Справа № 748/65/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/423/19
Категорія - ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 08 вересня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270270000979, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2019 року щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тхорівка Сквирського району Київської області, з професійно-технічною освітою, офіційно не працюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 185 КК України,
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального
правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вирок внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає в тому, що місцевим судом при винесенні оскаржуваного рішення та при покладенні на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не було взято до уваги Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» № 1492 -VIII від 07 вересня 2016 року, який набрав чинності з 08 жовтня 2016 року, яким і було внесено зміни до ст. 76 КК України, та викладено в новій редакції, в зв'язку з чим було застосовано закон, який не підлягає застосуванню, та не вказано обов'язки, які покладаються на нього в зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, зокрема: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 , наприкінці липня 2018 року, у вечірній час, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, через незамкнену хвіртку проникли на територію господарства, де в подальшому, шляхом відкриття вікна, проникли до будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали телевізор марки «Mystery» моделі «MTV-3018LW», вартістю 3700 грн., що належить ОСОБА_10 , чим спричинили останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який висловився на підтримку поданої ним апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, який не заперечував проти викладених в апеляційній скарзі прокурора вимог, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
з
Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,
Як вбачається з матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, перевірці апеляційним судом не підлягають.
За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичні обставини кримінального правопорушення, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. З ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених судом, та кваліфікація дій обвинуваченого ч.3 ст. 185 КК України в апеляційній скарзі прокурора не заперечуються.
Також в апеляційній скарзі прокурора не заперечуються висновки суду щодо виду та розміру покарання, призначеного ОСОБА_7 , підстави його звільнення від відбування покарання згідно з вимогами ст. 75 КК України та визначена вироком суду тривалість іспитового строку.
Доводи прокурора щодо незаконності та необґрунтованості вироку суду відносно ОСОБА_7 зводяться до того, що суд першої інстанції не поклав на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, які є обов'язковими, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Колегія суддів вказані доводи апеляційної скарги вважає слушними, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 75 КК України суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більш п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 КК України в редакції Закону України №1492-VIII від 7 вересня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» визначено обов'язки, які суд покладає на особу в разі звільнення її від відбування покарання з випробуванням, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, тобто, вказані обов'язки є обов'язковими для особи протягом іспитового строку.
Частиною 2 ст. 76 КК України (в редакції від 7 вересня 2016 року) передбачено, що на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти інші обов'язки.
Як вбачається з вироку суду, суд першої інстанції поклав на ОСОБА_7 обов'язки, частково передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без посилання на повідомлення про зміну місця роботи чи навчання, та поклав додатковий обов'язок, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таким чином, зменшення судом першої інстанції обсягу обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції від 7 вересня 2016 року), та призначення не повного переліку обов'язкових до виконання обов'язків з передбачених у ч.1 ст.76 КК України (в редакції від 7 вересня 2016 року) є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення в цій частині.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку необхідністю застосувати закон про більш тяжке правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подано прокурором, потерпілим чи його представником.
Колегія суддів вважає, що прокурор в апеляційній скарзі навів переконливі підстави про необхідність застосування до обвинуваченого вимог п.1,2 ч.1ст. 76 КК України (в редакції від 7 вересня 2016 року), у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду - відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України скасуванню в частині визначення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (в редакції від 7 вересня 2016 року) у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність з постановленням нового вироку в цій частині.
Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено, тому в решті вирок слід залишити без змін.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 405, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України - скасувати в частині покладення на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (в редакції від 7 вересня 2016 року), та постановити новий вирок, яким покласти на ОСОБА_7 відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині цей вирок залишити без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3