Провадження № 11-кп/4820/606/19
Справа № 674/182/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240000000288 від 11.10.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2019 року,
Вироком Дунаєвецького районного суду від 24 липня 2019 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петрашівка Віньковецького району Хмельницької області, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм в ТОВ «Будмонтажрезерв» м. Хмельницький, перебуває в цивільному шлюбі, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до Хмельницького міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.10.2018 року на автомобіль марки «Mercedes-Benz 410D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 .
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
За вироком суду, 11 жовтня 2018 року, о 10 годині 57 хвилин ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 410D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по сухій прямій асфальтобетонній проїзній частині на спуск Хмельницького шосе, зі сторони м. Дунаївці в напрямку м. Кам'янець-Подільського в с. Слобідка Рахнівська Дунаєвецького району Хмельницької області на 259 км + 115 м автодороги «Житомир - Чернівці», та, керуючи автомобілем зі швидкістю 116,31 км/год., тобто з перевищенням максимальної швидкості, змінивши напрямок, виїхавши на зустрічну смугу руху, не впевнившись в безпеці зміни напрямку руху, в порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки пересік вузьку суцільну лінію, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, навпроти сходів входу у домоволодіння №119 вул. Хмельницьке шосе скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка перебігала через проїзну частину вул. Хмельницьке шосе з правого на лівий бік стосовно руху автомобіля.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_11 спричинено тілесне ушкодження вигляді поєднаної травми: закритої спінальної травми, перелому 4-го грудного хребця з повним руйнуванням спинного мозку, закритої травми грудної клітки: численних переломів ребер зліва з розривами лівої легені, парієнтальної плеври зліва, що призвело до лівобічного гемопневмотораксу, перелому грудини, у вигляді 3-х синяків на зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча, на задньо-зовнішній поверхні поперекової ділянки зліва, на зовнішній поверхні нижньої третини лівого стегна, 3 садини на задній поверхні лівого ліктьового суглобу та 2 садини на задньо-зовнішній поверхні верхньої третини правого стегна, на передньо-зовнішній поверхні правого колінного суглобу з розповсюдженням на верхню третину правої гомілки, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, що призвели до її смерті.
Вказані наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_8 правил безпеки дорожнього руху, які передбачені Правилами дорожнього руху, а саме:
п. 1.3.Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
п.1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
п.2.3.Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б)бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п.12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Розділ 34. Дорожня розмітка:
1.1. (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дунаєвецького районного суду від 24 липня 2019 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок залишити без змін. Під час апеляційного розгляду також просить повторно дослідити висновок експерта №218 (судово-медична експертиза ОСОБА_11 ), висновок експерта №10.1/10.4-0006:19К, яким разом з усіма обставинами провадження надати належну правову оцінку.
Свої вимоги аргументує тим, що вказаний вирок в частині призначеного покарання є незаконним і необґрунтованим через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Вказує, що підставою для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням та без позбавлення права керування транспортними засобами, на думку суду, стало те, що потерпіла наполягала щоб обвинуваченого не позбавляли волі і права на керування автомобілем.
Проте, на думку апелянта, звільнивши ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, та не застосувавши додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд не в повній мірі врахував всі обставини справи, а саме: ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та дійшов помилкового висновку про можливість виправлення останнього без реального відбування покарання, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Стверджує прокурор і про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що ОСОБА_8 скоїв злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким та потягнув за собою смерть людини, а тому його виправлення без реального відбування покарання є неможливим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту судового рішення з коротким викладом суті вимог апеляційної скарги, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, потерпілу, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_11 , за викладених у вироку обставинах, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України, сторонами кримінального провадження не оспорюються.
Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначеним у ст.65 КК України та Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями).
Зокрема, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, врахував конкретні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості злочину, характер і ступінь його суспільної небезпеки, сукупність всіх даних, які характеризують його особу, та призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з послідуючим звільненням від його відбування на підставі положень ст.75 КК України.
На спростування апеляційної скарги прокурора, судова колегія вважає належне врахування місцевим судом загальних засад призначення покарання, визначених в ст.65 КК України, які наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
Про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком свідчить наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Обвинувачений ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, в тому числі дитину інваліда, та матір похилого віку, примирився із потерпілою, яка не має до нього жодних претензій майнового чи немайнового характеру.
З урахуванням наведеного та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінки обвинуваченого після скоєного, як на стадії досудового розслідування так і судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини давали місцевому суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.
Санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов'язковим для суду.
При вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд врахував, що ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягується вперше, офіційно працює водієм ТОВ «Будмонтажрезерв», що являється єдиним джерелом його доходу, позицію потерпілої, яка наполягала не позбавляти останнього права керування транспортними засобами, обставини дорожньо-транспортної приходи, в якій потерпіла перебігала проїзну частину у забороненому місці.
Зазначені обставини в їх сукупності, в даному кримінальному провадженні, давали можливість суду не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Доводи прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому покарання не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.
Підстав для скасування чи зміни вироку суду колегією суддів не встановлено.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У зв'язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4