Справа № 742/3844/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/833/19
Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 грудня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в режимі відео конференції в порядку апеляційного розгляду об'єднане кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 , першого заступника прокурора Чернігівської області ОСОБА_10 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 серпня 2019 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Прилуки, Чернігівської області, не працюючого, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.11.2014 року Прилуцьким міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки;
- 05.05.2015 року Прилуцьким міськрайонним судом за ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70, 71 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 21.07.2015 року Прилуцьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, 21.02.2017 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 21 день, застосовано ст. 81 КК України із встановленням адміністративного нагляду строком на 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 310 КК України ,
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 серпня 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 310 КК України і призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст.185 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч. 2 ст.310 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено засудженому ОСОБА_8 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , до вступу вироку в законну силу, не обирався.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_8 1660 грн. 04 коп. на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертизи по даному кримінальному провадженню.
Питання речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.
При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що на початку травня 2018 року обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю свого брата ОСОБА_11 , з будинку таємно, повторно, викрав металевий лист розміром 1,5м х 1м х 3мм, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 732 грн. 04 коп., який належав його брату ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на суму 732 грн. 04 коп.
Крім цього, в середині травня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю свого брата ОСОБА_11 , з будинку таємно, повторно, викрав металевий лист розміром 1,5м х 1м х 3мм, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 732 грн. 04 коп., який належав його брату ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на суму 732 грн. 04 коп.
Крім цього, в кінці травня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю свого брата ОСОБА_11 , з подвір'я, таємно, повторно, викрав металевий лист розміром 1,5м х 1м х 3мм, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 732 грн. 04 коп., який належав його брату ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на суму 732 грн. 04 коп.
Крім цього, в середині липня 2018 року обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю свого брата ОСОБА_11 , з подвір'я, таємно, повторно, викрав металеву драбину довжиною 5 м, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експерти 1507 грн. 05 коп., яка належала його брату ОСОБА_11 , після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на суму 1507 грн. 05 коп.
Крім цього, на початку червня 2018 року обвинувачений ОСОБА_8 , в денний час доби, перебуваючи в будинку за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника набору кухонних ножів, шляхом вільного доступу, з шафи, яка знаходиться в кімнаті будинку, таємно, повторно викрав набір кухонних ножів «Воhman ВН 5031 АS», котрий належить ОСОБА_12 , вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4692 від 19.12.2018 - 408 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши потерпілій матеріальних збитків на суму 408 гривень.
Крім цього, в кінці вересня 2018 року обвинувачений ОСОБА_8 в денний час доби, перебуваючи в будинку за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника скляних банок, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав 12 банок ємністю 2 л. та 10 банок ємністю 1,5 л. з горища будинку, а також 5 банок ємністю 3 л. з кімнати будинку, котрі належать ОСОБА_12 , вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4692 від 19.12.2018 - 06 грн. 22 коп. за 1 банку ємністю 1,5 л., 07 грн. 78 коп. за 1 банку ємністю 2 л. та 08 грн. 08 коп. за 1 банку ємністю 3 л., розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 195 грн. 96 коп.
Крім цього, на початку жовтня 2018 року обвинувачений ОСОБА_8 , в денний час доби, перебуваючи в будинку за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника скляних банок, _шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав 9 банок ємністю 3 л. та 5 банок ємністю 2 л. з горища будинку, а також 5 банок ємністю 2 л. та 5 банок ємністю 3 л. з кімнати будинку, котрі належать ОСОБА_12 , вартістю згідно засновку судово-товарознавчої експертизи №4692 від 19.12.2018 - 07 грн. 78 коп. за 1 банку ємністю 2 л. та 08 грн. 08 коп. за 1 банку ємністю 3 л., розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 190 грн. 92 коп.
Крім цього, 15 жовтня 2018 року, в денний час доби, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи в будинку за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власника скляних банок, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав 6 банок ємністю 3 л. та 10 банок ємністю 1,5 л. з горища будинку, а також 5 банок ємністю 2 л. та 10 банок ємністю 1,5 л. з кімнати будинку, котрі належать ОСОБА_12 , вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4692 від 19.12.2018 - 06 грн. 22 коп. за 1 банку ємністю 1,5 л., 07 грн. 18 коп. за 1банку ємністю 2 л. та 08 грн. 08 коп. за 1 банку ємністю 3 л., розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 211 гривень 78 коп.
Крім цього, на початку червня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_13 з торговцем на ринку про покупку набору викруток, під приводом продажу товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_13 в сумі 230 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, наприкінці червня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_14 з торговцем про покупку вудок, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_14 з сумі 400 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, наприкінці червня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_15 з торговцем про покупку запчастин до велосипеда, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_15 в сумі 200 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, в середині липня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_16 з торговцем, про покупку алюмінієвих відер, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_16 в сумі 200 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, наприкінці липня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_17 з торговцем, про покупку набору сверл, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_17 в сумі 250 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, в середині серпня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_18 з торговцем, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_18 в сумі 250 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, на початку вересня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_19 з торговцем про покупку вудок, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_19 в сумі 200 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, в середині вересня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_20 з торговцем про покупку лопат, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_20 в сумі 200 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, наприкінці вересня 2018 року, перебуваючи на території центрального ринку м. Прилуки, обвинувачений ОСОБА_8 з метою особистого збагачення, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, повторно, підслухавши розмову ОСОБА_21 з торговцем про покупку гітари, під приводом продажу вказаного товару, якого в дійсності не мав та обіцяючи привезти товар за адресою проживання покупця, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_21 в сумі 250 грн., які в подальшому витратив на власні потреби.
Крім цього, на початку грудня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, проникнувши до гаражного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 звідки таємно, повторно викрав головку блоку циліндрів до автомобіля марки «Газель», вартістю згідно висновку судової-товарознавчої експертизи № 812 від 06.03.2019 - 9582 грн. 23 коп. яка належала ОСОБА_22 . Після чого з місця скоєння злочину зник завдавши збитки потерпілому на суму 9582 грн. 23 коп.
Крім цього, в середині грудня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, проникнувши до гаражного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно викрав карбюратор до автомобіля марки «Газель», вартістю згідно висновку судової-товарознавчої експертизи № 812 від 06.03.2019 - 2534 грн. 66 коп., який належав ОСОБА_22 . Після чого з місця скоєння злочину зник завдавши збитки потерпілому на суму 2534 грн. 66 коп.
Крім того, в середині грудня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, проникнувши до гаражного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно викрав стартер до автобуса марки «ПАЗ», вартістю згідно висновку судової-товарознавчої експертизи № 812 від 06.03.2019 - 1870 грн., який належала ОСОБА_22 . Після чого з місця скоєння злочину зник завдавши збитки потерпілому на суму 1870 грн.
Крім того, в середині грудня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, проникнувши до гаражного приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно викрав карбюратор до автомобіля марки «Газель», вартістю згідно висновку судової-товарознавчої експертизи №812 від 06.03.2019 - 2534 грн. 66 коп., який належав ОСОБА_22 . Після чого з місця скоєння злочину зник завдавши збитки потерпілому на суму 2534 грн. 66 коп.
Крім цього, в кінці грудня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, проникнувши до гаражного приміщення, що розташоване за адерсою: АДРЕСА_2 звідки таємно, повторно викрав генератор до автомобіля марки «Газель», вартістю згідно висновку судової-товарознавчої експертизи № 812 від 06.03.2019 - 1617 грн. 65 коп. який належав ОСОБА_22 . Після чого з місця скоєння злочину зник завдавши збитки потерпілому на суму 1617 грн. 65 коп.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого проживання, на присадибній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , будучи засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконний посів та вирощування конопель у кількості дев'ятнадцять рослин, незаконно висадив у ґрунт помістивши в ємності, дев'ятнадцять рослин конопель на території домоволодіння за місцем проживання, після чого, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на вирощування рослин конопель, з метою доведення їх до стадії дозрівання, здійснював їх культивування шляхом догляду за розсадою у грунті, знищення бур'янів, рихлення ґрунту та поливу. Свої незаконні дії обвинувачений ОСОБА_8 продовжував до 17 липня 2019 року, коли працівниками поліції, при проведенні огляду вищевказаного домоволодіння, у відповідності до вимог чинного законодавства, в присутності понятих, на присадибній ділянці були виявлені та вилучені вказані дев'ятнадцять рослини коноплі з корінням, листям, верхівковими частинами і стеблами у кількості 19 штук, які згідно із висновком експерта № 637 (х) від 31.07.2017 містять в своєму складі психоактивний компонент каннабісу - тетрагідроканабіол і належать до рослин роду коноплі.
В апеляційній скарзі прокурор Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 310 КК України - у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 70 КК України - у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 71 КК України - у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікації та міри покарання за вчинені засудженим злочини, вважає, що суд при призначенні покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, судом не враховано ту обставину, що ОСОБА_8 вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Вказує, що ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочинів на початку та в середині травня 2019 року при тому, що був звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 міс. 21 день ухвалою суду від 21.02.2017 року, тобто строк умовно-дострокового звільнення закінчувався 11.09.2018 року. Однак, судом при прийнятті рішення були порушені вимоги ч. 4 ст. 81 та ч. 1 ст. 71 КК України, та не враховано невідбуте засудженим покарання у виді 1 року 6 міс. 21 дня позбавлення волі. Зауважує, що судом в порушення п.1 ч. 1 ст. 65 КК України невірно призначено покарання за ч. 2 ст. 310 КК України в розмірі, що не передбачений санкцією статті. Також в порушення ст.ст. 19, 32 КК України судом у вироку двічі призначено покарання за повторні злочини за ч. 2 ст. 185 КК України.
В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеності вини обвинуваченого, перший заступник прокурора Чернігівської області ОСОБА_10 просить вирок суду відносно ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 310 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавленні волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2015 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.
Також просить дослідити характеризуючі матеріали стосовно ОСОБА_8 , які наявні у кримінальному провадженні.
Вказує на порушення судом вимог ст. 65 КК України та п.п. 2,8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення покарання” від 24.10.2003 року № 7. Також вказує на неправильність призначення покарання за ч. 2 ст. 310 КК України. Наголошує на недотриманні судом вимог ч. 1 ст.70 КК України та п. 20 постанови Пленуму ВСУ та ОСОБА_8 двічі призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України. Також зауважує, що судом першої інстанції не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, та не призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків. Вважає, що призначене покарання ОСОБА_8 не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки суд не в повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності. Також не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_8 раніше тричі засуджувався, в тому числі за злочини проти власності, та вчинив новий злочин в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком. На думку прокурора, судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 , будучи особою працездатного віку, після відбуття покарання у виді позбавлення волі ніде не працевлаштувався, легальних джерел заробітку не отримав, своє матеріальне становище поліпшив за рахунок крадіжок та шахрайства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подані апеляційні скарги, думку обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду матеріалів провадження судом першої інстанції ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень, вини обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засудженого, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке покарання тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.
Під час ухвалення нового вироку апеляційний суд враховує те, що доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 190 КК України, за обставинами, інкримінованими в обвинувальному акті, є правильною.
Дії ОСОБА_8 колегія суддів кваліфікує за ч. 2 ст. 185 України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно; ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно; за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до іншого приміщення, вчинена повторно; за ч. 2 ст. 310 КК України як незаконний посів та вирощування рослин конопель, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, а тому апеляційний суд визнає винуватим ОСОБА_8 у вчиненні злочинів.
Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурорів про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 6 листопада 2009 р.) … призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. “Про практику призначення судами кримінального покарання” звертається увага суддів на те, що висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання судом першої інстанції дотримано не було.
Так, суд, керуючись нормами закону, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_8 злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є: за ч. ч. 2 ст. 185 та за ч. 2 ст.190 КК України є злочинами середньої тяжкості, за ч. 3 ст. 185 та за ч. 2 ст. 310 КК України є тяжкими злочинами, особу винного та його позицію до вчиненого, який вчинив умисні злочини, посередню характеристику за місцем проживання (а.п.125), згідно медичної довідки психоневрологічного відділення Прилуцької центральної міської лікарні на обліку у психіатра не перебуває ( а.п.124), згідно довідки Прилуцького наркологічного диспансеру від 23.08.2018 року № 723 знаходиться на «Д» обліку з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності ( а.п.126); згідно медичного висновку амбулаторного обстеження особи для встановлення залежності від психоактивних речовин страждає хронічним алкоголізмом, потребує примусового лікування від алкоголізму (а.п.159), згідно повідомлення Прилуцького МРВ філії ДУ «Центр пробації» на даний час на обліку не перебуває (а.п. 128), раніше неодноразово судимий (а.п.129), врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і визнав за можливе призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 310 КК України у виді позбавлення волі та за правилами ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, а саме призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання суд не в повному обсязі врахував особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, та не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Так, санкція ч. 2 ст. 310 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Проте, як вбачається з вироку суду, місцевий суд за ч. 2 ст. 310 КК України призначив ОСОБА_8 покарання у виді 1 року позбавлення волі, що суперечить санкції даної статті, і мотивів для призначення такого покарання у розмірі нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті, у вироку в порушення ст. 374 КПК України не навів.
Заслуговує на увагу вказівка прокурора щодо порушення судом вимог ч. 1 ст. 70 КК України, у зв'язку з чим обвинуваченому ОСОБА_8 було двічі призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України.
Частина 1 статті 70 КК України регламентує, що при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Також згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ “Про практику призначення покарання” від 24.10.2003 р. № 7 такі правила застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. Водночас, за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Попри це заслуговує на увагу твердження прокурора про те, що судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, та не призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.п.25), ОСОБА_23 21.02.2017 року звільнено умовно-достроково на 1 рік 6 міс. 21 день від відбування покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 липня 2015 року, тобто невідбута частина покарання закінчується 10.09.2018 року.
Як видно, ОСОБА_8 на даний час обвинувачується у вчиненні злочинів у період з травня 2018 року по липень 2019 року, тобто перші епізоди злочинної діяльності вчинені ним протягом невідбутої частини покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2015 року.
Крім того, як вірно зауважив прокурор в своїй апеляційній скарзі, призначене покарання ОСОБА_8 не відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 310 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, та особі обвинуваченого, що він вчинив ряд епізодів злочинної діяльності, раніше тричі був засуджений, в тому числі за злочини проти власності, та незважаючи на те, що відносно нього застосовувалась реальна міра покарання у виді позбавлення волі, він не бажає робити належні висновки, оскільки вчинив новий злочин в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком, та будучи особою працездатного віку, після відбуття покарання у виді позбавлення волі ніде не працевлаштувався, офіційних джерел заробітку не отримав, своє матеріальне становище поліпшував за рахунок крадіжок та шахрайства.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання не є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів, і тому йому слід призначити більш суворе покарання, ніж призначив місцевий суд. Проте, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим за усіма пунктами обвинувачення, колегія суддів вважає це обставиною, що пом'якшує покарання і вважає, що покарання слід призначити в межах, запропонованих прокурором у кримінальному провадженні.
За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, вважає за необхідне скасувати вирок місцевого суду і ухвалити новий, призначивши ОСОБА_8 остаточне покарання в межах вимог апеляційних скарг. Крім того, в мотивувальній частині вироку суд припустився помилки, вказавши там прізвище ОСОБА_24 (а.с.5 вироку), що можна виправити шляхом виключення цього прізвища з вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 407, 409, 413,420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 задовольнити у повному обсязі, першого заступника прокурора Чернігівської області ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 серпня 2019 року відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання - скасувати.
Ухвалити новий вирок.
Визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 310 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавленні волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2015 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Виключити з мотивувальної частини вироку прізвище ОСОБА_24 .
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга до Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення вироку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4