті "Судова влада України" http://reyestr.court.gov.ua оприлюднено 29.01.2019).
Згідно листа Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 26.09.2019 за період з 05.04.2016 по 08.08.2019 включно в системі електронного документообігу АСКОД управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради відсутня інформація щодо подання позивачем або його представником та реєстрації заяви про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 . Відмова про зняття з реєстрації ОСОБА_2 від 09.08.2019 року, яка прийнята на підставі заяви представника позивача від 09.08.2019 року не є предметом судового розгляду, оскільки вказана відмова не оскаржувалася позивачем.
На звернення представника позивача до міського голови м. Чернігова, начальника Управління адміністративних послуг та Міністерства юстиції надавались відповіді-роз'яснення з приводу скарг викладених у зверненнях.( а.с.15-19,57-58).
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
За правилами , встановленими ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Способи захисту порушеного права визначено ч. 2 ст. 16 ЦПК України, яка визначає, що такими способами можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної ( немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законм.
При цьому процес такого захисту в суді обмежено законодавцем принципом диспозитивності, згідно з яким захист здійснюється виключно у межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів і з дотриманням приписів ст. 16 ЦПК України.
У відповідності до ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засіданні або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Згідно до ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій ( ст.12 ЦПК України)
У справі, яка розглядається, позивач обґрунтовував вимогу про визнання протиправними дії Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 наявністю в нього існуючого речового права на зазначену квартиру і усунення перешкод у її користуванні які повинен здійснитини відповідач.
Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Безпосередньо саме рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення і є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.
ОСОБА_2 набула права користування квартирою АДРЕСА_2 з 11.04.2006 року і права власності на ? частини зазначеної квартири з 11.07.2016 року, тобто право користування та право власності в порядку спадкування на квартиру виникло в ОСОБА_2 не одночасно і на різних підставах, а отже і підстави припинення права користування та права власності повинні бути різними.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 8 Конвенції стосується прав особливої важливості для особистості людини, її самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див., mutatis mutandis, рішення від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» («Connors v. the United Kingdom»), заява № 66746/01, § 82).
Таким чином, позивач пред'явив позов як власник нерухомого майна і основною його вимогою є усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою. При цьому він ставить вимогу про припинення права користування квартирою ОСОБА_2 шляхом зобов'язання державного органу припинити таке право, а отже обраний позивачем спосіб захисту не відповідає принципу верховенства права та нормам цивільного кодексу.
Крім того, ставлячи питання про позбавлення права користування квартирою ОСОБА_2 , позивач не залучає останню до участі в справі визначаючи помилково її статус в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.
Отже, належним ефективним способом захисту порушених невизнаних та оспорюваних прав ОСОБА_1 є вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття особи з реєстраційного обліку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично і зводяться до вимог про усунення порушень права користування квартирою АДРЕСА_2 , а не оскардження рішення суду першої інстанції стосовно неправомірності дій відповідача.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про законність дій відповідача та не вчинення позивачем необхідних дій щодо зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації та щодо залучення в якості співвідповідача ОСОБА_2 ,але не звернув уваги, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 27 вересня 2019 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: