іменем України
02 грудня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 743/1418/19
Головуючий у першій інстанції - Павленко О. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1468/19
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді - Губар В.С.,
суддів: Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
місце ухвалення судового рішення - смт. Ріпки Чернігівської області
дата складання повного тексту судового рішення - 16 вересня 2019 року
У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.02.2012 року у розмірі 56913,98 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 отримала кредит 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 заборгованості за кредитом не погашала, внаслідок чого станом на 30.06.2019 року утворилась заборгованість у сумі 56913,98 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, яка складається із заборгованості: за кредитом - 1794,89 грн., по процентам за користування кредитом - 50538,38 грн., заборгованості за пенею та комісією - 1394,33 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 2686,38 грн.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.02.2012 року в розмірі 1794,89 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості з відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги.
Апелянт посилається, що укладений між сторонами кредитний договір ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оспорювався та не визнаний недійсним і є чинним. Укладення кредитного договору на умовах позивача ОСОБА_1 не спростувала, що свідчить про згоду відповідача з усіма умовами, за якими відповідач отримала кредитні кошти.
Апелянт вважає, що відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з договором та його умовами. Відсутність підпису на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною та викладаються у певних формулярах або інших стандартах , а інша сторона може лише приєднатися до таких умов.
Наголошує, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості по відсоткам за користування кредитом, які передбачені умовами надання кредиту.
Апелянт не погоджується з посиланням суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, оскільки судом не було встановлено, чи відрізняються надані банком витяги з Умов та Правил та Тарифів від відповідної редакції документів станом на момент підписання анкети-заяви, що публічно розміщені на веб-сайті банку.
У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавала.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за пенею та штрафів та в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, а тому не може бути предметом перегляду апеляційним судом.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошті у добровільному порядку відповідачем не повернуті, тому з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України визнав за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 1794 грн.89 коп.
За висновком суду, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Умови та правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», на які посилається позивач, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 16 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку разом з Тарифами банку (а.с. 8).
З матеріалів справи убачається, що отримання банківської карти ОСОБА_1 не заперечує і до банку із заявою про закриття карткового рахунку не зверталась.
В заяві від 16.09.2019 року ОСОБА_1 визнала позов частково і просила стягнути з неї лише тіло кредиту (а.с. 51).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення кредитного договору з відповідачем є доведеним.
Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості станом на 30 червня 2019 року, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 16.02.2012 року становить 56913,98 грн. і складається із заборгованості: за кредитом - 1794,89 грн., по процентам за користування кредитом - 50538,38 грн., заборгованості за пенею та комісією - 1394,33 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 2686,38 грн. (а.с. 6-7).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна СОNTRAKT", Унівесальна «GOLD" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - повна версія Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua (а.с. 9-33).
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні.
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Так, у анкеті-заяві позичальника від 16 лютого 2012 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Банк, заявляючи вимогу про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 лютого 2012 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, що затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифи банку, які викладені на сайті банку https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як на невід'ємні частини укладеного договору (а.с.3-4).
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Позивачем також не доведено, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Умови та правила надання банківських послуг, а також актуальні Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача https://privatbank.ua (а.с.8 на звороті), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (16 лютого 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 серпня 2019 року).
Отже, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують ознайомлення відповідача з цими документами на час укладення кредитного договору.
Надані позивачем витяг з умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (а.с.10-33).
Позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів щодо ознайомлення відповідача з умовами кредитування щодо розміру відсотків та інших штрафних санкцій.
Твердження апелянта щодо неможливості застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, однакового застосування норм права, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, під час вирішення спору враховує наведений висновок суду касаційної інстанції.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 лютого 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків за користування кредитними коштами базується не на відсутності для цього правових підстав в цілому, а за безпідставністю цих вимог банку через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 16 лютого 2012 року та враховуючи, що надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України). В ході судового розгляду позивач підстави позову, в тому числі щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, не змінював, вимоги щодо захисту порушенного права, який не суперечить закону, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, позовна заява банку не містить. Отже, суд не наділений процесуальними повноваженнями розглядати і вирішувати вимоги з інших правових підстав, ніж ті, що були заявлені в суді першої інстанції.
Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: