Провадження № 11-кп/4820/86/19
Справа № 686/10945/15-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
виправданого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11 ,
представника потерпілої ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015240010000493 від 29.01.2015 року за апеляційною скаргою прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2018 року, -
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2018 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, приватного підприємця, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати по справі в загальній сумі 8146 грн 33 коп. покладено на рахунок держави.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди, шкоди завданої здоров'ю та моральної шкоди залишено без розгляду.
Речові докази по справі: автомобілі «Chevrolet Blazer» д.н.з. НОМЕР_1 та «Hyundai Tucson» р.н.з НОМЕР_2 , які передані на відповідальне зберігання власникам, ухвалено вважати поверненими за належністю.
За вироком суду, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що 29 січня 2015 року, приблизно о 15 год., він, керуючи автомобілем «Chevrolet Blazer» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись із перевищенням дозволеної швидкості руху у населених пунктах по вулиці Маршала Рибалка зі сторони вулиці Озерної в напрямку до вулиці Панаса Мирного, що у місті Хмельницькому, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши при цьому лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.3., чим допустив зіткнення із автомобілем «Hyundai Tuсson», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який попередньо виконував маневр лівого повороту із подвір'я будинку АДРЕСА_3 .
Внаслідок порушення ОСОБА_9 вимог пунктів Правил дорожнього руху України:
- п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п.12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п.12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год;
- лінія горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг для руху, що перебуває у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою: пасажиру автомобіля «Hyundai Tuсson», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до:
- тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я (перелом 4-ї п'ясної кістки лівої кисті).
Пасажиру автомобіля «Chevrolet Blazer», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до:
- легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (крововилив м'яких тканин лобної ділянки голови)».
Вищезазначені дії обвинуваченого органом досудового розслідування розцінено, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесні ушкодження та потерпілій ОСОБА_14 легкі тілесні ушкодження і кваліфіковано за ч. 1 ст.286 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2018 року стосовно ОСОБА_9 скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн з позбавленям права керування транспортними засобами терміном на 2 роки; на підставі ч.5 ст.74 КК України з урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
При цьому вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
Виправдовуючи ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд безпідставно та необґрунтовано визнав недопустимим доказом план-схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.01.2015 р. та фотоілюстрацію до неї, що призвело до визнання недопустимими інших доказів, які ґрунтувалися на вказаній схемі.
Судом не враховано, що оформлення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.01.2015 р. за участі водіїв ОСОБА_13 та ОСОБА_9 здійснювалося згідно вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки учасники дорожньо-транспортної пригоди на місці події повідомили, що внаслідок вказаної ДТП їм та їх пасажирам тілесних ушкоджень не спричинено.
У зв'язку з відсутністю слідової інформації на місці ДТП, слідчим ДПС ВДАЇ м. Хмельницького витребувано копії план-схеми та фотознімки з місця дорожньо-транспортної пригоди, які долучено до протоколу огляду місця події. При цьому жодним з учасників дорожньо-транспортної пригоди зміст вказаних документів не оспорювався, що свідчить про належність та достовірність відомостей відображених у цих документах.
Відомості зазначені у план-схемі місця дорожньо-транспортної пригоди та фотознімках у сукупності узгоджуються з іншими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.
Суд не дав належної оцінки слідчим експериментам від 30.03.2015 р. та від 31.03.2015 р. за участю водіїв ОСОБА_13 і ОСОБА_9 , в ході яких встановлено першочергове розташування транспортних засобів, напрямок їх руху, швидкість кожного з учасників та безпосереднє місце зіткнення. Складені в результаті слідчих експериментів протоколи та додатки до них відповідають даним зафіксованим у план-схемі місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.01.2015 р. та фотоілюстрації до неї.
Необгрунтовано визнано судом недопустимим доказом висновки комплексної авто-технічної експертизи та повторної комплексної авто-технічної експертизи лише з підстав використання при їх проведенні план-схеми та фотоілюстрації до неї. Суд у вироку не мотивував належним чином чому він не погоджується з висновками вказаних експертиз.
Не взято до уваги: висновки експертиз №76А від 05.03.2015 р., №140А від 23.04.2015 р. та №182А від 27.05.2015 р., якими підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку між грубим порушенням ОСОБА_9 Правил дорожнього руху, які проявилися в значному перевищенні ним дозволеної швидкості руху та виїзду ним на смугу зустрічного руху внаслідок чого і сталася дорожньо-транспортна пригода; покази експерта автотехніка ОСОБА_15 про те, що реальна швидкість руху автомобіля «Chevrolet Blazer» д.н.з. НОМЕР_1 до моменту гальмування сстановила 100-110 км/год. У випадку незміни ОСОБА_9 напрямку руху з виїздом на смугу зустрічного руху, зіткнення фактично б не відбулося.
Також в апеляційній скарзі прокурор зазначає про неповноту судового розгляду.
Судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_16 про призначення фототехнічної експертизи.
В порушення ч.3 ст.56, ч.1 ст.364 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження суд жодного разу не з'ясував думку потерпілих щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 та провів судові дебати за відсутності потерпілих, позбавивши їх можливості висловити свою думку з приводу доведеності обставин кримінального правопорушення та міри покарання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення виправданого та його захисника, потерпілої, представника потерпілої, думку прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеню з наступних підстав.
Виправдовуючи ОСОБА_9 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, суд першої інстанції виходив з того, що є недоведеними винуватість дій обвинуваченого у причинах виникнення дорожньо-транспортної пригоди а також причинно-наслідковий зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою і наслідками у виді спричинення потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду погоджується, оскільки він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції дав належну оцінку усім доказам у кримінальному провадженні відповідно до ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення.
Досліджуючи докази у кримінальному провадженні суд правильно встановив, що досудове розслідування проведено неповно, однобічно та упереджено, так як необхідні і обов'язкові слідчі (розшукові) дії не проведені, а переважна більшість доказів, які сторона обвинувачення подала суду на підтвердження висунутого обвинувачення ОСОБА_9 , викликають у суду сумніви, щодо їх достовірності, а також законності здобуття, у зв'язку з чим визнані судом недопустимими.
Так витяг з кримінального провадження № 12015240010000493 від 30.01.2015 року (дата внесення до ЄРДР 29.01.2015 року) не містить відомостей про те, які саме матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про вищевказану ДТП, тобто назва, опис, кількість, стали підставою для внесення відомостей в ЄРДР, а також спосіб їх отримання слідчим, що свідчить про недотримання органом досудового розслідування вимог ч.2 ст.92 та ч.2 ст.93 КПК України.
Матеріали кримінального провадження містять не завірені, ксерокопії: посвідчень водіїв на ім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , свідоцтв про реєстрацію автомобілів «Hyundai Tucson» р.н.з НОМЕР_2 та «Chevrolet Blazer», р.н.з. НОМЕР_1 , а також полісу №АС/ 8416780 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Hyundai Tucson», р.н.з НОМЕР_2 , що є порушенням ч.3 ст.99 КПК України.
Наявна в матеріалах кримінального провадження завірена ксерокопія схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.01.2015 року складена працівником ДПС ВДАІ м. Хмельницького ОСОБА_17 , за участі водіїв ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , не відповідає вимогам ч.3 ст.99 КПК України щодо надання суду оригіналу документа, а також відсутні докази про порядок здобуття слідчим вказаного документу.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання (ст.103 КПК України).
Згідно положень ст.105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.
Додатками до протоколу можуть бути, зокрема: фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
При цьому в порушення зазначених вимог закону у даному кримінальному провадженні слідчиим чи прокурором огляд місця події не проводився, протокол проведення вказаної слідчої дії не складався.
В судовому засіданні суду першої інстанції слідчий ОСОБА_18 пояснив, що розслідування даного кримінального провадження він проводив від початку. При цьому, огляд місця дорожньо-транспортної пригоди він не проводив, оскільки транспортні засоби - учасники ДТП, були прибрані з місця пригоди.
Він особисто виготовив із фотознімків, які йому надали працівники міліції, фотоілюстрації огляду місця ДТП та огляду транспортних засобів, які долучив до матеріалів кримінального провадження.
Пояснити ким і коли проведеного огляду місця ДТП він виготовив фотоілюстрації, якщо особисто такий огляд не проводив; коли, від кого саме отримав, яким чином зафіксував отримання фотознімків; коли складав такі фотоілюстрації, яку процесуальну дію проводив і якими нормами КПК України щодо фіксування процесуальних дій керувався при цьому; - не зміг. Не зміг пояснити слідчий ОСОБА_18 чому транспортні засоби були прибрані з місця ДТП до приїзду слідчого; - чому не було проведено огляд місця ДТП з метою фіксації залишеної слідової інформації, не встановлено сторонніх очевидців пригоди.
В судовому засіданні апеляційного суду слідчий ОСОБА_18 вказав, що огляд місця дорожньо-транспортної пригоди не проводився, протокол відповідної слідчої дії не складався.
З огляду на викадене суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими доказами такий документ як ксерокопію схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.01.2015 року, а також фотоілюстрацію огляду місця ДТП (на 4-х аркушах, всього 7 - фото), фотоілюстрацію огляду транспортного засобу «Hyundai Tucson», р.н.з НОМЕР_2 (на одному аркуші - 2 фото) та фотоілюстрацію огляду транспортного засобу «Chevrolet Blazer», р.н.з. НОМЕР_1 (на одному аркуші - 2 фото), всі фотоілюстрації без зазначення дати їх виготовлення, а також відомостей про технічні засоби, які застосовувались для створення фотознімків, які склав слідчий ОСОБА_18 , оскільки такі докази не відповідають вимогам ч.2 ст.92, ч.2 ст.93, ст.ст.103-107, ч.ч.1,2 ст.223, ч.ч.1,7 ст.237 КПК України.
Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд безпідставно та необґрунтовано визнав недопустимим доказом план-схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.01.2015 р. та фотоілюстрацію до неї, що призвело до визнання недопустимими інших доказів, які ґрунтувалися на вказаній схемі.
Не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги прокурора про те, що суд необгрунтовано визнав недопустимим доказом висновки комплексної авто-технічної експертизи та повторної комплексної авто-технічної експертизи лише з підстав використання при їх проведенні план-схеми та фотоілюстрації до неї та не взяв до уваги: висновки експертиз №76А від 05.03.2015 р., №140А від 23.04.2015 р. та №182А від 27.05.2015 р., якими підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку між грубим порушенням ОСОБА_9 Правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною пригодою.
Судом першої інстанції у вироку обґрунтовані мотиви визнання недопустимими доказами висновків експерта, які не відповідають вимогам ч.ч.3, 5 ст. 101 КПК України.
Висновок експерта №76А від 05.03.2015 року за результатами проведення авто-технічної експертизи, висновок експерта №140А від 23.04.2015 року за результатами проведення комплексної трасологічної та авто-технічної експертизи та висновок експерта №182А від 27.05.2015 року за результатами проведення повторної комплексної трасологічної та авто-технічної експертизи, ґрунтуються на доказах, визнаних судом недопустимими (ксерокопіях схеми ДТП, фотоілюстраціях), а два останніх висновки також і на відомостях виявлених під час слідчої дії, як огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, яка у кримінальному провадженні взагалі не проводилась.
Крім того, сумнівними є такі висновки експертів і з огляду на достовірність вихідних даних, за якими проводились дослідження, визначених слідчим невстановленим шляхом.
Також з підстав, передбачених ч.5 ст.101 КПК України суд обґрунтовано визнав недопустимим доказом висновок експерта №3109/3110/17/26 від 21.02.2018 р. за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи.
Суд першої інстанції дав належну оцінку і показам допитаних у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілої, свідків.
Покази потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 про обставини ДТП суд визнав сумнівними з точки зору достовірності через непослідовність та суперечність як самих собі так і з іншими визнаними судом допустимими доказами.
Так потерпіла ОСОБА_11 суду показала, що 29.01.2015 року, приблизно о 15 год., коли вона з чоловіком ОСОБА_13 під його керуванням, на належному їй автомобілі «Hyundai Tucson» р.н.з НОМЕР_2 виїздили від їх будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на дорогу по вулиці М. Рибалка, то перед виїздом на дорогу ОСОБА_13 зупинився, а вона помітила ліворуч на вказаній дорозі автомобіль обвинуваченого білого кольору, який перебував на значній відстані та наближався до них. Коли ж водій ОСОБА_13 розпочав виїзд на дорогу, здійснюючи при цьому поворот ліворуч, то за декілька секунд відбулось зіткнення транспортних засобів, внаслідок якого їй було спричинено перелом лівої кисті, а також забої грудної клітки, голови, спини. Відразу після ДТП вона побігла додому, звідки викликала швидку допомогу, яка її доправила в травмпункт.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта №181 від 02.03.2015 року згідно даних представленої медичної документації, рентгенівських знімків, консультативного висновку лікаря-рентгенолога у ОСОБА_11 станом на 29.01.-18.02.2015 року виявлене тілесне ушкодження у вигляді перелому основи 4-ї п'ясної кістки лівої кисті, що могло утворитися як від удару тупим твердим предметом, так і від удару об такий. Вказане тілесне ушкодження могло утворитися в час та за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи, тобто при ДТП, яка мала місце 29.01.2015 року та за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Локалізація та характер тілесного ушкодження у ОСОБА_11 не характерні для його утворення при падінні потерпілої з висоти власного зросту. Виставлений лікарем невропатологом ХМП №2 діагноз «Наслідки ЧМТ з вестибулоатактичними порушеннями і лікворогіпертензивними симптомами» не підтверджені об'єктивною характерною неврологічною симптоматикою, тому не приймається до уваги при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Виставлений лікарем травмпункту діагноз «Забій лівої половини грудної клітки» встановлений на основі суб'єктивних факторів і не підтверджується об'єктивними відомостями, тобто наявністю крововиливів, саден, ран, тому не приймається до уваги при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Згідно цього ж висновку експерта з посиланням на дані «травмкарти» травмпункту ХМЛ від 29.01.2015 року на ім'я ОСОБА_11 зазначено: «29.01.2015 року, в 15 год., вдома впала на ліву руку і ліву половину грудної клітки. Д-з: закритий перелом основи IV п'ясної кістки. Забій лівої половини грудної клітки.»
Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердила те, що повідомила в травмпункті саме такі обставини отримання тілесних ушкоджень - падіння на ліву руку і ліву половину грудної клітки за місцем проживання 29.01.2015 року, приблизно о 15 год. Проте, пояснити причинити такої своєї поведінки, як і те, чому залишила місце пригоди і не викликала швидку допомогу на місце ДТП, не змогла.
Такі ж покази потерпіла ОСОБА_11 надала суду апеляційної інстанції.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що 29.01.2015 року, приблизно о 15 год., від'їжджаючи від свого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зупинився біля краю проїзної частини дороги по вулиці М. Рибалка. При цьому, помітив автомобіль «Шевроле» обвинуваченого, який знаходився від нього на відстані приблизно 150 метрів. Розпочавши маневр лівого повороту, в напрямку вул. Озерної, він приблизно за 5 секунд перетнув суцільну лінію і вже перебуваючи на дорозі зустрічного для обвинуваченого руху відбулось зіткнення транспортних засобів, внаслідок якого його автомобіль відкинуло на декілька метрів. В автомобілі обвинуваченого, крім останнього була малолітня дівчинка. Визнав, що порушив при цьому вимоги п.8.5 Правил дорожнього руху в частині дорожньої розмітки, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і призначено стягнення у виді штрафу. Винним у вказаній ДТП вважає обвинуваченого ОСОБА_9 , який на його думку перевищив дозволену швидкість руху та виїхав на зустрічну смугу руху.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому обвинуваченні не визнав. При цьому, пояснив, що дійсно 29.01.2015р., приблизно о 15 год. він, в якості водія, з пасажиром - малолітньою донькою ОСОБА_14 , рухався на власному автомобілі «Chevrolet Blazer», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. М.Рибалко в напрямку до вул. Панаса Мирного, у м. Хмельницькому, зі швидкістю приблизно 60-70 км/год, у лівій смузі руху, випереджаючи автомобіль ВАЗ, який рухався в крайній правій смузі в попутному напрямку. При цьому, з відстані приблизно 60 метрів бачив, як автомобіль «Hyundai Tucson», р.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 виїжджаючи з прилеглої до будинку території спочатку зупинився біля краю проїзної частини дороги по вулиці М.Рибалка, а потім несподівано без увімкнених показчиків повороту почав виїздити на його смугу руху. На такі дії ОСОБА_13 він подавав звуковий сигнал та застосував екстрене гальмування. Однак уникнути зіткнення не вдалось. Визнав, що порушив правила дорожнього руху перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, проте такі дії він вчинив вимушено, з метою уникнути зіткнення з автомобілем «Hyundai Tucson», р.н.з НОМЕР_2 , який грубо порушуючи правила дорожнього руху не надав йому переваги в русі і створив аварійну обстановку.
Обвинувачений ОСОБА_9 послідовно і наполегливо стверджував упродовж судового розгляду про те, що потерпілої ОСОБА_11 на місці пригоди він не бачив. Коли на місце пригоди прибув працівник ДАІ, то на запитання останнього він повідомив про потерпілу свою доньку, а свідок ОСОБА_13 повідомив поліцейського, що в його автомобілі пасажирів не було. Такі показання обвинуваченого ОСОБА_9 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_17 - працівника ДАІ, який прибув на місце ДТП та свідка ОСОБА_19 , який проїжджаючи поруч та помітивши ДТП зупинився.
Так свідок ОСОБА_17 суду показав, що прибув за повідомленням на місце пригоди, де складав схему місця ДТП, а також опитував водія ОСОБА_13 , який йому повідомив, що виїжджаючи на проїзну частину дороги по вул. М. Рибалка з прилеглої території, не помітив автомобіля обвинуваченого білого кольору, який застосував екстрене гальмування. Також на місці пригоди він бачив обвинуваченого ОСОБА_9 та його малолітню доньку, яка скаржилась на головний біль, потерпілу ОСОБА_11 не бачив. Коли складав схему, надійшло повідомлення від чергового про звернення потерпілої від ДТП в травмпункт. На його запитання водій ОСОБА_13 повідомив, що з його дружиною все нормально.
Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_17 пояснив, що прибув за повідомленням на місце ДТП, на місці пригоди були водії автомобілів ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , які повідомили, що в автомобілях нікого небуло. А потім повідомили, що травмована малолітня дівчинка. Потерпілу ОСОБА_11 не бачив. Коли складав схему, надійшло повідомлення від чергового про звернення потерпілої від ДТП в травмпункт.
Свідок ОСОБА_19 показав, що проїжджаючи повз ДТП помітив знайомий автомобіль, після чого зупинився. Допомагав працівникам ДАІ вимірювати гальмівний шлях на проїзній частині, робив фотознімки місця пригоди. Бачив сліди болота на проїзній частині в місці перетину дороги, а також як малолітню доньку обвинуваченого відправили на автомобілі «Ауді» в лікарню. Чув, як водій автомобіля «Hyundai Tucson» ОСОБА_13 говорив працівникам ДАІ, що в його автомобілі потерпілих не має і йому допомога не потрібна. Потерпілу ОСОБА_11 на місці пригоди не бачив.
Вищенаведені показання з демонстрацією на місці пригоди, обвинувачений ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_13 підтвердили в ході проведення з кожним окремо, слідчих експериментів, що підтверджується відповідним протоколами слідчих дій та додатками до протоколів у формі схем та фототаблиць.
Отже безпідставними є і твердження апеляційної скарги прокурора про те, що суд не дав належної оцінки слідчим експериментам від 30.03.2015 р. та від 31.03.2015 р. за участю водіїв ОСОБА_13 і ОСОБА_9 .
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд першої інстанції, оцінивши усі докази у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.94 КПК України, з урахуванням роз'яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» прийшов до правильного висновку про недоведеність: вини ОСОБА_9 , який рухався по головній дорозі, у причинах виникнення дорожньо-транспортної пригоди; причинно-наслідкового зв'язку між дорожньо-транспортною пригодою і наслідками у виді спричинення потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Тому суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_9 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
Крім того на переконання колегії суддів дорожньо-транспортна пригода 29.01.2015 р. сталася через протиправні дії водія автомобіля «Hyundai Tuсson», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 , який повертаючи ліворуч з прилеглої території не надав переваги водію автомобіля «Chevrolet Blazer» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 , який рухався по головній дорозі, перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки.
26 лютого 2015 року на ОСОБА_13 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за те, що він 29 січня 2015 р. біля 15 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом «Hyundai Tuсson», д.н.з. НОМЕР_2 в м. Хмельницькому в районі будинку №42 по вул. М. Рибалка перетнув лінію розмітки 1.3 (подвійна суцільна лінія розмітки) /а.п. 6 т.2/.
Необгрунтованим є посилання прокурора на те, що в порушення ч.3 ст.56, ч.1 ст.364 КПК України під час судового розгляду кримінального провадження суд не з'ясував думку потерпілої щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 та провів судові дебати за відсутності потерпілої.
У заяві від 22 жовтня 2015 р. потерпіла ОСОБА_11 просила суд подальший судовий розгляд кримінального провадження проводити без її участі .
Також ОСОБА_11 у заяві вказала, що її інтереси в суді під час судового розгляд кримінального провадження буде представляти її представник - адвокат ОСОБА_16 з яким Бортнік 17.07.2015 р. уклала договір про надання юридичної допомоги та про захист інтересів фізичної особи у кримінальному провадженні (а.п. 191, 200 т.1).
Тому у кримінальному провадженні в інтересах ОСОБА_11 брав участь її представник - адвокат ОСОБА_16 , яким у судових дебатах була висловлена думка потерпілої.
Судом першої інстанції в ухвалі від 16 березня 2017 р. мотивована відмова у задоволенні клопотання представника потерпівлої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_16 про призначення фототехнічної експертизи, а тому безпідставними є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_16 про призначення фототехнічної експертизи. (а.п 94, 95 т.2).
Вирок суду є законним та справедливим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2018 року відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді: